Учасники Міжнародної конференції «Столовий виноград України 2022: досвід Молдови», що відбулася вчора в Кишиневі, зійшлися на думці, що важливим чинником, що серйозно обмежує можливість отримання стабільних урожаїв столового винограду високої якості, є слабке поширення іригації у виноградарстві обох країн. Але протягом останніх трьох років у Молдові ситуація змінюється на краще.
Як стверджує Андрій Ботезату, експерт проєкту PCRR/USAID (Молдова), завдяки збільшенню частки держсубсидій у структурі інвестицій у виробничу інфраструктуру багаторічних насаджень, за кілька років частка плантацій столового винограду, оснащених системами іригації, зросла до 25% від їх загальної площі (майже 18 тис. Га). Ця обставина сприятливо відзначається на якості продукції.
Читайте також: Столове виноградарство Молдови для України – цікавий досвід, Україна для молдавських виноградарів – цікавий ринок
Представники асоціацій виноградарів підтверджують той факт, що багато нових плантацій, а також молоді виноградники переводяться під зрошення. Найбільше цим процесом охоплені господарства центральних районів країни, повідомляють фахівці EastFruit. Однак, вони вважають, що масштаб іригації в столовому виноградарстві Молдови в цілому поки що не такий великий. Точність та оперативність збору даних міністерствами та відомствами, на жаль, невисока, а експертні оцінки коливаються у широкому діапазоні. Зокрема, у разі зрошуваного виноградарства – від 10-15 до 25%.
Певну роль, мабуть, відіграє й та обставина, що у ряді випадків іригація у плодівництві Молдови перебуває у «сірій зоні». Законодавство країни допускає використання підземних джерел води з метою зрошення сільгоспугідь, проте пакет нормативних актів, що регулюють цю сферу, поки що не до кінця укомплектовано. Крім того, якість води з підземних джерел далеко не завжди вкладається в нормативи. Тому зрошення цих джерел застосовується не регулярно, а у критичних ситуаціях.
