Республіка Молдова межує з Україною, яка зараз у стані війни. Тому, за винятком, звичайно ж, самої України зазнає максимального, порівняно з іншими країнами проєкту EastFruit, негативного впливу бойових дій на економічну та гуманітарну сферу. Україна надійно «екранує» Молдову – як від потенційної російської агресії, так і від російського ринку збуту плодової продукції, який за багатьма позиціями для молдавських трейдерів-експортерів був основним. Тому, і в ТОП-3, і в ТОП-10, і, можливо, в ТОП-100 найважливіших подій плодівництва Молдови у 2022 і 2023, що минає, були й будуть прямо або опосередковано пов’язані з війною в сусідній країні й надією на її завершення. А також зі спробою знайти альтернативні ринки збуту для молдавських фруктів, винограду, ягід та овочів. Решта, як кажуть, додасться.
- Чергове «російське ембарго» – чергова спроба переорієнтації експорту молдавських фруктів «з традиційних на альтернативні ринки».
Якщо в січні поточного року експорт молдавських фруктів на російський ринок відновився на високому допандемійному рівні, то вже наступного місяця картина різко змінилася. У лютому-березні 2022 року багатьом здавалося, що широкомасштабна війна в Україні, що почалася, «поставить хрест» на довгій епопеї експорту фруктів з Республіки Молдова на ринки всіх (або, як мінімум, майже всіх) країн СНД.
Причини були очевидними та дуже переконливими: шок і розгубленість трейдерів-експортерів; транспортна логістика, що різко подовжилася, ускладнилася і подорожчала; проблематична та нешвидка репатріація виручки. Як наслідок, у березні-квітні нинішнього року, ймовірно, вперше за всю сучасну історію молдавського плодівництва експорт місцевих яблук на російський ринок різко зменшився та опустився нижче 90% у загальній структурі зовнішніх поставок цієї продукції.
Водночас різко зріс експорт молдавського яблука до Румунії. До червня включно щомісяця ринку сусідньої країни надходило приблизно по 2 тис. тонн цієї продукції – стільки ж, скільки за весь минулий рік. Усього на ринок ЄС та Молдови було відправлено понад 10 тис. тонн яблука врожаю-2021 – це найбільший сезонний експорт до Європи за всю сучасну історію суверенної РМ.
При цьому багато молдавських садівників і трейдерів-експортерів не надто раді цінам, за якими закуповували їхні яблука партнери в Румунії, але це вже питання суто приватних відносин між суб’єктами бізнесу. На політичному рівні, зі свого боку, Єврокомісія зробила все можливе для стимулювання постачання плодоовочевої продукції з Молдови до ЄС шляхом різкого збільшення преференційних експортних квот. Втім, аналітики EastFruit припустили, що за довгим списком причин шанси Молдови повністю використати експортні євроквоти на 2022 рік були невисокі.
Без серйозної підтримки на політичному рівні практично з нуля до 1-1,5 тис. тонн на місяць стрибнули постачання молдавського яблука до країн Близького Сходу. Загалом у цей регіон було відправлено понад 4 тис. тонн продукції торішнього врожаю – у тому вигляді, в якому вимагали покупці: відсортовано поштучно та за вагою, у телескопічних ящиках типу «бушель».Насамперед у найкращі сезони, експорт яблука з Молдови на близькосхідні ринки вкладався у межі 1,5-3 тис. тонн.
Забігаючи вперед, можна сказати, що менеджери великих плодівницьких підприємств із розвиненою післяприбиральною інфраструктурою вважають експорт у цьому напрямі «справою вже звичною та стабільною». Деякі з таких операторів молдавського плодового ринку з листопада вже відправили до країн Близького Сходу по 10-15 контейнерів із яблуком урожаю-2022, причому, за їхніми словами, «сезон експорту на арабські ринки лише розпочався». Тобто можна припустити, що за підсумками маркетингового сезону 2022-2023 років. експорт молдавського яблука на “нетрадиційні” східні ринки стане “майже звичайним” і, чому б ні – складе десятки тисяч тонн.
Якщо, звісно, не станеться «ренесанс постачання на традиційні східні ринки» – у СНД. Чи це можливо? Практика показує, що так.
Повертаючись трохи назад, доводиться констатувати той факт, що до другої половини квітня 2022 року молдавські садівники та трейдери адаптувалися до реалій війни. З одного боку, деякі з них безкоштовно постачали фрукти до центрів тимчасового розміщення українських біженців; з іншого – зондували ґрунт на предмет продажу фруктів та плодоовочевих консервів донорським організаціям, які займаються проблемами вимушених мігрантів. Паралельно з цим молдавські трейдери проклали два сухопутні маршрути постачання фруктів на білоруський та російський ринок: північний – через сім-вісім країн ЄС, а також південний – через Туреччину та Грузію. У результаті на ці ринки надійшло трохи більше ніж 200 тис. тонн яблука врожаю-2021, тобто. зовсім не набагато менше, ніж у звичайні середньоврожайні роки та маркетингові сезони із середньостатистичним експортом.
Мабуть, цей факт не залишився поза увагою російської влади. Відповіддю стало обмеження з середини серпня постачання продуктів рослинництва з усіх регіонів Молдови – за винятком проросійського Придністров’я та Дубесарського району – «за фітосанітарними мотивами». Ніхто в Молдові не сумнівався, що в цьому рішенні панує геополітика і прийнято воно надовго.
Ну, тобто, доки не зміниться антиросійська риторика молдавської влади (що в найближчому майбутньому – дуже навряд, про що прямо і недвозначно заявляють самі представники держструктур РМ найвищого рівня).Або ж доти, доки російська влада не вважатиме за корисний допуск на місцевий ринок фруктів із Молдови, щоб, наприклад, ситуаційно заповнити дефіцит якісної продукції, збити високі внутрішні ціни на неї. Ну, і/або попутно надати піар-підтримку опозиційним молдавським політикам, які так чи інакше виявили лояльність російській владі, ринку ресурсів, збуту тощо.
Ймовірно, зі згаданих причин (і навряд чи завдяки покращенню фітосанітарного фону в країні) до грудня російська влада зняла обмеження на постачання фруктів з 53 підприємств Молдови. Чому, до речі, одразу ж заперечили російські садівники. Їхня позиція, озвучена в російських ЗМІ, треба вважати – сигнал і місцевим споживачам, і молдавським виробникам-експортерам фруктів. Останні, у разі – найбільш адекватні, ситуацію і так сприймають здорово. Зокрема, вони запевняють аналітиків EastFruit, що «і раніше була, і тепер – через 53 експортерів-«допущенців» – шириться можливість експорту фруктів на російський ринок, але сенсу в таких постачаннях немає, як і раніше, вкрай дорогої та складної логістики».
І, проте, навряд чи щодо експорту на «традиційні ринки» хтось може щось твердо гарантувати. Вигода – категорія змінна. Наприклад, дорога та складна логістика не завадила молдавським трейдерам у 2022 році подвоїти експорт черешні та вишні, причому в основному на російський ринок. Чому, до речі, посприяло оперативне формування дієздатних «зелених коридорів» на молдовсько-румунському кордоні для прискореного експорту продукції, що швидко псується.
А ось експорт молдавських ягід через ті ж коридори, йшов слабо – для «м’яких плодів» європейським маршрутом до російського ринку виявилося занадто далеко. У результаті, наприклад, експорт молдавської суниці та малини у 2022 році скоротився приблизно вдвічі. Втім, у цьому випадку великий вплив зробили не найсприятливіші умови, через які в країні знизилися врожаї багатьох плодових культур. Крім того, своє вагоме слово на європейському ринку сказали конкуренти із Сербії та Польщі (до речі, польські заготовлювачі ягід засмутили молдавських виробників низькими цінами на малину для заморожування).
2.Порівняно мала кількість фруктів та винограду врожаю-2022 було закладено на тривале зберігання.
Частково це обумовлено, як зазначено вище, скороченням урожаїв через посуху. Продуктивність навіть зрошуваних плантацій виявилася низькою, т.к. на них вплинула саме атмосферна (не ґрунтова) посуха. У результаті, наприклад, прогноз урожаю-2022 яблук послідовно знижувався з 484 тис. тонн до 405 тис. тонн (у 2021 році виробництво яблука в країні склало 611 тис. тонн). У тому числі й з цієї причини для експорту в зимово-весняний період на зберігання до фруктосховища, за експертними оцінками, було закладено близько 110-120 тис. тонн. При цьому безумовним пріоритетом у цьому процесі користувалося яблуко групи «Гала», які мають попит на ринку і Євросоюзу, і Близького Сходу. Яблуко сортів «Айдаред», «Чемпіон», «Флоріна», «Ренет Симиренко» та інші, які все ще мають попит на ринках країн СНД на зберігання закладено було значно менше, ніж звичайно. Тим більше, що перед початком осінньої жнивної кампанії садівникам було зрозуміло, що через подорожчання енергоресурсів витрати на зберігання продукції різко зростуть.
Проте на початок 2023 року у фруктосховищах країни залишиться, за оцінками експертів організацій плодівників, не менше 85-95 тис. тонн яблука. Реалізувати такий обсяг товару лише на альтернативних ринках, повністю проігнорувавши ринки СНД, молдовським трейдерам навряд чи вдасться. Реальним, але поганим рішенням, як і в попередні сезони, можуть стати постачання із фруктосховищ на фабрики з виробництва концентрату (прецеденти були – у зимово-весняний період вже вирушало до 40 тис. тонн неліквідного яблука).
Також, попри високий (близько 90-100 тис.).тонн) урожай столового винограду, суттєво менше було закладено на зберігання та продукцію основного експортного сорту «Молдова». Зазвичай для реалізації в зимовий період до фруктосховищ країни закладалося приблизно по 40 тис. тонн столового винограду і сливи. Восени цього року до сховищ закладено не більше 20 тис. тонн винограду (зливи – ще менше). Відповідно, у якийсь момент стало зрозуміло, що попри високу якість винограду врожаю-2022, Молдова відправить на експорт менше винограду, ніж минулого маркетингового року.
3. Низькі попит та ціни на волоський горіх з Молдови.
Насамперед варто зробити ремарку – у найвдаліші маркетингові роки, за експертними оцінками, країна експортувала продукції сектора горіхівництва на $100-120 млн. За цим показником, експортним потенціалом, горіховий сектор випереджає практично решту секторів плодівництва Молдови.
Тому низькі ціни попиту, що бентежить, на ядро волоського горіха врожаю-2022 з боку європейських оптових покупців шокували молдавських горіхівників. Через це надовго був відстрочений старт продажу продукції нового врожаю. Продажі та ціни на ядро волоського горіха порівняно низькі до сьогодні.
Інформація подається мовою оригіналу
Горіхи та трейдери сподіваються на активізацію продажів з січня 2023 року, але, на жаль, визначеності в цьому питанні немає.
Загалом, Союз асоціацій виробників горіхоплідних культур Молдови вже третій рік орієнтує своїх членів на прискорене формування інфраструктури післязбирального підробітку (сушіння, сортування, пакування) та нарощування продажів горіха в шкаралупі.
4.Скорочення виробництва та зростання цін на овочі «борщового набору». Овочі – лідер продовольчої інфляції у Молдові.
Попри те, що, як прогнозували аналітики EastFruit, у 2022 році посіви основних овочів-коренеплодів «борщового набору» в Молдові збереглися на торішньому рівні, ціни на ці продукти в країні були порівняно високими (з точки зору споживачів) практично весь поточний рік.
Це було зумовлено цілим комплексом причин: зростанням цін на мінеральні добрива, пестицидів та послуг з постачання води з метою іригації; високим попитом, особливо на цибулю, з боку оптових покупців з України; практично повною відсутністю імпорту більшу частину всього цього року. Чимало з цих чинників актуальні до сьогодні (можливо, крім останнього). Тому деякі ньюс-мейкери EastFruit вважають, що порівняно високі ціни на багато видів коренеплодів «борщового набору» збережуться аж до майбутнього їх врожаю.
Не дивно в цьому зв’язку, що за статистичними даними, споживчі (роздрібні) ціни на овочі в листопаді 2022 року на ринку Молдови були на 57% вищими, ніж у листопаді 2021 року. Це рекорд зростання цін на продукти сектору рослинництва в цілому.
5.Посилення проблем плодівників із наймом робочої сили.
Ось уже років п’ять дефіцит сезонної робочої сили є однією з головних проблем та лімітуючих факторів розвитку плодівництва Молдови. Ситуація загострилася в період пандемії – трудові мігранти прагнули відбути до Євросоюзу на роботу за першої ж зручної нагоди. У міру ускладнення економічної ситуації в Молдові через війну в сусідній Україні проблема лише посилилася.
У зв’язку з цим перед початком активних сезонних робіт лідери фермерських організацій стверджували, що багато керівників підприємств садівницької, виноградарської та ягідної спеціалізації у структуру виробничих витрат у нинішньому році закладають зростання зарплат денних/сезонних робітників приблизно на 10-15%. Хтось говорив про 20-відсоткове зростання відповідних витрат. Але хтось вважав, що після різкого підвищення цін на добрива, пестициди тощо. на стимулювання працівників «понад торішній захід» ресурсів просто не залишається. В результаті реально мотиваційного підвищення оплати праці понеділок у плодівництві Молдови не відбулося.
Тому багато менеджерів великих садівницьких та виноградарських підприємств, а також фахівці плодівницьких неурядових організацій сходяться на думці, що наступного сезону «проблема робочих рук буде значно гострішою». Тому що через війну поблизу кордонів країни та жорстку економічну кризу прогнозується черговий «вихід працездатного населення». У такій ситуації, як кажуть деякі аграрії-роботодавці, їм доведеться згадати ідею імпорту робочої сили з країн Центральної Азії.
Втім, незрозуміло, чи сезонні працівники поїдуть на заробітки в країну, що стикається з величезними економічними проблемами, і біля кордонів якої йде війна.
6. Чергова спроба реанімувати сектор централізованої іригації.
За оцінками фахівців організацій сільгоспвиробників Молдови, у 2022 році площа зрошуваних сільгоспугідь у країні скоротилася приблизно на 20-30% порівняно з показником дощового минулого року, і, звичайно, сильно не дотягує до показника в такому ж посушливому 2020 році.
Зрошуване землеробство у Молдові умовно поділяється на дві категорії: «велике» — централізовані (магістральні) системи іригації, що здійснюють водозабір із річок Дністер та Прут; та «мале» — системи іригації локального рівня (одного села або одного агрогосподарства), джерелами води для яких служать малі річки, озера, ставки. Основу сегменту «великої іригації» становлять десять магістральних зрошувальних систем, відновлених коштом корпорації США «Виклики тисячоліття» у рамках програми COMPACT. Вони здатні подати воду на 10 тис. га (за фактом, 2021 року зрошувалося 3,4 тис. га, 2020 — 6,5 тис. га). Загалом у країні налічується 30 тією чи іншою мірою дієвих централізованих систем іригації, вони здатні подати воду приблизно на 15 тис. га. «Малою іригацією» в країні за експертними оцінками охоплено близько 10 тис. га. У країні фактично зрошується не більше 20-25 тис. га. Основний спектр культур на зрошуваних землях – овочі, ягоди, фрукти та столовий виноград, а також меншою мірою – цукрові буряки та зернові (у придністровському регіоні).
На початку наступної, весняно-літньої сесії парламенту Молдови депутати повинні ратифікувати угоду зі Світовим банком щодо впровадження проєкту AGGRI з бюджетом у $55 млн, із цієї суми $25 млн підуть на відновлення ще трьох централізованих іригаційних систем, які в результаті будуть здатні подати воду ще на 15 га сільгоспугідь. Можливо, проєкт буде розширено коштом вкладу, обіцяного владою Франції (начебто, французький уряд підготував відповідний проєкт фінансування на суму 44 млн євро).
7. Новий донорський проєкт у сільському господарстві Молдови.
У жовтні в Молдові запущено Проєкт «Конкурентоспроможність та стійкість села» PCRR/USAID, розсічений на п’ять років. Його бюджет майже $50 млн, у тому числі грантова складова у розмірі $13 млн (решта буде надана бенефіціаріям проєкту у вигляді технічної допомоги на дослідження, навчання та трансферт технологій, інтелектуальну підтримку експорту агропродовольчої продукції на нові ринки, організацію ділових місій, участь у міжнародних виставках тощо). Підтримка по лінії PCRR/USAID буде спрямована у сфери виробництва фруктів, овочів, меду та продуктів бджільництва, винограду та вина, а також сільського туризму, пов’язаного з перерахованими секторами агробізнесу.
У ході нещодавньої презентації PCRR директор представництва USAID Moldova Скотт Хохландер зазначив, що проєкт сприятиме консолідації ланцюжків виробництва та маркетингу агропродовольчих продуктів з високою доданою вартістю та внаслідок цього підвищуватиме віддачу від кожного гектара сільгоспземель. Також проєкт покликаний пом’якшити для сільської місцевості Молдови наслідки у зв’язку із відпливом працездатного населення, пандемії COVID-19 та війни у сусідній Україні.
Детальний робочий порядок денний проєкту PCRR/USAID не визначено. Проте вже оголошено, що одним із пріоритетних її пунктів стане підтримка виробництва безнасінних та ранніх сортів столового винограду.
