У країнах Північної та Західної Європи ревінь така ж ознака весни, як і спаржа, хоча їдять ці овочі по-різному. З ревеню більшою мірою готують напої та різноманітні десерти – киселі, желе, варення, булочки та пироги, розповідає Маріте Гайліте, експерт асоціації овочівників Latvijas dārznieks, у своєму блозі на EastFruit. Дітям подобається просто зняти шкірку з черешка і гризти кислу м’якоть як є, або, вмочуючи в цукровий пісок.
Ревінь (Rheum x hybridum) – багаторічна трав’яниста рослина родини гречаних (Polygonaceae). В Англії та Скандинавії його вирощують із вісімнадцятого століття. Їстівною частиною рослини є товсті, м’ясисті черешки листя. Саме листя неїстівне, оскільки містить багато щавлевої кислоти та глікозиди. Городники-любителі розмножують ревінь діленням кореневища, але в промисловому виробництві його вирощують через розсаду.
Насіння висівають у ящики або в касети з розсадним торфом, при 20°С воно сходить протягом 10 днів. У касеті його можна тримати, поки коріння не займе весь об’єм субстрату, потім пересадити в горщики діаметром 10 см. Розсаду слід поливати в міру висихання субстрату розчином комплексного добрива (зелений кристалон або щось подібне) 1 г/л води). У Латвії насіння висівають навесні (у березні-квітні), з пікіровкою або перевалкою з касет у горщики. Розсаду висаджують у відкритий ґрунт на початку серпня. У Латвії у вересні ревінь скидає листя і йде в зиму. Важливо, яких розмірів досягне рослина до моменту висадки. У нас зазвичай рослини ще рік ростуть у полі, набирають масу, а вже на третій рік від сходів прибирають перший урожай. Дорослий ревінь багато добрива не потребує, зазвичай достатньо підживлення нітратом амонію навесні перед сходами (30-40 г/м2), а потім після кожного збирання врожаю, теж нітратом амонію 20-30 г/м2. В умовах Латвії його можна збирати з травня до кінця липня і навіть у серпні, поки відростає молоде листя. Черешки старого листя стають волокнистими, несмачними. Важливо, щоб рослинам вистачало води. У Латвії у відкритому ґрунті за сезон за 3-4 зборів досягали врожайності 60 т/га. Не вимерзає. У мене на городі росте вже понад 30 років, наша сім’я в дев’яності вирощувала його на продаж, так грядка і залишилася.
Читайте також: Мелотрія – мишачий кавун для дітей і дорослих
Під час збирання листя не зрізають, а зривають, при цьому в нижній частині черешка залишаються “вушка”. Якщо черешок зрізати, то залишається пеньок з великою ранкою, в яку може потрапити бактеріальна інфекція і згубити всю рослину. На самому черешку в такому разі теж залишається ранка, через яку черешок втрачає вологу і швидко в’яне. Листову пластинку вкорочують так, щоб на кінці черешка залишилося близько 1 см листка, це теж знижує втрату вологи і ризик в’янення. За один прийом з дорослої рослини знімають 3-4 листки, при цьому залишають 1-2 найстарших листків і всі молоді, які ще не виросли.
У Голландії, Німеччині, Англії популярна вигонка ревеню. У цьому разі його вирощують 3-4 роки у відкритому ґрунті, не збираючи врожаю, потім викопують кореневища (вони в нього досить великі) і поміщають у темні так звані намети. Тримають при температурі 8-10оС і поливають. У темряві виростають довгі тонкі черешки листя з нерозвиненою листовою пластинкою. Їх збирають з лютого по квітень, потім кореневища викидають. Для ринку Латвії виходить занадто висока собівартість, тому в нас такого досвіду немає. Ревеню потрібен період низьких температур, щоб наприкінці зими – на початку весни почалося відростання нового листя.
В умовах країн Центральної Азії його можна вирощувати у відкритому ґрунті, а прискорювати початок зборів за допомогою низьких плівкових тунелів. Ну і полив йому буде потрібен. Розсаду можна висаджувати досить часто, десь 80х80 см (одна доросла рослина займає близько 1 м2), але треба передбачити проходи або проїзди для збирання врожаю приблизно через 3-4 ряди. Ширина проходів не менше 160 см, краще близько 2 м.
