ГоловнаПлодоовочевий бізнесІнтерв'юАвтоматизація процесів в овочівництві допомагає фермерам бути ефективнішими – думка
АктуальноІнтерв'юНовиниТехнології

Автоматизація процесів в овочівництві допомагає фермерам бути ефективнішими – думка

Українські фермери вміють не тільки добре вирощувати овочі. Вони чудово розуміються на доробці та переробці, і навіть мають власне обладнання.

Попри війну та зростання цін майже на все, фермери України демонструють надзвичайну економічну ефективність. У цьому переконаний Андрій Марущак, комерційний директорВан Дайк Технікс” – компанії, що спеціалізується на професійних рішеннях для зберігання та переробки ягід, фруктів і овочів.

Що допомагає фермерам України бути ефективними, він розповів в інтерв’ю для SEEDS.

– З огляду на практику європейських країн, останнім часом з’явилися думки, що, можливо, краще було б розділити агробізнес на окремі напрямки: вирощування та доробку і переробку. Чи вважаєте ви, що українські фермери повинні займатися тільки вирощуванням овочів?

– Може й так, але що ми бачимо в Європі сьогодні, на прикладі наших сусідів? Фермери бідні й фермери вимагають дотацій. Вони, на жаль, не навчилися ефективно працювати через величезні дотації в ЄС.

Чому в Україні навіть невеликі фермери досить успішні, я вже не кажу про агрохолдинги? Тому що український фермер – він розуміється глибше на темі не тільки виробництва, а й хоч якогось первинного доопрацювання чи переробки.

Навіть якщо взяти умовне вирощування зернових, у Європі у невеликих фермерів немає можливостей сушіння, доопрацювання, сортування насіння чи зерна. А в наших є. І цим вони досить вигідно виграють в економіці. У Європі, врожай просто здають тим, хто купує – тобто, власникам елеваторів, переробних підприємств, трейдерам.

В Україні фермери самі є власниками елеваторів. Звісно, я не кажу про дуже маленьких фермерів. Проте аграрії, в яких є 200-300 гектарів, уже мають навіть сушарки для зерна. Тобто, вони рухаються вперед і підвищують свою економічну ефективність.

Читайте також: Українським фермерам доведеться займатися переробкою овочів – думка

Тож розпорошення на окремі напрямки бізнесу: вирощування і переробка може стати як плюсом, так і мінусом для фермерів України. Наші фермери, навіть із війною і зростанням цін практично всі, демонструють економічну ефективність. І це я говорю саме про невеликих українських фермерів, не про агрохолдинги – там зовсім інша математика.

Фермери Польщі, Німеччини, Франції, Нідерландів, вони потребують дотацій. Вони займаються тільки вирощуванням і більше нічим.

Можливо, те, що українські фермери трохи більше занурюються в процес не тільки вирощування, а й зберігання, доопрацювання, перероблення і всього іншого, допомагає нашим фермерам бути ефективнішими.

– Ви вважаєте, що українські фермери успішніші, бо мають можливості доробки та переробки після вирощування?

– Так. Але, на жаль, наші фермери не можуть дозволити собі суперякісне дороге та ефективне обладнання з Європи. Причина проста – доступ до дешевих грошей у нас, в Україні, мають лише великі агрокомпанії.

Якби в наших малих фермерів, які обробляють від 50 до 3000 гектарів, був доступ до таких дешевих грошей, які можуть отримати європейські фермери. Якби вони могли закласти свою землю, могли абсолютно безперешкодно отримати фінансування, ситуація була б зовсім іншою.

Українські фермери, як не прикро це зазначити, мають працювати за власні гроші. Звісно, є невеликі допомоги, субсидії, компенсації та гранти. Але це не скасовує правила дешевих грошей.

Взяти кредит на 20 років під 1,5-2% річних, я думаю, погодився б будь-який фермер. Він міг би купувати великі машини, комбайни, “сортувалки”, “насипалки”, “пакувалки” тощо. Тоді малі фермери могли б робити все, що роблять українські агрохолдинги.

– Чи вигідно маленьким фермерам України купувати машини для доробки, будувати сховища для зберігання хоча б невеликого обсягу вирощеної продукції?

– Сьогодні це стає необхідністю. У зв’язку з ковідом і війною, у нас відійшло на другий план таке явище, як базари. Зараз умови ринку диктують супермаркети – ритейл, і вимоги у них зовсім відмінні від базарних. Супермаркети вимагають калібровану картоплю, цибулю, буряк чи моркву. Калібрована – це означає, що ви не можете туди відправити картоплю різного розміру, тільки, скажімо, 60-65 см, інакше з вами ніхто не буде працювати.

Так само супермаркети зажадали сортність овочів, тобто, щоб картопля в партії була одного сорту й одного призначення. Багато супермаркетів уже хочуть якоїсь упаковки, хоча б елементарної сітки. Але у великих обсягах цього вже не зробиш вручну. Хіба що найняти для пакування тисячі людей, які чітко зважуватимуть і упаковуватимуть продукцію. Звісно, у деяких країнах така схема досі працює, і в нас так було років 15 тому.

Але автоматичні фасувальні та пакувальні машини – це просто супернеобхідність, якщо ви хочете продавати цибулю, картоплю чи моркву під власною торговельною маркою або працювати з мережами на постійних контрактах.

До речі, встановити лінію пакування – це ще набагато дешевше, ніж наймати сотні людей. До того ж кількість людей, які згодні пакувати картоплю, цибулю чи моркву катастрофічно мала. Українців, залучених у сільське господарство, стає з кожним роком дедалі менше. А далі буде ще гірше.

Якщо не перейти на максимальну автоматизацію процесів, з’явиться реальна загроза витіснення з ринку овочівництва. Благо, що в овочівництві багато процесів, які можуть бути автоматизовані. З мінімумом людських витрат, з максимумом використання техніки.

Ця вся техніка є, вона існує вже багато років. Вона досить ефективна, але на неї потрібні гроші. Знову ми повертаємося до того, що грантові програми, які є в нас в Україні, вони, на жаль, техніку навіть для первинного доопрацювання і переробки не покривають.

Дуже цікаво було б, я думаю, нашим українським фермерам отримати грант на обладнання для доробки. Наприклад, для миття чи чищення картоплі, чи моркви, фасування цибулі та моркви, чи полірування картоплі, чи моркви. Такі грантові програми нам необхідні для того, щоб розвивати надалі цей ринок. Вони у нас були реалізовані у вигляді грантів від міжнародних донорів, але це поодинокі випадки.

– Маючи скільки гектарів овочів, чи варто фермерам уже планувати придбання лінії для доробки чи переробки?

– Це залежить не від гектарів. Приміром, є в мене клієнт, який вирощує різні овочі на 30 гектарах землі (загалом маючи 130 га), з них 8 гектарів – цибуля. І для реалізації цієї цибулі він поставив свою пакувальну лінію.

Тобто, не можна говорити, що лінії для пакування недоцільні для маленьких фермерів. У маленьких фермерів сьогодні великі проблеми – немає людей. Доводиться витягнути своїх 60-100 тисяч євро і поставити лінію для фасування. Попит на цей товар в Україні зараз є.

– Останнім часом дедалі частіше висловлюються думки про те, що українські фермери настільки швидко опанували досвід європейських країн, що тепер вони навіть обігнали в багатьох аспектах європейських колег. Можливо, тому нас і почали остерігатися в Європі?

– Так, нас починають боятися, і ось чому. Якщо нас приєднають до європейської спільноти, наші фермери отримають доступ до дешевих грошей. Ось тоді я не беруся прогнозувати, що може бути з яким-небудь європейським фермером.

Наші фермери вже багато десятків років розвиваються власним коштом. Власними грошима. А це зовсім інше, ніж розвиватися дешевими кредитними грошима, які дають надовго. Зараз із програмою 5.7.9 ситуація трохи покращилася, але це теж не панацея.

Щоб поставити, наприклад, повністю сортувальний цех, який і упаковуватиме, і фасуватиме, і сортуватиме в різні види пакування, потрібно залежно від продуктивності 150-500 тисяч євро. Витягнути з кишені такі гроші, для невеликого фермера – це майже неможливо, а тим паче зараз, у цей час.

– Якщо доробка овочів – справа вигідна, в яку варто вкладатися, переробка, напевно, буде не менш прибутковою?

– Звісно. І в нас є чимало успішних прикладів цього. Колись давно, коли був Green Team, вони скуповували цибулю, чистили її й відправляли на Велику Британію. Щороку їм вдавалося продавати близько 1000 – 2000 тонн такої продукції. Але це незначні обсяги, враховуючи, що потужності для охолодження в компанії було на 30 тисяч тонн овочів.

На жаль, сьогодні великих проєктів із переробки овочів в Україні немає. Зараз ми розробляємо дуже цікавий проєкт сушіння цибулі в одній із країн. Вони готуються будувати завод із переробки – вакуумного сушіння цибулі.

Це досить дорогий проєкт, дороге обладнання і недешева технологія, але і продукт буде преміум якості з приблизною реалізаційною вартістю €0,6-0,7 за 100 гр. На підприємстві встановлюють сушильне обладнання (вакуумні сушарки), і відразу ж пакувальне. Суха цибуля майже нічого не важить. У принципі, її можна в такому стані зберігати досить тривалий час, якщо в захисному пакуванні, то кілька років.

Якщо порівняти, то маса цибулі після такої переробки стає на 80-82% меншою. Тобто ви везете вже не 100 тонн, у загальній масі, а тільки 18 – 20. Це колосальна логістична економія, а ще суха цибуля – це продукт, який не потребує спеціальних умов зберігання.

Ви можете її везти куди завгодно і в будь-який час, без особливих вимог до зберігання. Такий товар можна навіть покласти й зберігати прямо в сухому складі.

Але при такій переробці є і вимоги до самої цибулі – вона повинна мати дуже високий вміст сухих речовин, близько 20-22%. Це неймовірний вміст, для порівняння в нашій цибулі цей показник на рівні від 6 до 12%.

Наші клієнти планують залучати до цього проєкту контрактних виробників, до двох десятків навколишніх фермерів, які займаються виробництвом цибулі. Укладатимуть із фермерами договори на тривалий термін. Усі вони матимуть додатковий заробіток. Цибулю купуватимуть за низькою ціною, але так, щоб дати фермеру заробити. Це гарантована ніша для фермера і гарантований заробіток.

Це і є контрактне вирощування, про переваги якого я завжди говорю, таку практику вже давно використовують в Україні наші виробники чипсів. Тобто дають насіння за окрему ціну, дають технологію, і гарантують викуп усього врожаю, на який вони розраховують. Тут буде так само, даватимуть насіння цибулі та технологію.

Однак цибуля, що має високий вміст сухих речовин, має одну особливість – вона не дає високих урожаїв, максимально до 80 тонн з гектара. Навіть попри це, фермерам така співпраця вигідна – не потрібно турбуватися, що робити потім. Цибулю потрібно просто виростити та домовитися про відвантаження.

– Де планують використовувати таку цибулю?

– Таку цибулю можна використовувати де завгодно: у м’ясному виробництві, у виробництві напівфабрикатів, кулінарії, скрізь, де до продуктів харчування додається звичайна цибуля. Сушена нічим не гірша, і вона має чимало переваг у зберіганні, логістиці та доступності. Вам, по суті, потрібно в цю сушену цибулю лише додати трохи води, і вона вже придатна для подальшої переробки чи додавання до страв.

Це вигідний, але досить дорогий проєкт, але, я думаю, він того вартий, і окупиться років за вісім. Що для інвесторів вважається дуже хорошим показником. Йдеться про стабільні та гарантовані доходи. На жаль, будується такий завод не в Україні. Таких проєктів сьогодні немає. І навіть не знаю, чи буде коли-небудь.

EastFruit

Використання матеріалів сайту припустимо за наявності прямого та відкритого для пошукових систем гіперпосилання на конкретну публікацію.

Головні новини та аналітика плодоовочевого ринку на Facebook и в Telegram – Підписуйтесь!

Вас також може зацікавити

Молокія – новий овочевий суперфуд з великим потенціалом

EastFruit

Замість льону: вирощуванням гарбуза та переробкою гарбузового насіння зайнялося господарство на Чернігівщині (Україна) – відео

EastFruit

Огляд ринку малини для заморозки Молдови: ціни, попит і пропозиція

EastFruit

Залиште коментар