Сьогодні професійність українських фермерів досягла надзвичайно високого рівня. За досить короткий час вони навчились вирощувати на кожному гектарі таку кількість овочів, про яку європейські фермери можуть тільки мріяти. Однак процес зберігання врожаю досі залишається проблемою – тільки 30% фермерів мають професійне обладнання для зберігання овочів і небагато з них подбали про лінії для доробки врожаю, пише EastFruit з посиланням на SEEDS.
Про переробку овочів годі й говорити, – таких підприємств в Україні дуже мало. Хоча саме цей напрямок, з чималим експортним потенціалом, може стати найбільш прибутковим. Однак перш ніж почати процес переробки овочів варто подбати про кілька важливих питань, зокрема про якість вирощеної продукції. В цьому переконаний Андрій Марущак, комерційний директор «Ван Дайк Технікс», – компанії, яка спеціалізується на професійних рішеннях для зберігання та переробки ягід, фруктів та овочів.
– Наскільки якість вирощених овочів впливає на якість їх переробки?
– Якісна переробка тягне за собою високоякісне зберігання. Взагалі вся переробка, переробка будь-чого, вона починається з якісного вирощування. Якщо ми виростили якісну продукцію, то з неї ми можемо зробити будь-що. Наприклад, якщо це картопля, – то якісну картоплю фрі, або якісні чіпси.
Якщо ми виростили неякісно і неякісно зберегли, то і картопля, і чіпси, і все інше буде також не найкращої якості.
– Але ж існує зовсім протилежна думка, що на переробку йде не зовсім якісна продукція, та, що не відповідає стандартам.
– Все залежить від того, про який продукт ми говоримо. Якщо йдеться про крохмаль, то його тільки в нас, в Україні, роблять зі сміття. З того, що вже нікуди не йде. А якщо ми говоримо про цивілізований світ, то там на крохмаль йде тільки високоякісна картопля.
З високоякісної, висококрохмальної картоплі можна отримати високоякісний крохмаль. Навіть медичного призначення. В нас такий крохмаль виробляють тільки на Чернігівщині.
Читайте також: Автоматизація процесів в овочівництві допомагає фермерам бути ефективнішими – думка
– Чому ж у нас виробляють крохмаль з різного непотребу?
– Все просто – у нас дуже дорога картопля. Пригадую, ще у 2022 році до мене зверталися представники величезного польського виробника, який виготовляє крохмаль і сухе картопляне пюре. Вони хотіли придбати в Україні картоплю на крохмаль – не вистачало власної. У вересні за кілограм картоплі на крохмаль поляки пропонували 1,60 – 1,80 гривень. Але картопля мала бути якісна і гарна.
В Україні ж картопля дорога, і ніхто за таку ціну її продавати не хоче. На той час вона коштувала приблизно вісім гривень. Одне з підприємств на Чернігівщині приймало на переробку картоплю по 2,20 грн.
В нашій країні не тільки дуже дорога картопля, але й відсотків 70 людей не вміють її зберігати – не має професійних сховищ. Все взаємозалежне. Якщо у вас якісна картопля зберігалася в якісному сховищі, – з неї можна отримати якісний продукт, або ж просто продати.
Якщо картопля поганої якості зберігалася в непрофесійному сховищі, ви можете тільки здати її на крохмаль по дві гривні.
– Чи є в Україні інші варіанти переробки картоплі?
– В Україні є два доволі потужні і відомі виробники чіпсів та невелике товарне виробництво картоплі фрі. Хоча в останнього технологічно немає повного циклу виготовлення картоплі.
– Тобто переробки картоплі в Україні не так вже багато як могло бути, адже картоплі в нас достатньо?
– І зараз картоплі достатньо і завжди було так. Навіть цієї весни її було вдосталь для того, щоб люди могли харчуватись, але такої, щоб можна було продавати – було мало. Це говорить про те, що рівень вирощування не дотягує до тих норм і вершин, які нам диктують Нідерланди та ЄС. По-друге, відсутнє правильне зберігання.
Наші клієнти, які мали якісну картоплю і правильно її зберігали, вони її продавали до літа і взагалі над тим не переймалися. І ціна була добра.
Від початку вирощування до сховища – це важлива ланка ланцюга. Якщо всі інші ланки порушені, – сховище ні в чому не допоможе.
Окрім зберігання маємо по картоплі ще одну біду. Нещодавно на засіданні Асоціації виробників картоплі президент Асоціації Томас Карпентер розповів, що в Україні є велика проблема з травмуванням картоплі, переважно під час її збирання. Це ще одне пояснення того, що картопля в Україні була, але вона була неприваблива і пошкоджена. Це дуже важливий момент.
Якщо ми беремо переробку, наприклад, на картоплю фрі, то там ось ці невеличкі побитості поверхні не сильно впливають на процес. Справа в тому, що для переробки на картоплю фрі використовують тільки 50% картоплини, все інше — це відходи. Тому там зовнішній вигляд не має значення.
Але якщо ми говоримо про чіпси, – там зовнішній вигляд дуже важливий. Якщо картопля травмована механічним ударом, коли її шкірка знімається, на місці удару залишається чорна пляма. Якщо нарізати таку картоплю ми отримаємо чорні чіпси. Хто такі купуватиме?
– Яким чином українські переробники використовують ті 50%, які не йдуть на виробництво чіпсів?
– В нас, наскільки я знаю, ці залишки утилізують. Хоча у всьому світі виробники картоплі фрі обов’язково мають ще й виробництво сухого картопляного пюре, або сухих пластівців, щоб не утилізувати непотрібну частину картоплі.
На цьому не заробиш великих грошей, але це дозволяє не викидати і не утилізувати 50% картоплі, яку вони переробляють. Це дуже вагома причина, бо в цивілізованому світі за утилізацію потрібно платити.
– Чи можна виробляти з залишків картоплі біометан?
– Будь-які відходи від плодоовочевої продукції можуть бути використані в біогазових установках. Маю дуже гарний приклад. Один із наших клієнтів поставив в себе на виробництві невелику біогазову установку. Вони займаються переробкою яблук і використовують у виробництві багато звичайного газу. Завдяки біогазовій установці їм вдалось скоротити споживання газу на 30%.
Сьогодні біогазові установки є у небагатьох переробних підприємств. Але я думаю, що в зв’язку з останніми подіями і обстрілами нашої енергетичної інфраструктури, їх з’являтиметься дедалі більше. Це допоможе переробникам мати енергонезалежність.
Якщо брати загалом, такі біогазові установки, – вони просто виробляють газ і можуть використовувати його для своїх потреб. Але якщо їх скомпонувати з газогенераторними установками, які можуть спалювати цей газ, ви можете самі виробляти електроенергію.
Наскільки я знаю таке роблять дуже багато фермерів в Німеччині. Вони вирощують кукурудзу, закладають її в реактор, в них стоять когенераторні установки, які використовують газ, вироблений з кукурудзи, спалюють його, виробляють електроенергію, далі пускають її в мережу. Тобто продають.
Зараз такі можливості можуть бути дуже корисними для нас. Хоча така електроенергія, напевно, буде трохи дорожча, ніж в мережі. Сам реактор, та генераторна установку будуть коштувати доволі дорого. Але сьогодні питання не в тому, що дорожче, а в тому, чи є електроенергія, чи її немає.
Якщо в Україні будуть дотації, підтримка від держави, чи якісь міжнародні гроші, бо це доволі великі проєкти, вони коштують не один мільйон доларів, якщо в нас знімуть певні ввізні мита, – то цей напрямок буде розвиватися набагато швидше. Абсолютно всі переробні підприємства, які працюють з овочами чи фруктами, завжди мають чимало відходів.
Ми знаємо вдалий приклад і нашого найбільшого в країні виробника курятини – МХП , які встановили не одну біогазову установку, і забезпечують частково власні потреби у газі.
– Ви згадували про те, що в Україні дорога картопля. Але ж її вирощують чи не в кожному селі та й фермерів-картоплярів в Україні чимало. Чому ж так сталось?
– Професійні фермерські господарства до війни займали в загальному обсязі виробництва менше 5%. Все інше вирощували наші з вами бабусі на городах. Зараз цієї «сільської» картоплі стало менше, але не настільки менше, щоб професійні вирощувачі могли суттєво впливати на ринок.
У професійних картоплярів суттєво зросли затрати на вирощування. Подорожчало абсолютно все: ЗЗР, добрива, паливо, зарплати, людей не стало. Для того, щоб людей залучити до себе працювати, вже 15-20 тисяч гривень у місяць, кваліфікованому працівнику, не достатньо. Я не кажу про агрономів – це для них вже давно не гідна зарплата. Йдеться, умовно, про якогось механіка чи водія трактора.
Але на даний момент не вистачає навіть простих робітників, людей, які робитимуть доволі просту роботу. Ось тут ми знову вкотре повертаємось до питання автоматизації. Якщо у вас на даний момент немає лінії для сортування і наповнення контейнерів чи пакувань, з великою ймовірністю навіть дуже якісні овочі не матимуть гарної ціни.
Так, зібрати автоматично врожай цілком можливо – комбайн викопав, але ж далі при закладці до сховищ його потрібно хоча б елементарно проінспектувати та посортувати. Якщо у вас немає для цього можливостей, – вручну вже не вийде. Уже немає змоги найняти для сортування 100-150 людей.
Сьогодні ми рухаємося абсолютно до того ж, що вже давно відбувалося в Європі. Чому ті ж німці, французи та, зрештою, всі в Європі почали ставити собі сортувальне, пакувальне та інше обладнання? Причини прості: вони не змогли для цього знайти людей. Тепер і ми постали перед тією ж проблемою. Щоправда у нас це почалось дещо з інших причин: COVID, війна, міграція населення.
Тому ми і пропонуємо комплексні лінії для сортування, пакування, очистки овочів. Якщо ми говоримо, наприклад, про картоплю, – її можна помити, можна почистити, порізати, пофасувати. Можна її далі приготувати і таким чином зробити переробку.
Якщо говоримо про цибулю, – її можна почистити, порізати, запакувати і продати, або посушити і продати. Те саме з морквою. Вже давно існують різні комплексні лінії, які передбачають всі ці операції.
– Чи вплине відсутність електроенергії на зберігання те переробку овочів? українські ягідники вже постали перед цією проблемою.
– Будь-які ягоди, – це продукт, який потребує охолодження, заморозки, або сушки одразу після збирання. З овочами все набагато простіше. Збираються вони пізно восени, я маю на увазі ті овочі «борщового набору», які зазвичай закладаються на зберігання: цибуля, морква, картопля, буряк, капуста.
Якщо брати окремо цибулю чи картоплю, там електроенергія потрібна переважно на перших етапах. Але обладнання має бути енергоефективне, – таке, що потребує, наприклад, на тисячу тонн картоплі приблизно 9-10 кВт електроенергії.
Але зараз ми спостерігаємо по всій Україні іншу цікаву ситуацію. Люди, які самі собі зробили сховища, або довірились народним умільцям, на зберігання тієї ж тисячі тонн картоплі потребують, наприклад, 30 кВт.
Сьогодні це дуже відчутна різниця: 10 кВт і 30 кВт. Вартість генераторів, які потрібні для роботи таких сховищ відрізняється істотно.
Що ж ми маємо на увазі під енергоефективністю – це мінімум затрат електроенергії для гарного та якісного зберігання.
Маю ще один чудовий приклад: у нас є клієнти, які кажуть, що надзвичайно раді мати камеру на 500 тонн, де є два високоефективних вентилятора по 2,2 кВ. Достатньо під’єднати простий 5-кіловатний генератор, провентилювати сховище стільки, скільки потрібно, – і картопля прекрасно себе почуває. Тобто, зберігати овочі навіть за мінімального постачання електрики це реально. Хоча і дещо дорожче.
Будь-яка електроенергія не з мережі впливає на подальшу ціну овочів. Сьогодні за сезон, маючи енергоефективне обладнання і можливість використання електроенергії з мережі, ми витрачатимемо на зберігання кілограму тієї ж картоплі, приблизно 1,5 копійки в місяць. Якщо ми заживимо обладнання сховища від генератора, то це вже коштуватиме копійок 10. З ймовірністю 99% дешевої картоплі вже не буде. Те саме відноситься і до моркви та буряка.
По капусті статистика зовсім інша. Якщо брати для її зберігання електроенергію з мережі, витрати складуть приблизно 10 копійок на кожен кілограм щомісяця. З підключенням генератора вартість зберігання зросте в сім разів.
– Як щодо цибулі? Чи не спостерігається і цього року її перевиробництво?
– Професійність українських фермерів на дуже високому рівні. Вони дуже гарно навчилися вирощувати цибулю не тільки в умовах Херсону, а тепер і в умовах Вінницької, Чернівецької, Тернопільської, Львівської областей. Ці регіони не були традиційними зонами вирощування цибулі. Такий перехід був вимушений, але він стався доволі швидко.
Так, цього року знов спостерігаємо перевиробництво цибулі. Але завдяки електроенергії та відсутності якісних сховищ, на весну вона знов буде коштувати величезні гроші. Тільки у 30% людей, які вирощують цибулю, є професійні сховища.
Інші 70% мають сховища з менш енергоефективним обладнанням. Так, воно дозволить зберігати врожай певний період часу і вони зможуть продавати ту ж цибулю навіть в червні місяці. Але втрати за той період будуть настільки великі, що питання, чи чекати до червня і продавати цибулю, наприклад, по 15 гривень, чи краще продати її по 8-9 в листопаді, – буде дуже актуальним. Це і є енергоефективність плюс якість зберігання.
Різниця зберігання перших два місяці непомітна. Навіть, якщо ви зберігатимете овочі в звичайному сараї нічого не трапиться у перші два місяці. Але чи зможуть фермери її зберегти далі, після Нового року? І якими затратами це обійдеться?
– Наскільки правдива інформація про те, що багато українських фермерів, які раніше вирощували винятково зернові культури, теж подалися у овочівництво?
– Для того, щоб диверсифікувати ризики з зерновими і з іншими олійними культурами, люди, дійсно, йдуть в овочівництво. Якщо у вас буде продукт високої якості, якщо він зберігатиметься у професійному овочесховищі, фермери завжди зможуть заробити.
На якісну продукцію завжди була гарна ціна. Навіть при перевиробництві. Але професійні сховища, як не прикро це визнавати, в Україні тільки ті, що збудовані за нідерландськими технологіями.
