Колба, дикий часник, левурда, ведмежа цибуля, самардала. Усі ці різні назви належать до однієї рослини – черемші (лат. Allium ursinum), яка швидко стає популярною серед споживачів Європи та Азії.
Цей трав’янистий багаторічник роду Цибуля (Allium) родини Амарилісові (Amaryllidaceae) з приходом весни з’являється як перша вітамінна зелень у тінистих лісах або уздовж річок і водойм. Однак вона доступна не тільки в дикорослому вигляді, а і як культурна рослина. Ба більше, в дикому вигляді черемшу в багатьох країнах збирати не можна, тому що її занесено до Червоних Книг рослин, що зникають, в Україні, білорусі, Литві, Латвії, деяких регіонів росії та інших країн. Тому краще звертати увагу на черемшу культурну.
Різноманітні корисні властивості зробили її популярною в країнах Європи та Азії – черемша вживається в їжу не тільки як продукт, що стимулює апетит, а і як лікувальний засіб завдяки багатій структурній формулі. За всіма параметрами черемшу можна назвати “суперфудом”, який постійно шукають прихильники здорового способу життя в усіх країнах світу. Ба більше, попит на подібні суперфуди різко зріс з моменту початку пандемії коронавірусу. А отже, саме час звернути увагу на цю саму дику цибулю, яку цілком можна вирощувати культурним і навіть промисловим способом.
До речі, про подібні суперфуди Таджикистану – гірську цибулю-анзур і гірську цибулю сьоалаф або “чорна трава”, ми писали раніше.
Популярність черемші робить її також вельми прибутковою сільськогосподарською культурою, яка може приносити до $500 тис. доходу з одного гектара!
У чому конкретно полягає секрет популярності черемші, а також що потрібно знати про технології її вирощування – читайте в ексклюзиві EastFruit.
Черемшу їдять у свіжому вигляді, а також запікають, маринують і сушать
Черемша – це трава з широким загостреним, витягнутим верхівками листям насичено зеленого кольору, яке кріпиться на соковитих ніжках циліндричної форми. Білі дрібні квіти формуються в парасольки, що розташовуються на верхівці рослини. Листя (а також стебла і цибулини) черемші збирають навесні з моменту появи листя і до цвітіння на початку літа.
Вона росте в усіх європейських країнах, а також на Кавказі, в Туреччині та на Далекому Сході. Ця рослина з конвалієподібним листям понад 7 тисяч років використовується людьми як лікарська та овочева рослина.
“В Україні черемша переважно є дикоросом, що росте в лісах, у полях, на присадибних ділянках. При цьому насіння садової черемші можна легально купити та посадити у себе на ділянці. Сезон черемші досить короткий. У дикому вигляді в центральних і північних регіонах України черемша виростає в другій половині квітня-початку травня. У їжу черемшу вживають як у свіжому вигляді, так і використовують у різних салатах, супах і овочевих стравах. У країнах Скандинавії з черемшею запікають овочі. Крім того, черемша – це гарний консервант – у сушеному або розтертому з сіллю вигляді нею посипають м’ясо, щоб воно зберігалося довше. Черемша пахне ніжним часником, тому ідеально підходить як добавка до салатів, супів або песто. При обсмажуванні вона втрачає більшу частину гостроти, але аромат її тільки посилюється. А гостра закуска з черемші в томатах чудово доповнює смак будь-якої м’ясної страви або гарніру. Пікантний смак має і маринована черемша”, – каже Катерина Звєрєва, міжнародний консультант Продовольчої та сільськогосподарської організації ООН ФАО.
Також черемшу можна заморожувати, солити, настоювати на ній рослинну олію.
Німці знають черемшу як bärlauch, італійці називають – aglio orsino, поляки – czosnek niedźwiedzi, українці – ведмежа цибуля (ведмежий часник) або леверда, чензелі.
У Болгарії черемшу називають “самардала” і вживають у їжу у вигляді спеції в сушеному вигляді.
Тому на столі поруч із перцем і сіллю можна побачити яскраво-зелену приправу – сушену черемшу самардалу. Популярна вона на Балканах, особливо в їхній центральній і східній частинах. У західній, південно-західній і південній Болгарії рослина відома під іменами стрижак, стрижалець, стришлик, а на північному заході країни її називають див цибуля, див чесън (дика цибуля, дикий часник).
У Болгарії самардалу сушать і використовують як компонент приправи “шарена сол” або окремо. Молоді пагони перетворюють на пюре, потім змішують із сіллю і висушують, а потім зберігають у скляному посуді. Інший варіант – дрібно нарізати пагони, висушити в затінку, змолоти та змішати з сіллю. Процес сушіння займає близько місяця – півтора, причому температура не повинна перевищувати 30 градусів для збереження корисних властивостей і смакових якостей продукту.
Дикорос VS садова черемша
У німецькому місті Ебербах щорічно проходить захід, присвячений черемші “Eberbacher Bärlauchtage” (Ебербахські дні або фестиваль черемші). Протягом кількох тижнів у березні-квітні відбуваються святкування, тому що вона дуже поширена в регіоні.
Черемша є ефемероїдом – рослиною з дуже коротким вегетаційним періодом і повільним розвитком листяної маси, перше їстівне листя молода черемша здатна випустити тільки на 3-й рік життя, а тим паче не скоро дати насіння. Саме тому в багатьох країнах цей дикорос було занесено до Червоної Книги. При цьому багато жителів українських сіл говорять про те, що черемша росте на їхніх полях і в лісах як бур’ян, її активно не використовують у їжу, і тому вона активно розмножується всюди.
Черемша – тіньовитривала і невибаглива рослина, що набуває популярності в сегменті комерційного виробництва
З огляду на корисні властивості рослини, а також високу вартість (роздрібна ціна черемші в Україні сягає $23,7 за кг), черемша набуває все більшої популярності як сільськогосподарська культура для комерційного вирощування.
При цьому важливо врахувати, що перед початком вирощування черемші потрібно провести спеціальну підготовку ґрунту: його збагачують перегноєм, листовою землею, мінеральними добривами, деревною золою. Посадку черемші проводять восени або ранньою весною за схемою 30-40х20-,15 см. Догляд за рослиною полягає у своєчасному поливі, розпушуванні ґрунту і підживленні добривами.
Важливо врахувати, що черемша – тіньовитривала і досить невибаглива рослина: на сонячних ділянках вона утворює занадто дрібне листя. За умови достатньої весняної вологості черемша цілком охоче оселялася в тіні плодових і декоративних дерев. Їй цілком підійде погано освітлене місце, і краще не забувати поливати її за сильної посухи.
Розмножувати рослину краще вегетативним способом, тобто посадкою цибулин. Однак за відсутності готового посадкового матеріалу черемшу можна посіяти і насінням. Уже наступної весни з’являються сходи з насіння. Воно буде дуже малим, тож надалі його потрібно висадити на добре удобрену й очищену від бур’янів ділянку. І лише через рік-два рослини висаджують на постійне місце. Якщо на пересаджених рослинах виявляться квітконоси, то їх необхідно обламати, щоб вони не виснажували пересаджені цибулини. Кілька разів за літо рослини можна підгодувати мінеральними добривами. Це продовжить їхню вегетацію. Загалом за один сезон з 1 кв. м площі посіву черемші можна зібрати близько 2-3 кг продукції або близько 20-30 тонн з гектара!
А значить, якщо продати продавати весь урожай самостійно в роздріб, можна заробити до пів мільйона доларів з гектара!
Корисні властивості черемші
Черемша багата на рослинний білок, корисні амінокислоти, а також різні вітаміни, важливі для організму як чоловіків, так і жінок. Завдяки високому вмісту вітаміну С – близько 100 мг у 100 г свіжого листя, і фітонцидів (природних антибіотиків), черемша вважається противірусною рослиною.
Рослина також містить: вітаміни групи B і провітамін A (бета-каротин), що його називають еліксиром молодості, та мінеральні солі, що підтримують в організмі кислотно-лужний баланс, нормалізують водно-сольовий обмін, корисні для ендокринної, нервової, травної систем. У черемші є солі кальцію, калію, заліза, йоду, міді, фтору, бору та сірки. У рослині також багато клітковини.
Черемшу з давніх-давен використовують як народний засіб, що “очищає кров”. Ведмежа цибуля здатна чистити стінки судин, розчиняючи холестеринові бляшки, а це – прекрасний спосіб профілактики інсультів. Також помічено властивість черемші нормалізувати кров’яний тиск. Її варто споживати людям, які страждають на весняний авітаміноз і поганий апетит. Пір’я рослини сприяє поліпшенню роботи кишківника, а листя має протизапальні властивості.
Можливо, найближчими роками й в нашому регіоні черемша теж стане популярним продуктом, що приносить користь споживачам і прибуток фермерам.
