Щойно ціни на будь-який вид фруктів на ринку України знижуються, відразу ж починають лунати голоси людей, які ностальгують про часи, коли між Україною та росією інувала вільна торгівля. Переважно таким чином висловлюються садівники, які вважають, що, якби доступ до ринку був, росія купила б всі ці фрукти, і ціни б не знизилися.
Однак, якщо відкинути у бік емоції та політику, і подивитися на голі факти, то очевидно, що саме втрата доступу до ринку росію дозволила Україні зробити справжній прорив у плодоовочевому бізнесі, істотно наростивши як обсяги експорту, так і якість плодоовочевої продукції.
Я одразу хочу зауважити, що в цьому блозі я висловлюю свою особисту позицію, яка базується на більш ніж 25 роках досвіду роботи у міжнародному агробізнесі та професійному аналізі аграрних ринків. Мій досвід показує, що будь-який протекціонізм шкідливий насамперед для країни, яка обмежує конкуренцію. Однак рф вирішила заборонити Україні та іншим країнам продавати харчові продукти на своїй території, а інші країни, як правило, не відповіли тим самим. Тому виходитимемо з того, що є й аналізувати фактичні наслідки.
Я розгляну головні тези людей, які вважають, що ситуація для садівників країни була б набагато кращою, якби Україна мала доступ до ринку росії.
Теза 1: «Експорт плодоовочевої продукції з України після втрати доступу до ринку росії знизився»
Коротке резюме – неправда. Експорт плодоовочевої продукції зріс, причому зростав він значно швидше, ніж коли доступ до ринку рф існував. Статистика експорту доступна безкоштовно, наприклад, на порталі Trademap.org. Щоправда, багато хто відразу починає стверджувати, що «статистика сфальсифікована Україною», але й тут скептики помиляються – це система статистики, яка створена ООН і СОТ, і дані в ній легко перевірити, запросивши дзеркальну статистику. Я це роблю регулярно, і суттєвих відхилень у даних щодо України немає.
Однак перейдемо до конкретики та розглянемо обсяги експорту в динаміці з 2009 року по 2020 рік.
Червоною стрілкою відзначено 2016 рік, коли росія остаточно заборонила імпорт овочів та фруктів з України. Легко порівняти показники 2020 року та 2015 року, коли торгівля була повністю вільною.
Виявляється, з моменту заборони постачань до рф експорт українських фруктів зріс на 55% або на $84 млн. До речі, 2020 рік був далеко не найкращим – аномально пізні заморозки знищили врожай ягід і різко скоротили врожаю інших фруктів, що робить це порівняння ще яскравішим, адже ми не беремо за основу якийсь особливо вдалий для експорту рік.
На цьому можна було б поставити крапку у питанні зростання чи падіння експорту. Очевидно, що без доступу на ринок рф наш плодовий експорт різко почав зростати й зараз вищий, ніж будь-коли.
Проте, на мій погляд, варто також порівняти темпи зростання чи падіння експорту до заборони та після заборони постачання фруктів, ягід та горіхів з України до росії.
Щоб уникнути спотворень даних, візьмемо досить довгий час до заборони – з 2009 по 2015 рік включно і подивимося, що відбувалося з експортом українських фруктів, ягід та горіхів. Прорахуємо тенденції за цей період та виявимо, що щороку в цей період Україна експортувала на 10,7% плодової продукції менше, та знижувала експортний дохід на $17,8 млн доларів США на рік! Тобто, в цей період, який багато садівників вважають таким сприятливим, експорт мав стійку тенденцію до зниження.
А тепер порівняємо з тим, що сталося після заборони.У 2016-2020 роках середні темпи зростання експорту становили 11% на рік, а виторг українських садівників зростав на $22,6 млн на рік!
Отже, що краще, падіння на 11% чи зростання на 11% на рік? Що краще – мінус $17,8 млн виторгу щороку чи плюс $22,6 млн?
До речі, може здатись, що росія тут взагалі ніяк не вплинула на український садівничий бізнес, а зростання стало збігом обставин. Однак нижче я поясню, що заборона на постачання у рф мала величезний позитивний вплив на садівництво України. Однак поки що перейду до наступних помилкових та відверто маніпулятивних тез.
Теза 2: «Українські фрукти, ягоди та горіхи нікому в Європі не потрібні – без Росії, їх продавати нема кому!»
Насправді такі заяви взагалі не витримують жодної критики і наступний графік легко пояснює чому.
Річ у тім, що питома вага країн Євросоюзу в закупівлях плодової продукції з України завжди була вищою, ніж питома вага росії та інших країн, так званого СНД. Навіть у 2010 році, коли цифри були максимально близькими, ЄС забезпечив 36% виторгу, а СНД – лише 32%. Ну і у 2020 році в ЄС пішло 77% українських фруктів, горіхів та ягід, а в СНД – лише 9%.
Тож факт у тому, що українська плодова продукція мала попит в ЄС навіть за часів вільної та безхмарної торгівлі між Україною та росією.
Чому ж у багатьох українських садівників склалася ця помилкова думка про те, що в росії їхня продукція має попит, а в ЄС – навпаки, не потрібна? Все пояснюється дуже просто – Україна раніше продавала у росію із продукції садівництва переважно яблуко. І ринок рф приймав не найякісніше і навіть несортоване яблуко, тоді як на ринку ЄС таке яблуко зовсім не цікаве.
Однак садівники, що ностальгують за продажем яблука низької якості в росію, забувають про дві важливі речі:
1) Ринок росії теж змінився і кілька років до заборони постачання в росію обсяги експорту українського яблука у рф стрімко знижувалися просто тому, що у рф також вимагали яблуко вищої якості.
2) Яблуко ніколи не було головним експортним товаром українського плодового сегмента. Питома вага яблука в експорті плодової продукції України у 2012-2015 роках складала близько 3%. І, до речі, у 2016-2020 роках питома вага яблука в експорті зросла до 5%, навіть всупереч загальному різкому зростанню виторгу від експорту, про який я написав вище!
Тобто цифри ще раз підтверджують, що думка про якийсь важливий вплив доступу до ринку рі для української садівничої галузі могла скластися лише у тих садівників, які мають серйозні проблеми з технологіями вирощування та якістю яблука. При цьому очевидно, що вони ще й не мають правдивої інформації про те, що відбувається на ринку яблука росії
Теза 3. Російський ринок – найперспективніший для реалізації українських фруктів
Звичайно, жодних сумнівів у тому, що росія – це величезний ринок збуту. Однак не варто забувати про те, що Україна та росія знаходяться у схожих кліматичних зонах, тому спектр фруктів, ягід і горіхів, що вирощуються, у цих двох країнах буде схожим. Також, якщо щось вирощується в Україні, але не вирощується, хоч і має попит у росії, то немає жодних причин, чому це у рф вирощуватися не може. Тому стратегічно цікавіше орієнтуватися на ринки, де твоя продукція може бути в чомусь унікальною.
Однак, проаналізуймо тенденції на ринку росії, щоб зрозуміти, чи можна вважати цей ринок збуту перспективним, чи, навпаки, тим що вмирає?
Для початку візьмемо топ-10 світових імпортерів фруктів, горіхів та ягід та проаналізуємо довгострокові тенденції імпорту. Росія входить у топ-10 число та перебуває на сьомій позиції за підсумками 2020 року. Так от, серед 10 найбільших світових імпортерів плодової продукції росія є єдиною країною, яка знижує імпорт фруктів, ягід та горіхів! І це ми взяли всю продукцію, зокрема й екзотику! А значить серед 10 найбільших імпортерів росія є найменш перспективним ринком збуту фруктів.
А може, світовий ринок плодів знижується? Можливо, інші регіони також демонструють падіння? Давайте знову звернемося до світової торгової статистики та отримаємо ось таку картину.
Отже, середньосвітові темпи зростання імпорту фруктів, ягід та горіхів становлять дивовижні 4,0% на рік, а провідні 10 імпортерів збільшують імпорт ще швидше – на 4,5% на рік. Росія скорочує імпорт на 1,4% на рік. До речі, Євросоюз, якому, нібито, не потрібна українська плодова продукція, імпорт теж нарощує, на відміну від рф, причому темпи зростання порівняно високі – 2,7%, хоч вони й нижчі від середньосвітових.
Природно, що тут немає жодних сумнівів – Євросоюз є перспективнішим ринком збуту для фруктів, горіхів та ягід з України, ніж ринок рф, враховуючи ринкові тенденції.
Якщо навіть ці факти, які легко перевірити, не переконують, можна звернутися до сусідньої Молдови, яка має вільний доступ до ринку яблука росії. У Молдові 2020 року врожай яблука був рекордно низьким для останніх років. І, при цьому, станом на червень, запаси яблука в сховищах садівників Молдови були рекордно високими, ціни майже рекордно низькими, і навіть за цією ціною ніхто у рф не хотів купувати яблуко з Молдови.
В результаті, виростивши і зберігши його 8-9 місяців, садівники Молдови змушені були продавати якісне яблуко на переробку за непрямими цінами.
Чому ж росії не потрібне яблуко з Молдови? З тієї ж причини, чому навіть повний і відкритий доступ до ринку росії не вирішив проблем садівників України, які мають проблеми з якістю фруктів – у світі немає дефіциту фруктів, а російські споживачі воліють купувати більш якісну продукцію, а вибір є й поготів, і він дуже широкий.Ми детально писали у матеріалі про причини низьких цін на українське яблуко цього сезону про дуже швидку експансію Туреччини. А Іран так і зовсім може стати світовим лідером експорту яблука за підсумками сезону 2020/21!
Але ж росія всі ці роки продовжувала розвивати власне виробництво. До речі, у росії з якістю продукції також є серйозні проблеми. Тому фрукти низької якості користуються в росії таким же невисоким попитом – їх дуже багато. А, як відомо, чим дешевше продукт, тим менш вигідного його возити, адже транспортування має більшу питому вагу у вартості дешевої продукції, ніж у вартості дорогих фруктів.
Тож 5 чи 10 років тому ринок росії був зовсім іншим. Нині йому банально не потрібні дешеві яблука низької якості, а якщо й потрібні, то за такою ціною, за якою їх можна легко продати в Україні. І не тільки яблука – можна взяти будь-який товар плодового сегмента, і картина буде абсолютно аналогічною. Цього року, наприклад, Узбекистан, попри збитки від заморозків, змушений був різко знизити ціни на черешню, яка постачається до рф.
Дуже багато країн інвестують не просто у виробництво фруктів, а й розвивають їхню якість, тому ностальгувати про якісь часи – це, як мінімум, марно. Краще вже витратити цей час на те, щоб самому стати кращим і знайти нові, більш перспективні ринки збуту.
Чому я вважаю, що втрата доступу до ринку росії вплинула на фруктово-ягідний сегмент українського плодоовочевого бізнесу?
Я особисто переконував садівників України диверсифікувати експорт фруктів ще до того, як Україна отримала перші натяки на втрату доступу до ринку рф. Для цього було кілька серйозних причин:
Занадто високий ризик бізнесу, якщо вся продукція йде на ринок збуту.
Ризик ще вищий, якщо вимоги та переваги цього ринку сильно відрізняються від усіх інших провідних ринків збуту, тому що в цьому випадку ти потрапляєш у повну залежність від покупця. Приклад Молдови з яблуком вище – зайвий доказ цього.
Росія, як я вже казав, має схожі кліматичні умови та вирощує чи може вирощувати схожу продукцію, як і Україна, що робить українські фрукти не унікальними та послаблює позиції України на цьому ринку.
Росія довела, що є одним із найменш надійних та передбачуваних торгових партнерів, про що свідчать численні, часто явно політично мотивовані, заборони на доступ до свого ринку продукції з Польщі, Молдови, Туреччини, Грузії та інших країн. А значить ризик бізнесу, якщо ти торгуєш тільки з рф, ще вищий.
Росія, всупереч поширеній омані, платила далеко не найвищу ціну за українські фрукти порівняно з тим, що можна було б отримати на інших ринках збуту, що ми згодом багаторазово доводили, допомагаючи диверсифікувати український експорт фруктів.
Росія не належить до країн з високим рівнем доходів населення, а отже, продати справді якісну продукцію за преміальною ціною у рф значно складніше. Росія завжди сильно відставала від світових трендів плодоовочевого споживання, тому орієнтація на цей ринок знижувала шанси України на отримання вищого експортного виторгу завдяки швидкій орієнтації на трендові ніші та сегменти плодоовочевого бізнесу.
Тому, коли українські садівники усвідомили, що ринок рф закритий, вони почали активніше користуватися інформацією, яку ми надавали в рамках проєктів диверсифікації українського продовольчого експорту. Ми допомогли організувати низку торгових місій, ретельно відібравши та підготувавши учасників та виявивши, що українські свіжі ягоди можуть цілком доїжджати навіть до Малайзії та Сінгапуру та отримувати там преміальну ціну, не кажучи вже про яблука. Доклавши на 10% більше зусиль, українські садівники змогли отримувати на якісне яблуко у кілька разів вищу ціну у Південно-Східній Азії, Близькому Сході, Великобританії та інших країнах, ніж платили імпортери з росії.
Різке зниження попиту на фрукти низької якості змусило українських садівників активно змінювати сортовий склад садів, інвестувати у зберігання та доопрацювання продукції, і, найголовніше, у їхній маркетинг та експортний поступ, що повернулося сторицею. Зараз українське яблуко продається дорожче за польське практично у всіх країнах світу, тому що нам вдалося переконати в нашій унікальності та вмінні довести яблуко до стану готового якісного продукту.
Одним із головних проривів українського садівництва стали активні інвестиції у нішеві культури та бурхливий розвиток ягідного сегмента.Українські ягоди майже ексклюзивно поставляються до ЄС у свіжому та замороженому вигляді, і ця тенденція лише прискорюватиметься.
Орієнтація на високу якість принесла користь і українському споживачеві, який тепер може купити за доступною ціною українське яблуко гідної якості навіть у червні чи липні.
Саме тому втрата доступу до ринку росії і призвела до такого бурхливого зростання експорту плодової продукції з України. Коли доступ до ринку сусідньої країни буде відновлено, цей ринок стане лише додатковим бонусом для садівництва України. Поки ж доступу немає, добре б українським садівникам активніше вимагати від влади відкривати нові ринки збуту, де наша продукція була б унікальною. Я часто говорю про те, що Україні дуже важливо отримати доступ до ринку фруктів В’єтнаму та покращити рівень доступу до ринку фруктів Єгипту. Однак, це вже тема для окремого матеріалу.
