Нестабільна економічна ситуація – не найкращий союзник для українських виробників плодоовочевої продукції. Агробізнес не любить випадкових людей, у справі залишаться тільки ті, хто планує довготривалий розвиток господарства, зокрема, як зберігатиметься зібраний урожай.
Про це в інтерв’ю EastFruit розповів Андрій Марущак, комерційний директор ТОВ “Ван Дайк Технікс“, міжнародної компанії, що спеціалізується на обладнанні та технологіях для зберігання овочів, фруктів і ягід.
– Чи вплинув другий рік пандемії COVID на процес будівництва овочесховищ в Україні?
– COVID сьогодні не сильно впливає на сховища, як і на саме зберігання. Суттєво впливає економічна ситуація в країні та ціни на кінцеву продукцію.
Це і нестабільність, і неможливість прогнозувати хоча б на один-два місяці, не кажучи вже про півріччя вперед. Це зупиняє багатьох клієнтів.
Ще одна з нових проблем – в Україні зменшилося вирощування цибулі й стало менше самих виробників. Два-три сезони низьких цін поспіль убили вирощування цибулі.
Чому це сталося? Усе просто – зазвичай наші фермери мали саморобні сховища, в яких втрати становили 20-30%. Це самотужки обладнані приміщення, збудовані без консультацій з експертами. При професійному зберіганні ви матимете максимум 8% втрат за 6-8 місяців.
Колись вирощувати цибулю було дуже вигідно – маржа була 100-200%, а іноді навіть 400%. Проте в останні кілька років ситуація змінилася, маржа стала 10-30%, а втрати під час зберігання в 30-40%. Вони й нівелювали все.
Мені шкода про це говорити, але я бачив величезні господарства, які вирощували цибулю десятки років, а потім за кілька років просто збанкрутували.
– Чи можна врятувати такі сховища, переобладнавши їх?
– Переобладнання це інколи дуже затратна справа, хоча бувають випадки, коли можна, легко, провести реконструкцію. Зазвичай цибулю в нас традиційно вирощують на півдні, картоплю – у середній смузі та на півночі. Далеко возити на зберігання овочі ніхто не буде. А переобладнання – додаткові, до того ж чималі гроші.
– Невже в Україні перестали будувати нові технологічні лінії для переробки або сховища для овочів і ягід?
– Сьогодні в Україні активно будуються лінії із заморожування лісових ягід. Їх досить багато. Здебільшого це чорниця, але є і малина та інші ягоди. Однак по малині нам складно конкурувати з тією ж Сербією чи Польщею.
Цього року на малину попит, так. Можливо, її знову почнуть масово висаджувати, як це було років п’ять тому, а потім так само масово викорчовувати. І це дуже добре, на мою думку – це сегментує ринок. Коли ви будуєте бізнес, щоб швидко заробити сьогодні, він не буде працювати.
Однак, коли ви будуєте бізнес зі стратегічним розрахунком хоча б на 10 років – він буде працювати. Бувають періоди високої маржі й низької маржі, але ви розумієте, що за цей період у 10 років у вас буде, умовно кажучи, загальний заробіток 30%.
Агробізнес потрібно планувати та планувати досить довго. Сховища – це не на рік чи два. Період їхньої експлуатації не менше 25 років.
Окупаються вони вже після 3-5 років, залежно від кон’юнктури ринку. Наявність сховища дає змогу укласти з мережами договори на тривалі поставки.
Якщо повернутися до питання заморозки, то в тій самій Польщі працює понад 200 тунелів шокової заморозки, а в Україні – тільки 30. Просто поляки все експортують, а ми – ні.
Максимум куди ми експортуємо – це в ту ж Польщу. Поляки нашу продукцію просто додають у свою й експортують куди завгодно.
Якщо ми, українці, можемо експортувати свої зерно, сою кукурудзу, ми можемо експортувати все, що в нас росте, зокрема, овочі та ягоди.
– Експорт плодоовочевої продукції – реальне майбутнє для України?
– Потрібно розуміти, що український ринок, він досить малий. Завдання не стільки виробників, скільки держави, розвинути експортний потенціал країни.
Чому Нідерланди, які в 17 разів менші за Україну, є другим у світі постачальником фруктів і овочів? Голландці колись давно зрозуміли: внутрішній ринок є, але він досить малий, наситити його можна дуже швидко, тому краще працювати на експорт.
Не будемо поки що говорити про країни Європи. Європа – це квоти. Але для інших країн це не перешкода. Треба просто виконувати їхні умови.
Країни Африки чи Азії мають неймовірний ринок і місткість. Але ми не можемо постачати туди продукцію через елементарні речі. Ми не знаємо англійської, до того ж у нас погано працює повернення ПДВ при експортних операціях.
Експортний потенціал України просто неймовірний, ми можемо ту ж Африку чи Азію “завалити” будь-якими українськими продуктами, але наші державні діячі цьому не сприяють.
– Логістичні компанії стверджують, що на шляху розвитку експортного потенціалу України є велика перешкода – не вистачає професійних сховищ і складів. Чи так це?
– Для початку потрібно розуміти різницю між складами специфічними та технологічними. Технологічні – це ті камери, які передбачають довгострокове зберігання овочів.
Наприклад, ми провели реконструкцію одного проєкту, який був побудований 7 років тому біля Києва. Його побудували, потім запустили як технологічний склад для зберігання овочів. Але насправді він таким не був – там зберігали що завгодно і завжди невдало.
Цього року ми переобладнали частину цього складу. І сьогодні попит на ці нові технологічні камери зберігання дуже високий. Люди реально стоять у черзі.
