ГоловнаПлодоовочевий бізнесІнтерв'юЗ 2023 року реально налагодити експорт мигдалю з Грузії – Леван Кваріані
АктуальноЕксклюзивІнтерв'юНовини

З 2023 року реально налагодити експорт мигдалю з Грузії – Леван Кваріані

Урожай цьогорічного мигдалю в Грузії, як мінімум, удвічі перевищив торішній і склав 2-2,5 тис. тонн. Цього обсягу достатньо покриття більшої частини попиту внутрішньому ринку. Відповідно, ще більше актуалізувалося питання експорту грузинського мигдалю. Про стан та перспективи галузі грузинського мигдалю EastFruit розповів представник Сільськогосподарської програми USAID Леван Кваріані.

— Промислове виробництво мигдалю – відносний новий для Грузії напрям, наскільки активно він зараз розвивається?

— Облаштування мигдальних садів ведеться досить активно, тим більше, що підтримка в цьому напрямі надається держпрограмою «Посади майбутнє». За останні 6 років зростає не тільки загальна площа таких садів, а й площа, що щорічно засаджується. Сьогодні у Грузії – близько 6 тис. га мигдальних садів, із них 3,5 тис. га облаштовані у рамках держпрограми. Здебільшого це класичні інтенсивні сади, близько 300 га – суперінтенсивні. Найбільшим виробником мигдалю в Грузії є компанія «Удабно» (що входить до «Ачара груп»), їй належать 2,3 тис. га мигдалевих плантацій. На повну врожайність вийшла поки що лише мала частина грузинських садів – приблизно на 500 га.

Точної статистики з виробництва мигдалю – поки що немає. Але я як представник сільськогосподарської програми USAID спираюся на інформацію, що надходить до нас, опитування бенефіціарів. 2021 року було зібрано врожай у 800-900 тонн, з яких 500 тонн припадало на «Удабно».Цього року, як очікується, урожай становитиме 2-2,5 тис. тонн, зокрема 900 тонн – у садах «Удабно». Йдеться про мигдаль у шкаралупі. Якщо врожай перерахувати в ядрах, то це близько 800-900 тонн. Це суттєвий показник для Грузії, де ще кілька років тому практично не було власного виробництва. Судячи зі статистики минулих років, стільки мигдалю ніколи й не ввозилося до Грузії за рік, не було такого попиту. Щобільше, частина імпортованого мигдалю, перейшовши переробку, потім йшла на експорт в інші країни. Місцевий мигдаль, якщо й експортувався, то в дуже малих кількостях. Отже, цьогорічний урожай покриє, як мінімум, більшу частину внутрішнього попиту.

Але промислове виробництво мигдалю – справді новий для Грузії напрямок, і, на жаль, переробна індустрія не зустріла цього сезону на належному рівні. Сьогодні у країні працює лише одне підприємство сучасних стандартів з переробки мигдалю, знову ж таки – у рамках проєкту «Удабно». Так, воно займається сушінням і колкою як власного горіха компанії, так і від фермерів, але його недостатньо для переробки врожаю цього року. У нас є інформація, що у 2023 році в країні буде відкрито ще одне підприємство такого масштабу. І тоді із переробкою врожаю майбутнього року буде легше. Але, звичайно, індустрія потребує подальшого вдосконалення. Поки ми не маємо достатнього досвіду, потрібно дуже багато знань як щодо збору врожаю, так і його переробки та складування, і, можна сказати, зараз індустрія всьому цьому навчається.Тому цього року є якісь недоліки, помилки, але сподіваюся, що незабаром усе це виправиться.

— Зрештою, виробництво мигдалю в Грузії буде орієнтоване на експорт?

— На мою думку, так. Тим більше, що сама Грузія традиційно не відрізняється споживанням мигдалю в особливих обсягах, на відміну від волоського горіха. На експорт, можливо, піде частина цьогорічного врожаю, але тільки якась частина. А ось із наступного року, коли врожай ще більше зросте, налагодить роботу перше переробне підприємство та запрацює друге, гадаю, експортні партії почнуть активно формуватися. Зрештою, коли розпочнеться плодоношення більшої частини вже посаджених садів, напевно, 90% грузинського мигдалю буде експортною продукцією. Думаю, років за 10, якщо індустрія йтиме в правильному напрямку, Грузія зможе зайняти свою нехай невелику, але нішу на світовій карті як виробник мигдалю. Нехай на частку Грузії припадатиме 1% світової індустрії, але це теж справа.

— У нових садах волоського горіха в Грузії переважно вирощується один сорт — «Чандлер», яка ситуація на мигдальних плантаціях?

— У випадку з мигдалем на сьогодні є кілька найбільш популярних сортів, це, зокрема, Гуара, Солета, Нонпарель, Авіхол (ще його називають Лоренс). Урожай, залежно від сортів, триває із другої половини серпня до кінця вересня. Але я маю інформацію, що, наприклад, наступного року на 500-600 га будуть посаджені, так би мовити, нові для Грузії сорти — «Макако» та «Пента». Як пояснюють власники садів, вони намагаються підбирати сорти з урахуванням, з одного боку, їхніх вегетаційних процесів – щоб постаратися уникнути весняних заморозків, а з іншого, щоб зібрати врожай, наприклад, наприкінці серпня, а не наприкінці вересня, коли починаються дощі. . Особливих смакових відмінностей серед названих мною сортів немає. Як і різниці у цінах на міжнародному ринку. Визначальним чинником ціну є калібр.

Читайте також: Як прибирають мигдаль у найбільшому горіховому господарстві Грузії (відео)

— Яким чином Грузії вигідніше продавати мигдаль на міжнародному ринку?

По-перше, у будь-якому випадку краще продавати ядра, ніж неочищений горіх. Судячи зі статистики міжнародної торгівлі, якщо частка попиту на волоський горіх у шкаралупі коливається в межах 30%-50%, то попит на мигдаль у шкаралупі – мінімальний. І ціни на нього теж дуже низькі (на них впливає і відносно низький серед горіхів в цілому показник виходу ядра – всього 30%-35%). Тому Грузії необхідна налагоджена переробна індустрія, яка дозволить забезпечити експорт ядер – набагато вигідніший бізнес. Тим більше, що ядра мигдалю після розколки горіха багато місяців зберігають всі свої властивості.По-друге, було б добре продавати й кінцеві продукти з мигдалю – обсмажений мигдаль, мигдальне масло, борошно і т.д., це створить додану вартість. Але знову ж таки, це вимагає переробних потужностей. До речі, найближчим часом одна з грузинських компаній планує запустити лінію з обсмажування та дроблення мигдалю. Обладнання компанія придбала за підтримки сільськогосподарської програми USAID.

— Яка світова статистика попиту та пропозиції щодо мигдалю?

— Попит на мигдаль у світі зростає, і це, до речі, найчастіше є мотивацією для грузинських фермерів садити більше мигдальних садів. Але тут треба враховувати й той факт, що останніми роками зростає й світове виробництво мигдалю. Площі з мигдалем активно облаштовуються, наприклад, в Австралії та Іспанії. У Каліфорнії (США) – основному постачальнику мигдалю на світовий ринок, попри проблеми з водою, також висаджують нові сади. Отже, на мигдаль зростають і попит, і пропозиція. А ціна після 2016-2017 років. навіть знижується. Цього року, наприклад, ціна на ядра коливається в межах 5-6 євро за кг. Тому грузинські фермери, які планують зайнятися вирощуванням мигдалю, не повинні приймати поспішних рішень з орієнтацією лише на ціни в грузинських супермаркетах, де вартість 1 кг часом досягає 60 ларі ($22). Коли для Грузії відкриється міжнародний ринок мигдалю, вона має керуватися експортними цінами. Тож моя порада тим, хто цікавиться напрямком мигдалю – не мати завищених очікувань та піклуватися про ефективність виробництва.

— Які експортні ринки є перспективними для грузинського мигдалю, і які фактори можуть дозволити йому витримати міжнародну конкуренцію?

— Одним із найперспективніших напрямків, на мій погляд, є Європа, де споживання мигдалю – досить активне. Тільки Іспанія та Італія не можуть задовольнити цей попит, і частина мигдалю надходить із США – з Каліфорнії. І, якщо в Грузії виробники забезпечать ефективне виробництво мигдалю (а передумови для цього є), зокрема, мінімізацію витрат на догляд за садами, а також високу якість продукту, буде налагоджено питання з транспортуванням, то мигдаль з Грузії, яка територіально близька до Європи, зможе зміцнитися на європейському ринку, зокрема у Німеччині, Франції, Іспанії. Але для досягнення цієї мети потрібно зробити серйозну роботу.

Цікавим експортним напрямком є ​​також країни Перської затоки. Попри те, що цей ринок відносно віддалений, але на ньому високий попит на мигдаль, і досить привабливі ціни. Найближчі кілька років покажуть нам, що як.

До речі, в останній період спостерігається цікава тенденція: Туреччина, яка сама є виробником мигдалю, скасувавши податок на імпорт мигдалю ($800 за тонну), почала ввозити його з інших країн. Тож не виключено, що незабаром кілька наших виробників здійснять експортні постачання до Туреччини.

Нагадаємо, що 19 листопада 2022 року у Тбілісі відбудеться конференція «Горіхи України: обмін досвідом із Грузією». У ході заходу будуть розглянуті глобальні тенденції на світовому ринку горіхів, горіховий сектор України та Грузії, практики, які можуть бути корисними для горіхів обох країн. Конференція організована проєктом EastFruit за підтримки ФАО та ЄБРР.

EastFruit

Використання матеріалів сайту припустимо за наявності прямого та відкритого для пошукових систем гіперпосилання на конкретну публікацію.

Головні новини та аналітика плодоовочевого ринку на Facebook и в Telegram – Підписуйтесь!

Related posts

Зниження асортименту, зростання цін та проблеми з якістю. Плодоовочевий ритейл Дніпра в умовах війни. Листопад 2022

EastFruit

Ціна на якісний волоський горіх у шкаралупі на ринку Молдови в короткостроковій перспективі зросте – прогноз

EastFruit

Грузинські фермери зможуть купувати агродрони та метеостанції за фінансової підтримки держави

EastFruit

Залиште коментар