Близько 15 років тому я сформулював ідею та розробив методологію аудитів плодоовочевих відділів супермаркетів, яка спочатку використовувалася в Україні. З того часу важливість відділів свіжих овочів та фруктів у всіх роздрібних продовольчих мережах зросла настільки, що хороший плодоовочевий відділ може зробити прибутковим всю мережу, а поганий, навпаки, призвести до її банкрутства. Наш плодоовочевий аудит мереж супермаркетів останніми роками застосовується вже в багатьох країнах світу і він багато разів точно передбачав долю всього роздрібного бізнесу.
Проте прогрес у супермаркетів нашого регіону не надто швидкий. Тому я розповім історію, яка сталася зі мною в Києві в середині лютого, а також на цифрах покажу, чому сміття замість фруктів та овочів – це погана ідея не лише для супермаркетів, а й серйозний фактор стримування для розвитку садівництва та овочівництва в цілому. Я показуватиму це на прикладі України, проте це однаково актуально і для Молдови, і для Грузії, і для Узбекистану та Таджикистану.
Зайшовши до супермаркету однієї з мереж (назвемо її мережу А), яка, судячи з рівня цін, має прагнути до «преміального» сегменту, я виявив, що з 10 позицій яблука жодна не відповідає мінімальним стандартам якості. Не моїм, а навіть державним ДСТУ. В підсумку, через те, що яблуко є обов’язковою покупкою для мене, я вирішив піти до конкурентів, хоча вони розташовані менш зручно і я втратив додатковий час. Одразу скажу, що не лише яблуко змусило мене відмовитися від покупок у цьому магазині – борщовий набір там був у огидному стані та навіть лимони були млявими й деякі — підгнилими.
У конкурентів (назвемо їхній супермаркет Б) картина була теж не дуже хороша, але кілька позицій яблука мене влаштували, тому я витратив у цьому магазині близько 1 тис. гривень ($36), звичайно, не тільки на овочі та фрукти. До речі, весь асортимент овочів та фруктів я так і не купив, зате зайшов у кіоск поряд, де завжди є преміальні фрукти та овочі та витратив там ще близько 400 грн ($14), купивши свіжу руколу, якісну хурму, асортимент томатів та інші овочі та фрукти.
Отже, що виходить із погляду магазину? Супермаркет А втратив 1,4 тис. грн одразу. Щобільше, подарував із них 1 тис. грн прямому конкуренту, а ще 400 грн, кіоску! Супермаркет Б втратив 400 грн. Дякую вам супермаркети, за підтримку малого бізнесу! Жарт, звісно, але частка правди у цьому є. Чому власник кіоску може забезпечити якісну викладку, а супермаркет – не може?!
А тепер вважаємо втрати цієї мережі від сміття замість яблук на полиці. Аналогічний магазин за моїми приблизними оцінками повинен обслуговувати від 2 до 3 тис. споживачів щодня. Беремо 2500. Припустимо, що таких вимогливих, як я, набирається лише 5%. Середній чек, нехай буде близько 200 грн (у мене завжди значно більше).Отже, цей магазин поганими яблуками на полиці буквально виставив мене за двері, а разом зі мною ще близько 125 людей за той день, кожен із яких подарував конкуренту 200 грн у середньому. Як бачите, я беру мінімальні із можливих цифр, тому що ми знаємо, що вимогливий до якості покупець витратить більше. Але, щоб не перебільшувати, нехай буде так. Отже, втрати магазину за день склали 25 тис. грн, а в річному вимірі – понад 9 млн. грн ($325 тисяч), подарованих конкурентам! Це дуже дороге сміття!
Але це ще не все! Це яблуко, як я знаю з перших вуст, погано продається. Воно посідає місце. Допустимо це лише 1 квадратний метр площі, але ж за цю площу в центрі Києва доводиться платити! І не лише за торговельну, а й за складську, та ще й за логістику.
Так, і це ще не все. У мене є серйозні підозри, що такі жахливі за якістю овочі та фрукти прийняті мережею до реалізації не просто так. Я майже впевнений, що якби власник бачив ці яблука в момент приймання, він би їх не прийняв за жодних обставин! Я не думаю, що мережа у внутрішніх стандартах має дозвіл приймати сміття. А отже, хтось має бути дуже зацікавлений у тому, щоб заплющити очі на якість.
Що ми маємо у підсумку? Мінус 9 млн грн виручки на магазин, неповага до споживача та порушення навіть не суперстрогих норм безпеки та якості продукції, що діють в Україні. У принципі це яблуко треба було або утилізувати, або продати на переробку.
Також це невигідно мені, як споживачеві – адже я витратив майже на годину більше часу, ніж якби купив все в найближчому магазині! Цей час має вартість. Пояснюю на цифрах.
Отже, останні дані, які я знайшов про середній рівень заробітної плати, – це грудень 2020 року та середня по Україні ЗП становить 14 тис. 179 грн. Якщо вважати, що в середньому в місяці 22,5 робочих днів, а робочий день – це 8 годин, 1 година праці українця оплачується у 78,8 грн. Отже, я втратив 78,8 грн, щоб купити потрібні мені фрукти та овочі. У масштабах країни це величезні цифри втрат! Так, деякі споживачі вважають таке яблуко прийнятним, але на будь-якому ринку і в будь-якому кіоску можна знайти яблуко вищої якості, яке коштує не набагато дорожче!
Однак, запитаєте ви, а чому ж це невигідно для садівника чи овочівника?! Адже замість того, щоб продати яблуко на переробку за півтори гривні, він, ймовірно, отримав за нього у 7-8 разів більше, а отже, вигода очевидна?
Я знову на цифрах доведу, що це не так. Мало того, я впевнений, що сміття на полицях замість фруктів та овочів сильно стримує розвиток плодоовочевого виробництва. Використовую приклад яблука, але це актуально для будь-якої плодоовочевої продукції. Про картоплю, до речі, я писав зовсім недавно – там така сама ситуація.
Припустимо, мережі не приймали б некондиційне яблуко, а на ринках його не знайти, тому виробнику довелося б його продавати не по 7-10 грн/кг, а скажімо, по 1-2 грн/кг на переробку. Що було б із цінами на якісне яблуко в такій ситуації?
Воно продавалося б не по 15 грн, як зараз, а по 20-25 грн/кг (це мінімум), т.к. споживачеві, як і раніше, потрібно було б купувати яблуко. А значить попит на якісне яблуко був набагато вищий, на тлі відсутності пропозиції дешевого сміття.
Припустимо, є виробник, у якого 60% яблука низької якості. Припустимо, він отримує 50 тонн з гектара. Виручка з гектара матиме близько 490 тис. грн. При цьому 91% цього виторгу він отримає від якісного яблука. Чи захоче він витрачати далі 60% грошей на отримання 9% виручки? Звичайно, ні!
А отже, цей виробник активно працюватиме над зниженням відсотка нетоварного яблука в саду – підвищуватиме технологічний рівень, ставитиме захист від граду тощо. Через ці дії виробники можуть подвоїти свої доходи, тобто. замість 490 тис., отримуватиме 1 млн грн з гектара, і це навіть за умови збереження низької врожайності на рівні 50 тонн з гектара!
Звісно, якщо мережі супермаркетів перестануть приймати сміття, то й ціни на якісне яблуко на внутрішньому ринку знизяться, оскільки їхня пропозиція зросте. Але це не проблема, бо є ще експорт.
А яка зараз головна проблема сегмента експорту українського яблука? Так – дефіцит якісного яблука! Тобто садівник не втратить нічого в доходах, оскільки крім внутрішнього ринку зможе продавати яблуко і на експорт.
Що означає відмова від сміття на полицях супермаркетів у масштабах країни з погляду садівника? Це означає плюс 4-5 млрд грн, за найскромнішими підрахунками, додаткової щорічної виручки для садівників, які вирощують лише яблука! А отже, весь бізнес стане просто набагато прибутковішим і в нього прийдуть додаткові інвестиції.
Тому ми з легкою совістю боротимемося за те, щоб не було на полицях супермаркетів свіжих овочів, фруктів та ягід низької якості. Сподіватимемося, що ця інформація буде доходити до власників та менеджерів мереж супермаркетів, а також власників садівницьких та овочівницьких господарств країн нашого регіону.
