ГоловнаПлодоовочевий ринокДослідженняВимушені інвестиції в заморозку — невже й так буває?! (Частина II)
АктуальноДослідженняЕксклюзивНовиниОгляди ринку

Вимушені інвестиції в заморозку – невже й так буває?! (Частина II)

У першій частині цього матеріалу ми описали реальні та несподівані питання, або, точніше сказати, проблеми, з якими стикається більшість інвесторів, які приходять у сегмент заморозки овочів і фруктів. Це ті питання, які, в абсолютній більшості випадків, інвестори не встигли собі поставити до того, як почати інвестування.

Сьогодні ми розповімо про “вимушене інвестування”. Так, є і така категорія інвесторів плодоовочевого заморожування, причому вона не менш поширена, ніж усі інші види інвестицій.

Розглянемо 3 варіанти вимушеного інвестування в заморозку:

  1. Фермер із наявністю садів, ягідників або овочевих плантацій, який більше не має змоги продавати з якихось причин на свіжий ринок і вимушений інвестувати у власні потужності із заморожування продукції, щоб зберегти сад, ягідник або овочевий бізнес.
  2. Підприємство із заморозки з власними плантаціями, яке продавало раніше частину продукції на свіжому ринку, а частину заморожувало. При цьому воно, як і фермер, не може більше продавати свіжу продукцію частково або повністю, тому вимушене інвестувати у збільшення обсягу виробництва замороженої продукції або закуповувати додаткове обладнання із заморозки, або ж проводити його модернізацію;
  3. Підприємство з плодоовочевого заморожування, асортимент якого може виявився неактуальним через зміну ринкових реалій. У результаті власники підприємства змушені інвестувати в розширення асортиментної лінії або часткову переорієнтацію вже наявного виробництва.

Розглянемо кожен випадок детальніше.

1.Фермер із наявністю садів, ягідників або овочевих плантацій, який більше не має змоги  продавати, з якихось причин, на свіжий ринок.

Падіння попиту на ягоди й фрукти, збільшення логістичного шляху, ембарго деяких країн та інші причини можуть стати проблемою для плантацій і садів, які скоро дадуть урожай. Фермер, який нещодавно посадив свої плантації або звик продавати свої ягоди й фрукти за налагодженою системою, повинен або швидко переорієнтуватися на нові ринки (а це не завжди реально з безлічі причин), або викорчовувати ще продуктивні, а часто ще й молоді сади. А це означає повністю піти з бізнесу і втратити дохід.

Можливі виходи з цієї ситуації для фермера:

– викорчовування;

– опрацювання нових можливих ринків збуту, як наслідок, можливе отримання GlobalG.A.P. (якщо до цього не було), отримання інших сертифікатів (але це можливо лише тоді, коли вирощують популярні на інших ринках сорти, посаджені так, щоб отримувати високий відсоток продукції потрібної якості тощо, тобто часто просто нереально);

– продаж свіжої продукції переробникам за низькою ціною (часто такий варіант теж неможливий, тому що немає переробки на такі обсяги або ж переробка готова платити менше, ніж витрати на вирощування і збирання, що робить такий варіант також недоцільним);

– будівництво власної переробки.

Як один із виходів – багато хто бачить створення виробництв, які, залежно від культури, можуть переорієнтувати бізнес, протримавши компанію на плаву із зовсім новим кінцевим продуктом.

Хорошим прикладом послужить приклад висадки плантацій обліпихи в Молдові з 2017 року. Держава пропонувала пільгові програми, і багато хто зважився на розвиток нової культури в країні, посадивши різні за розмірами плантації обліпихи. У підсумку, коли настав сезон збирання, виявилося, що на свіжий ринок її збирати незручно (багато сортів складно прибирати вручну, тому що вони колючі та травмонебезпечні) і невигідно. У набагато більших обсягах обліпиха продавалася в замороженому вигляді для напрямку ХоРеКа. У результаті, деякі фермери зверталися за послугами заморозки, а інші побудували невеликі морозильні камери для виробництва цікавішого й потрібного продукту на базі наявних плантацій.

У заморожуванні обліпиху збирають на гілці шляхом обрізання дерева (збирачами в рукавичках) і заморожують її також на гілці, після чого заморожену ягоду струшують із гілки й переробляють під фінальний продукт.

Однак це був хороший приклад.

Є й погані, коли на місці одного бізнесу, що зазнає лиха, за великі гроші створюється новий, який вже на етапі планування виявляється провальним. Адже для системного бізнесу із заморозки потрібно мати відповіді на всі ті запитання, які ми детально описували в першій частині. У результаті зазвичай виходить, що збитки фермера в саду або полі множаться кратно збиткам на заморожуванні.

2. Підприємство із заморозки з власними плантаціями, яке продавало раніше частину продукції на свіжому ринку, а частину заморожувало.

В умовах динамічно мінливого ринку заморожених овочів, фруктів і ягід, багато виробників дивляться на те, щоб отримати максимум з наявних потужностей і плантацій. У випадку, коли підприємство володіє й вирощуванням, й переробкою – створюється більше варіантів для реагувань змін на ринку.

Однак водночас якщо вирощування та продаж на свіжий ринок, яка благополучно працювала до сьогодні, вже неможлива, компанія може вжити вимушеного заходу з інвестування в доопрацювання виробництва. Це можуть бути інспекційні лінії, лінії для вибивання кісточки, обрізки плодоніжки, пакувальні лінії, додаткові камери зберігання замороженої продукції.

Наприклад, у вас є 80 га хороших якісних плантацій суниці садової (полуниці) і завод із заморозки. Раніше ви продавали 80% суниці на свіжий ринок, а 20% відбирали на заморозку. Просто тому, що на свіжому ринку ціна на ягоду (за рідкісним винятком, яким в окремі роки була малина в окремих країнах) зазвичай істотно вища, ніж ціна на ягоду для заморозки. Відповідно, природним бажанням власника є підвищення прибутку.

І ось країна, до якої ви завжди експортували свіжу суницю, раптом запроваджує ембарго на постачання цієї продукції з вашої країни. Іншого альтернативного ринку, куди ваша суниця доїде у свіжому вигляді, немає, або вимоги щодо якості в альтернативних країнах такі, яким ви не можете відповідати.

На заводі у вас працює зміна, яка встигала переробляти 20% врожаю (ручне відділення плодоніжки від ягоди), але з 90-100% вони точно не впораються. Потужності заморозки у вас вистачає, щоб  заморозити обсяг ягоди, але потрібно розв’язувати питання обрізки хвостика. Тоді компанія може прийняти рішення на придбання лінії для обрізки хвостика суниці садової, а це додаткові вимушені інвестиції.

Звісно, ці інвестиції доцільні лише за умови, що є попит на заморожену суницю садову в таких об’ємах, ви знаєте куди її продавати і конкурентні за ціною.

Нижче наведено приклад автоматичної обрізки хвостика у полуниці. Автоматичне зрізання хвостика використовують на деяких підприємствах у Єгипті – одній з основних країн-виробників суниці садової.

 

3. Підприємство з плодоовочевої заморозки, асортимент якого може виявився неактуальним через зміну ринкових реалій.

Час минає, сезон наближається, і заморозчики активно аналізують, що виробляти в цьому сезоні? Ймовірно ягоди, які останні сезони були на піку своєї ціни, можуть бути зовсім не цікаві. Можливо, ціна на них буде занадто низькою. Існує ціла низка невідомих, які складно передбачити.

Проте зупиняти дієве виробництво ніхто не може собі дозволити, тому необхідно прийняти рішення щодо мінімізації можливих втрат, а краще – отримання прибутку від сезону, що наближається.

Тут виходом може стати системна аналітична робота, якщо, звісно, підприємство може собі дозволити мати власний аналітичний відділ. Взагалі кажучи, у світі нічого не змінилося, і, як і раніше, інформація – це гроші. Звичайно, якщо ця інформація якісна і правильно інтерпретована.

На підставі власної аналітики ринку деякі компанії приймають рішення про розширення асортименту. А для цього необхідні серйозні інвестиції. Наприклад, ті, хто раніше займався лише фруктами і ягодами, закуповують лінії з переробки овочів, інвестують у розвиток сировинної зони для вирощування цих овочів для заморожування, збільшують варіанти фінального пакування, розширюють пропозицію в рамках однієї культури (половинка, слайс, кубик), або взагалі починають абсолютно нові проєкти зі створення абсолютно іншого кінцевого продукту, для якого заморожена продукція буде сировиною.

Звісно, новий завод так швидко збудувати не вдасться – цей процес займає не менше двох років. А ось модернізувати наявне виробництво можна встигнути до початку сезону. Додаткове обладнання слід замовляти заздалегідь (орієнтовно за 5-8 місяців, залежно від технічної складності виконання), зважаючи на культуру, необхідну потужність і місце встановлення. Важливо розрахувати таймінг і встигнути встановити, налагодити та протестувати все до початку сезону збирання культури.

Також не виключена модернізація з метою оптимізації цін на наявну продукцію: автоматизація процесів, поновлювані джерела енергії, логістичні доопрацювання на виробництві тощо. Таким чином можна отримати зниження собівартості, а відповідно, прибутковості певної культури або всіх продуктів.

Уже зараз очевидно, що 2022 рік “підкосив” багатьох заморозчиків. Тому витягнути з кишені 100, 200, 300 і більше тис. євро, після збиткового року, щоб просто протриматися на плаву – може здатися не дуже гарною ідеєю. Тим паче що цих грошей немає, і підприємець змушений звертатися до кредитних коштів, яких, до речі, теж немає або вони сильно подорожчали.

Але в умовах нестабільного ринку, ринку, на якому ви рік тому продавали з високою маржею, а сьогодні – з великим мінусом, – такі зміни та перепади неминучі. При цьому ті, хто залишиться в ринку, цілком можуть очікувати (але не повинні на це сподіватися), що через рік маржа в цьому бізнесі знову різко зросте.

EastFruit

Використання матеріалів сайту припустимо за наявності прямого та відкритого для пошукових систем гіперпосилання на конкретну публікацію.

Головні новини та аналітика плодоовочевого ринку на Facebook и в Telegram – Підписуйтесь!

Вас також може зацікавити

Українські виробники наприкінці сезону змушені знижувати ціни на торішню ріпчасту цибулю

EastFruit

Гострий дефіцит яблука прогнозується в білорусі та росії в новому сезоні

EastFruit

В Україні знову зростає ціна на суницю садову

EastFruit

Залиште коментар