Підприємець з Одеської області інвестує у вирощування та опрацювання нової для України культури – фундука. Окупність інвестицій зростає з кожним роком, передає EastFruit.
15 років тому підприємець з Одещини Максим Шейко під час подорожі Італією звернув увагу на місцеві сади з незвичною культурою, що тягнулися вздовж дороги. Зайшовши всередину насаджень, він зрозумів, що це фундук.
Відтоді Шейко загорівся ідеєю зайнятися вирощуванням цього горіха в Україні. У 2015 році на Одещині він висадив перші дерева фундука, площа яких перевищує 800 га (приблизно як 1 150 футбольних полів).
Це одна з найбільших промислових плантацій цього горіха в Україні, розповідає «Економічна правда». За дев’ять років підприємець створив повний цикл його вирощування та переробки.
За місяць на його заводі виготовляють близько 10 тонн солодощів, які продаються в найбільших продуктових мережах. Завод з поглибленої переробки горіхів Шейко відкрив під час великої війни. Як йому вдалося створити одне з найбільших підприємств з виробництва фундука та розширювати бізнес під час війни?
Понад 800 гектарів фундука
Великі господарства, які вирощують фундук, в Україні можна порахувати на пальцях однієї руки. Крім компанії “НВП “Філберт” Шейка на Одещині промислові плантації є під Києвом (корпорація “Галс агро”) та в Закарпатській області, де цей горіх вирощує колишній міністр внутрішніх справ Арсен Аваков.
Більшість насаджень закладалися після 2010 року і ще не вийшли на достатній рівень плодоношення. Перші товарні партії плодів фундук дає на шостий-сьомий роки після посадки і виходить на пік врожайності до 20 років. Тож наразі більшість цих горіхів, які споживають українці, – імпорт з Туреччини, Грузії та Італії.
За підсумками 2023 року Україна імпортувала близько 950 тонн ядра фундука, а експортувала – 55 тонн. У довоєнні роки обсяги його закупівлі за кордоном були значно вищими, а продажів майже не було. Однак в останні роки обсяги внутрішнього виробництва суттєво зросли.
Після подорожі Італією Шейко кілька років обдумував ідею вирощування фундука в Україні. Оскільки конкуренції на внутрішньому ринку тоді майже не було, то такий бізнес виглядав доволі привабливо. У 2015 році він висадив перші 50 га дерев і з того часу лише розширював площу насаджень.
Наразі в підприємця 820 га полів фундука сортів італійської селекції. На цій позначці бізнесмен планує зупинитися, бо вільних земель у територіальній громаді більше немає. Шейко пояснює, що обирав саме італійські сорти, бо вони дають горіхи високої якості з хорошим виходом ядра.
Читайте також: Українських горіховодів закликали використовувати досвід Грузії в доопрацюванні фундука
Закласти гектар фундукового саду із системою поливу коштує близько 5 тис дол. У 2018-2020 роках держава компенсувала підприємству 80% вартості саджанців. Також державна програма покрила 30% від вартості меліоративних робіт.
На всіх полях облаштований крапельний полив. Воду з Дністра закачують у спеціальний басейн посеред поля. Систему зрошення робили самостійно, проклавши дві водонапірні нитки довжиною 15 км.
Більша частина насаджень уже плодоносить, урожай збирають третій рік поспіль. На повну фазу плодоношення сади вийдуть у 2025-2026 роках.
У перші роки, коли врожаї були невеликі, фундук збирали вручну. Зараз це роблять спеціалізованими машинами. Для збору врожаю з усього поля (близько 500 га насаджень, що плодоносять) достатньо шести працівників.
“Цей сезон буде третім без ручної праці, бо ми купили в Італії три спеціальні комбайни. Фундук італійської селекції не потрібно зривати або струшувати, після дозрівання він падає на землю. Комбайн має спеціальні щітки та пилосос, який збирає горіхи, очищує та накопичує на причепі”, – пояснює Шейко.
Завод з переробки під час війни
За дев’ять років підприємець створив господарство з повним циклом вирощування та переробки фундука. У 2021 році, коли зібрали перший товарний урожай, виявилося, що горіх у шкаралупі майже не купують. Довелося будувати цех первинної обробки, де фундук миють, сушать, калібрують і розколюють.
У 2022 році Шейко перший в області виграв грант від держави в розмірі 8 млн грн на створення потужностей для глибокої переробки фундука. Решту коштів на створення виробництва, близько 22 млн грн, підприємець інвестував самостійно.
За умовами гранту, потрібно було працевлаштувати щонайменше 25 людей. Зараз на заводі 28 робітників, більшість з них – внутрішньо переміщені особи.
На підприємстві виготовляють кондитерські вироби з власного врожаю: фундук у шоколаді, енергетичні батончики, шоколадно-горіхову пасту, солоний фундук, нугу, а також борошно, крупу та олію. У планах – виробництво трюфеля і печива.
На заводі щомісяця виробляють понад десять тонн кондитерських виробів. Продукція з фундука продається у всіх великих українських мережах: АТБ, “Сільпо”, “Новусі”, “Варусі”, “Великій кишені”, Metro, “Ашані”.
“Спочатку у великих мережах не вірили, що це український продукт, вирощений і перероблений на Одещині. Вважали, що ми фасуємо імпортовану продукцію в українську упаковку. Ми показували фото, відео, але ніхто не вірив.
Тоді ми запросили ритейлерів на свої поля. Першими приїхали представники “Сільпо”, оглянули сади, виробництво і більше питань до нас не було. Після цього ставлення до нас змінилося, не було затримок в оплаті”, – пояснює Шейко.
Компанія продає фундук багатьом українським кондитерським фабрикам, а частину врожаю навіть експортує. Наприклад, восени 2023 року “НВП “Філберт” продала першу партію горіхів у Румунію, ще кілька – в Італію.
Вартість українського фундука приблизно така ж, як турецького або італійського. Шейко пояснює це тим, що доводиться імпортувати техніку для збору та переробки, запчастини, спеціальні добрива з Туреччини та Італії, сплачуючи мита і вартість логістики, які не платять місцеві виробники у своїх країнах.
“Собівартість вирощування фундука в Україні вища, ніж в Італії або Туреччині, але ми не можемо його продавати дорожче, бо його ніхто не купуватиме. Тому підлаштовуємося під ціну імпортного такої ж якості”, – каже підприємець.
22 лютого 2022 року компанія зробила передоплату італійському виробнику за обладнання для глибокої переробки фундука. Оплату потрібно було вносити щомісяця. У перші місяці великої війни банки працювали з перебоями, а купити валюту було неможливо, тож “НВП “Філберт” не могла вчасно розраховуватися.
“Ми затримали кілька платежів. Зв’язалися з партнерами, попросили не розривати контракт і вони його продовжили. Ба більше – продовжили виготовляти обладнання і в серпні того ж року відвантажили його навіть при неповній оплаті. Далі ми ще десь пів року виплачували їм залишок коштів”, – пригадує Шейко.
Проблеми з логістикою та кадрами
У перший рік великої війни компанія не відчула проблем, з якими зіткнулися більшість виробників, бо мала запас для роботи впродовж сезону.
“Ми купуємо засоби захисту для саду та добрива в грудні-січні, тому мали все для наступного сезону. Бачили, що на ринку зникли добрива, але перший рік цього не відчували. Така ж ситуація була і з пальним, коли воно різко зникло із заправок. Ми мали запас на пів року”, – каже засновник господарства.
Наступного року постачальники стали гнучкішими, почали привозити з-за кордону менші партії товарів для конкретних замовників. Інша проблема – мобілізація. Раніше в цеху первинної переробки фундука працювали десять чоловіків, зараз їх залишилося троє. У цеху та на полі працюють переважно жінки.
Загалом на підприємстві 90 людей, сезонних працівників не наймають.
“Ми змогли забронювати механізаторів, які працюють на техніці для збирання фундука, та працівників відділу меліорації. Там потрібні чоловіки для роботи в полі 24/7, щоб утримувати в робочому стані меліоративну систему. Понад 20 працівників – у ЗСУ. На жаль, є поранені та загиблі”, – додає підприємець.
За його словами, зарплата механізаторів та спеціалістів вища, ніж у середньому в області: працівники підприємства отримують 15-20 тис грн. Вища заробітна плата – одна з умов отримання гранту на створення переробного заводу.
Шейко планує розвивати бізнес, підвищуючи врожайність фундука і поглиблюючи переробку горіхів, щоб створювати продукцію з вищою доданою вартістю.
“Більше фундука садити не плануємо – бракує площ. Уся земля – в оренді за довгостроковими угодами. Намагаємося збільшити врожайність, використовуємо інноваційні методи підживлення та захисту садів”, – зазначає підприємець.
Фундук плодоносить до 100 років. Найбільше врожаю дають дерева у віці 20-30 років, тож з часом обсяги його виробництва на Одещині лише зростатимуть.
