Лукова криза, яка в останні тижні досягла якщо не світових, то вже точно континентальних масштабів, зараз є однією з обговорюваних тем у плодоовочевому бізнесі. Україна в цьому відношенні винятком не стала, а інтерес любителів легких грошей та гравців до «овочевого казино» до входження до цибульного бізнесу почав чітко виявлятися на ринку як мінімум з літа 2022 року, коли, за даними моніторингу EastFruit, у країні встановилися безпрецедентно високі ціни на цю продукцію.
Інформація подається мовою оригіналу
«Оскільки ціни на цибулю ріпчасту в Україні протягом поточного сезону практично не знижувалися, інтерес до заробітку на вирощуванні цієї продукції в країні з часом лише підігрівався. Поточним же ключовим питанням, що хвилює розум українських фермерів, є можлива межа цін навесні-літом 2023 року», — коментує Євген Кузін, керівник аналітичного напряму проєкту «АПК-Інформ: овочі та фрукти».
У результаті, на українському ринку відбулися одразу дві очікувані події, які матимуть прямий вплив на цінові перспективи кінця поточного та початку наступного сезонів.
По-перше, ті нечисленні фермерські господарства, які ще мають запаси якісної цибулі в Україні, з початку лютого призупинили продаж, встановивши декларативну ціну, що сягає $0,96/кг.
По-друге, в країні було зафіксовано різке зростання попиту на насіння ріпчастої цибулі, а імпорт цибулі-сівка для посадки під зиму та отримання екстраранньої озимої продукції досяг рекорду у 2022 році.
Інформація подається мовою оригіналу
«І фермери із запасами торішнього врожаю, і ті, хто прибиратиме цибулю ріпчасту вже цього року, розраховують скористатися цибульною кризою, отримавши при цьому надприбутки. При цьому, якщо у виробників з торішніми запасами перспектив для такого поки що більш ніж достатньо, то вже новий сезон-2023/24 цілком може початися і з гірких розчарувань», — вважає Євген Кузін.
Зазначимо, що через важкі умови навесні-влітку 2022 року та окупацію південних регіонів країни кількість українських виробників, які можуть зберегти якісну цибулю у сховищах до квітня-травня 2023 року, сильно скоротилася. Проте, такі фермери в країні все ж таки є, і цілком природно, що форсувати продажі зараз вони не будуть в надії на встановлення нових цінових рекордів навесні 2023 року, для чого, дійсно, є всі передумови.
«Насамперед список країн, які зможуть експортувати цибулю ріпчасту в Україну навесні поточного року, останнім часом став помітно коротшим. Лише за два попередні тижні тимчасові заборони на експорт ріпчастої цибулі були введені в Казахстані, Таджикистані, Узбекистані, Киргизстані, а в Туреччині подібні заходи запроваджені ще в листопаді минулого року. Щобільше, заборона на експорт цієї продукції зараз обговорюється і в Азербайджані, а в Ірані, за непідтвердженою інформацією, уряд запровадив експортне мито і також розглядає надалі можливість обмежити експорт», — продовжує Євген Кузін.
В результаті, список можливих постачальників ріпчастої цибулі на український ринок до березня-квітня може звузитися лише до декількох країн.Так, одним із ключових гравців навесні 2023 року може стати Єгипет, де якраз у цей час прибиратимуть цибулю ріпчасту нового врожаю. Проте у тому, що стосується єгипетської продукції, є два «але».
По-перше, весняний урожай єгипетської цибулі ріпчастої влаштовує не всі категорії покупців, адже в цей період цибулини там недозрілі та недостатньо одягнені. По-друге, попит на ріпчасту цибулю з Єгипту буде ажіотажним не тільки в Україні, а й по всій Європі через загальний неврожай цієї продукції. А це означає, що єгипетської цибулі на всіх імпортерів може просто не вистачити.
«Якщо для України імпорт цибулі є вимушеним заходом у сезони неврожаю місцевої продукції, то, наприклад, одна лише Великобританія щорічно імпортує 260-360 тис. тонн цибулі незалежно від сезону. З країн ЄС, наприклад, Нідерланди щорічно імпортують 250-360 тис. тонн цієї продукції, Німеччина – 250-290 тис. тонн, Польща – 160-220 тис. тонн, Франція – 130-150 тис. тонн. Для порівняння, річний рекорд імпорту ріпчастої цибулі в Україну становив лише 80 тис. тонн. Іншими словами, для експортерів цибулі ринок України навесні, звичайно, залишатиметься важливим ринком збуту, але у пріоритеті у них будуть зовсім інші напрями», — аналізує Євген Кузін.
Крім Єгипту, цибуля ріпчаста до країн ЄС навесні ввозитиметься і з більш далеких країн-експортерів. З таких, крім уже традиційної Нової Зеландії, на ринку ЄС може бути цибуля ріпчаста з Південної Африки, Чилі та кількох інших країн Південної півкулі. Теоретично ця продукція може навесні цього року з’явитися і на полицях українських супермаркетів, але її присутність точно не буде суттєвою і, найімовірніше, буде обмежена кількома преміальними магазинами у великих містах країни.
«Цілком ймовірно, що ті українські виробники, які зможуть зберегти свою продукцію до березня-квітня, зможуть скористатися безпрецедентно високими цінами на ріпчасту цибулю, які на той момент можуть зрости ще суттєвіше. Це очікування ґрунтується і на тому, що уряди країн Центральної Азії та інших регіонів навряд чи знімуть заборону на експорт раніше анонсованих термінів, побоюючись обурення населення високими цінами усередині цих країн», — вважає Євген Кузін.
Водночас вже з травня конфігурація українського ринку ріпчастої цибулі може різко змінитися, адже з цього періоду кількість змінних на ринку істотно зросте.
По-перше, до квітня-травня залежність українського ринку цибулі ріпчастої від імпорту досягне свого піка. Нагадаємо, що вже зараз ціни на цю продукцію в Україні формуються за цінами у Німеччині, адже на сьогодні саме вона є ключовим постачальником цибулі на український ринок.
До кінця весни (а можливо і до початку літа) заборони на експорт ріпчастої цибулі в країнах Центральної Азії та деяких інших державах цілком можуть бути зняті.Враховуючи поки що непідтверджені чутки про те, що посіви озимої цибулі в Центральній Азії практично не постраждали від морозів (наприклад, Таджикистан вже укладає контракт з Казахстаном про постачання цибулі ріпчастого нового врожаю), на ринку на початок літа можуть з’явитися суттєві обсяги імпортної цибулі цілком прийнятної якості.
По-друге, в жодному разі не можна ігнорувати фактор зростання попиту на цибулю-сівок і насіння, яке на українському ринку досягло ажіотажних показників. Нагадаємо, що раніше виробництво озимої цибулі було практично повністю сконцентровано в тепер окупованих регіонах України, що дозволяло таким фермерам виходити на ринок на кілька тижнів раніше, ніж з’являлися ранні сорти ярої продукції.
Теоретично восени 2022 року площі під посадку ріпчастої цибулі під зиму мали розширитися в Одеській та Миколаївській областях, адже кліматичні умови тут схожі з Херсонською областю в порівнянні, наприклад, з більш північними або західними регіонами. Звичайно, багато фермерів розширили свої плантації під озимою цибулею в контрольованих південних областях, але, як виявилося, ними все не обмежилося.
Так, багато переселенців із Херсонської області, які втекли від рашистської армії, у 2022 році постаралися налагодити виробництво вже добре знайомої ним культури озимої цибулі не лише на півдні країни, а й на заході.В умовах відсутності поставок найбільш ранніх сортів з Херсонської області, теоретично місцева цибуля ріпчаста нового врожаю може з’явитися на Одещині до кінця травня, а у більш північних регіонах – у червні, тобто в період очікуваного піка цін на українському ринку.
Проте, саме в цьому криються два підводні камені українського ринку цибулі 2023 року. По-перше, цей ринок не є відокремленим та закритим від інших світових гравців і є лише частиною глобальної цибульної галузі. Як ми вже зазначали, до літа ситуація на світовому ринку може кардинально змінитись, і в Україну цілком можуть хлинути великі обсяги продукції, наприклад, із країн Центральної Азії та Азербайджану/Ірану.
По-друге, інфраструктура вирощування цибулі на заході України поки що зовсім не призначена під різке збільшення обсягу пропозиції озимої продукції, не кажучи вже про яру. Ключовим обмежувальним чинником тут є те, що вирощену продукцію потрібно або збувати відразу, або сушити, з чим на заході країни й будуть основні проблеми.
«Різке зростання імпорту цибулі-сівка для посадки під зиму і збільшення врожаю цибулі ріпчастої на заході України може цілком призвести до різких періодів надпропозиції цибулі в цих регіонах, як це, до речі, раніше відбувалося і в Херсонській області. У 2020 році високий урожай озимої цибулі ріпчастої, за яким пішов не менш рекордний урожай ярої цибулі спочатку з червня по липень обвалив ціни з $0,40/кг більш ніж удвічі, а потім ціна за липень знову впала вдвічі й до середини квітня наступного року рідко коли перевищувала $0,11-0,13/кг», – нагадує Євген Кузін.
Звісно, повністю заповнити втрату частин Херсонської та Запорізької областей шляхом розширення виробництва озимої цибулі на півдні та заході, а також ярої продукції по всій території України, швидше за все, не вдасться. Однак, різке і масове дозрівання істотних обсягів цибулі в регіонах без значних потужностей за її сушінням може призвести до тимчасових і досить неприємних для фермерів падінь цін.
Нагадаємо, що у 2020 році рекордні обсяги озимої цибулі не були продані до старту сезону ранніх сортів ярої цибулі, продаж яких своєю чергою також не був завершений у заплановані терміни. В результаті це призвело до стагнації цін, адже терміни збору та продажу накладалися один на одного аж до кінця сезону.
Знову ж таки, повторення такого сценарію дуже малоймовірне, але фактор можливого падіння ціни з початку старту поставок озимої цибулі ріпчастого нового врожаю та подальшої стагнації цін в умовах різкого збільшення поставок неякісної ярої продукції від новачків ринку та шукачів «легких грошей» ігнорувати не можна.Крім цього, не можна ігнорувати й світову ситуацію наступного сезону, хоча передбачити її зараз дуже складно.
«Проте можна з упевненістю заявляти, що в сезоні-2023/24 залежність українського ринку цибулі від імпорту значно знизиться, хоча й залишиться досить високою, особливо в другій половині, коли неякісна місцева продукція з ринку піде. Причому в такому випадку мова, швидше за все, йтиме про не зовсім привабливі для гравців у «овочевому казино» ціни», — резюмує Євген Кузін.
