Чимало українських овочів опинилося на сміттєзвалищах або було продано за умовні «3 копійки» через масове закриття продовольчих ринків в Україні, яке тривало понад місяць і було пов’язане із запровадженням карантину в країні. Адже понад 80% свіжої продукції українських виробників та 100% продукції дрібних фермерів до початку карантину прямували на реалізацію саме на ринки. Чому не в мережі супермаркетів? Тому, що співпраця з мережами супермаркетів не вигідна ні дрібному фермеру, ні супермаркету з багатьох причин.
У програші від закриття ринків виявились і фермери, і споживачі, і держава
Говорячи про вихід українських малих та середніх фермерів до ритейлу, слід розуміти, що в мережах досить високі вимоги до обсягів продукції та регулярності її поставок, а також до логістики, упаковки, сертифікації та документації та забезпечити такий обсяг та регулярність дрібний фермер просто не в змозі. До того ж інші витрати для невеликого господарства просто ніколи не окупляться. Не забуваємо і про те, що супермаркети вимагають товар із ПДВ, а абсолютна більшість дрібних виробників не є платниками цього податку. І, що ще важливіше, ніхто з мереж не платить за постачання продукції одразу – середня відстрочка платежу коливається від 14 до 45 днів.
При цьому на оптовому чи роздрібному ринку оплату можна отримати того ж дня, ПДВ платити не потрібно, продукцію можна реалізувати без витрат на упаковку та без інвестицій у дорогу сертифікацію виробництва. Навіть для великих компаній відстрочка платежу – це великі витрати, т.к. відсоткові ставки за кредитами в Україні досить високі.
На сьогодні здійснити системні поставки в мережі супермаркетів протягом сезону здатні лише кілька українських плодоовочевих компаній, які мають відповідні обсяги продукції, спеціалізовані сховища для фруктів та овочів, а також лінії для їхнього доопрацювання (сортування, миття, упаковки тощо). Переважна більшість українських виробників досі продовжує зберігати свою продукцію у необладнаних приміщеннях, що суттєво скорочує термін зберігання та реалізації овочів та фруктів. Так, наприклад, в Україні вже зараз виробники переважно не здатні запропонувати оптові партії яблука належної якості, тому роздрібні мережі починають імпортувати цю продукцію, т.к. попит на неї зберігається. Щобільше, частка імпортних яблук у мережах супермаркетів збільшуватиметься аж до появи на ринку яблук нового врожаю.
Проте, овочі, які фермери викинули або продали за незначною ціною, в той час поки ринки були закриті — це кошти, необхідні для забезпечення нового циклу вирощування. Це означає, що у виробників буде менше грошей для забезпечення виробництва продукції, а для споживачів — менша пропозиція вітчизняної та більша пропозиція імпортної плодоовочевої продукції.Відповідно, для споживача — це вищі ціни, а для держави — відтік валюти з країни, яку можна було б зберегти, примножити або навіть отримати додаткову валюту у разі реалізації плодоовочевої продукції на експортних ринках, якби застосовувався мудріший державний підхід до цього питання.
Імпорт з’являється там, де є дефіцит
З листопада до травня в українських супермаркетах значне місце займає імпортна плодоовочева продукція.
Наприклад, у травні на полицях супермаркетів здебільшого реалізується албанська молода капуста, а у березні — єгипетська цибуля. Чому? Це пояснюється тим, що в Україні ще не розпочався сезон цих овочів, коли внутрішній виробник здатний повністю забезпечити ринок власною продукцією.
Втім, навіть у сезон місцевої продукції в мережах є імпорт, оскільки імпортери іноді здатні забезпечити конкурентоспроможну ціну для споживача, враховуючи, звичайно, всі вимоги супермаркетів до постачальників. Наприклад, минулого року через неврожай томатів в Україні в розпал сезону — червні-липні мережі активно закуповували овоч у Туреччині, щоб уникнути дефіциту томату на українському ринку.
Близько 90% плодоовочевого бізнесу в Україні перебувають у тіні
В Україні мільйони людей та цілі регіони вирощують овочі та фрукти на невеликих площах для реалізації всієї продукції чи її частини за гроші. Для півдня країни це взагалі основне джерело доходу в сільській місцевості, особливо в сегменті ранньої продукції. І для більшості це тонка грань між бізнесом і виживанням. Якщо люди вирощують більше, ніж споживають — це вже бізнес. І такому маленькому виробнику, звісно, вигідно продавати на ринку.
Втім, поки що цей бізнес в Україні перебуває на 90% у тіні. Звісно, постачати свою продукцію мережам супермаркетів у таких умовах дрібні виробники не можуть — необхідно мати офіційно зареєстровану компанію, бухгалтера, бути платником ПДВ тощо.
Оскільки абсолютна більшість дрібних виробників не є платниками ПДВ, хоч і вирощують продукцію абсолютно легально, оптовик, який закуповує у них продукцію для постачання в мережі, відразу ж втрачає 20% і йому вигідніше та простіше купити імпортний товар чи продукцію у великого виробника – платника ПДВ. Тому Українська плодоовочева асоціація (УПОА) вже давно пропонує Уряду розглянути можливість зниження ПДВ на овочі та фрукти, щоби стимулювати легалізацію торгівлі плодоовочевою продукцією.
Ще одна проблема — відсутність фермерської кооперації за прикладом розвинених країн, яка могла б врятувати ситуацію.Об’єднання дрібних виробників у питаннях реалізації продукції, а також у питаннях створення інфраструктури для зберігання, доопрацювання та переробки продукції має економічний сенс і дозволяє створити умови для інтеграції дрібних фермерів у формальний, офіційний та прозорий ринок. Це, потенційно, дало б державі величезний додатковий дохід у вигляді податків, дозволило б залучити інвестиції в інфраструктуру та сприяло б стійкому зростанню експорту плодоовочевої продукції.
Українська плодоовочева асоціація (УПОА), спільно з іншими профільними асоціаціями, давно просять законодавчу владу прийняти сучасний закон про сільгоспкооперацію (законопроєкт №0856 «Про сільськогосподарську кооперацію» був підтриманий Комітетом з питань агрополітики та земельних відносин, вносився до Парламенту попереднього скликання за № 6527-д). Законопроєкт підготовлений спільно з ФАО, ЄБРР та найкращими міжнародними галузевими фахівцями та визнаний одним із найпрогресивніших провідними міжнародними експертами з аграрної кооперації. Однак Верховна Рада України досі не може ухвалити відповідного закону. Тому сьогодні ми маємо ситуацію, коли дрібним виробникам не дають вийти з тіні в легальне поле, не дозволяють сплатити податки державі та принести їй додатковий експортний виторг. Натомість Україна мимоволі стимулює імпорт овочів, фруктів та ягід, воліючи надавати підтримку дрібним та середнім фермерам з інших країн.
