Зизифус або, як його ще називають в Італії, Giuggola, – це плід рослини, наукова назва якої – Ziziphus jujuba. Це невеликий чагарник азійського походження, який протягом століть поширився в країни Середземномор’я, Італію та Марокко. Зизифус, що вирощується через смачні плоди, але також придатний для вирощування як декоративна рослина, дає яйцеподібні плоди з тонкою і гладенькою темно-червоною або коричневою шкіркою, м’якуш яких має щільну і борошнисту консистенцію, з солодким, злегка кислуватим смаком, який нагадує яблуко. Його розмір може варіюватися від маленької горошини до великого горіха. Плоди зизифуса солодкі на смак і мають фруктовий аромат. EastFruit знає про зизифус багато цікавого.
У якому вигляді можна вживати зизифус
Зизифус можна вживати у свіжому вигляді одразу після збору, а можна зберігати протягом тривалого часу, висушуючи або настоюючи на спирту. Він також підходить для приготування джемів і сиропів або як інгредієнт для начинки сухих десертів і печива. Плоди зизифуса також є основним інгредієнтом рецепта особливого лікеру, відомого як “бульйон джуджоли (зизифуса)” в Італії.
Рослина зизифуса трапляється в багатьох країнах, включно з Італією, Індією, Китаєм, Марокко, Алжиром, Іраном і Південною Африкою. В Італії особливо популярний фрукт зизифуса, який росте в регіоні Венето, серед Еуганських пагорбів. Цей регіон славиться своїми унікальними умовами для вирощування зизифуса, які надають плодам особливої цінності.
Зизифус Еуганських пагорбів і його цінність
Особливість і цінність зизифуса Еуганських пагорбів полягає в його унікальності як дикого виду рослини, що росте тільки в цьому регіоні Італії. Giuggola є декоративним чагарником, що досягає висоти близько 5 метрів, з гарними червоно-чорними плодами, схожими на оливки, але такими, що мають солодший смак.
Цінність джуджоли (Giuggiola), як зизифус називають італійською, полягає в його природних характеристиках, адже він є однією з ключових “рослин-візитівок” Еуганських пагорбів у Венето. Цей регіон Італії має багату і різноманітну рослинність, і поряд із черешнею Еуганських пагорбів і оливками, зизифус Giuggola є одним із символів рослинного розмаїття.
Місцеві жителі знають, що плоди зизифуса Giuggola мають корисні властивості для людини. Вони багаті вітамінами, мінералами та біологічно активними сполуками, які надають позитивний ефект на здоров’я. Зизифус цінується за свої корисні властивості та високий вміст мікроелементів. У ньому міститься велика кількість вітаміну C, заліза, кальцію і калію. Також зизифус має антиоксидантні властивості, які допомагають захищати організм від вільних радикалів і зміцнюють імунітет.
Зизифус Еуганських пагорбів також становить інтерес для сільськогосподарської промисловості. Плоди Giuggiola використовують у харчовій промисловості для виробництва джемів, сиропів, вина та інших продуктів.
“Як і багато італійських продуктів, зизифус став локальним італійським символом Еуганських пагорбів і Півночі Італії. У цій частині Італії зизифус зустрічається всюди, росте дуже добре і представлений різними різновидами, що відрізняються за формою, розміром і смаком плодів. Його вживають і у свіжому вигляді, роблять із нього джем, а також настоянки та вина. Так, у місті Арка-Петрарка, відомому тим, що в ньому жив і працював великий Петрарка, виробляють Brodo della Giuggiola – особливий традиційний лікер із зизифуса”, – розповідає Катерина Звєрєва, директорка з розвитку Української плодоовочевої асоціації (УПОА), керівниця сайту міжнародної інформаційно-аналітичної платформи East-Fruit.com.
Найбільший попит у туристів, які прибувають до Арка-Петрарка, безсумнівно, має знаменитий “бульйон із зизифуса”, рецепт якого є ексклюзивним для цього маленького містечка.
“Прогулюючись чарівними середньовічними вулицями, майже всюди можна зустріти рослини зизифуса. Навіть у прекрасному саду будинку, в якому наприкінці 14 століття жив Франческо Петрарка, є кілька дерев, і хто знає, можливо, навіть великий поет насолоджувався фруктами й чудовим лікером в останні мирні роки свого життя, проведені в Арка. Типові продовольчі магазини та ресторани в цьому районі пропонують можливість дегустації та купівлі “бульйону джуджоли (зизифуса)”, який виготовляють в Арка-Петрарці цілий рік. Тож у будь-яку пору року, коли туристи відвідують це місце, можна скуштувати і придбати цей незабутній делікатес”, – каже Катерина Звєрєва.
Історія лікеру із зизифуса
Лікери, отримані завдяки настоюванню зизифуса, були відомі й цінувалися в середземноморських країнах ще від часів стародавніх єгиптян і фінікійців, які створили перші такі настоянки. “Серед найдавніших історичних джерел, що згадують про плоди зизифуса, ми знаходимо в “Історії” Геродота, який порівнював солодкий смак зизифуса зі смаком фініка, розповідаючи, що з нього можна було отримати п’янкий напій, використовуючи його зброджену м’якоть. Деякі вчені також припускають, що в книзі IX “Одіссеї” згаданий Гомером “плід лотоса, що призвів до забуття людей Улісса, які висадилися на острові Пожирачів лотоса”, насправді може відповідати виду дикого зизифуса, і, отже, описуване закляття було спричинене алкогольним напоєм, приготовленим з п’янкими плодами цієї рослини, а не наркотичними речовинами.
У сільській місцевості її вважали щасливою рослиною, тож і зараз і місцеві жителі, і фермери із задоволенням саджають дерева зизифуса”, – зазначає Катерина Звєрєва.
У середні віки знанням і стародавнім кулінарним традиціям вдалося вижити завдяки передачі традиційної майстерності, ремісничих знань із покоління в покоління в сільськогосподарському світі та збереженню рецептів із лікарських трав у стародавніх монастирях Італії.
“В епоху Відродження зизифус ще більше прославився, завдяки своїм особливим характеристикам і корисним властивостям. Зокрема, звеличувала його використання на кухні могутня сім’я Гонзага, яка володіла багатою літньою резиденцією неподалік озера Гарда, що має назву “Іль Серральо”, в якій готували чудовий лікер на основі зизифуса – так званий “відвар із зизифуса”, що й досі вважається ідеальним доповненням до солодощів і тістечок, які можна просочити напоєм або ж використати як дижестив та випити наприкінці трапези”, – розповідає Катерина.
Популярність цього напою з часом зросла настільки, що “відвар зизифуса” породив метафоричний вислів, який дійшов до нас. Популярна приказка в Італії “ходити в бульйоні із зизифуса” (“andare in brodo di giuggiole”) була вперше опублікована 1612 року в першому словнику італійської мови, написаному Академією делла Круска, відомою культурною установою, заснованою у Флоренції наприкінці шістнадцятого століття. Метою роботи було підтвердити, що флорентійська мова перевершує всі діалекти, присутні на італійському півострові, кодифікувавши слова і представивши її як модель для визначення загальної мови. Від часу свого першого видання словник містив горезвісний вислів “перебувати в стані зизифуса”, що позначає надзвичайно приємну ситуацію, в якій можна “насолоджуватися чим завгодно”.
“Епоха Гонзагі давно минула, але вирощування зизифуса в районах озера Гарда і Венето все ще існує. Від берегів озера до пагорбів Верони й Віченци, аж до Еуганських пагорбів, чагарники та дерева зизифуса добре ростуть завдяки м’якому клімату і сприятливим ґрунтам. Упродовж століть локальне “артіджинале” – виробництво “бульйону (лікеру) із зизифуса” – передавалося й дійшло до наших днів, ставши бажаним і широко розповсюдженим на місцевому рівні продуктом, відроджуючи свої традиції в маленькому падуанмському містечку Арква Петрарка. Це, безумовно, лікер, який і досі має нішу поширення в Італії, але останніми роками лікер із зизифуса почав ставати відомим і цінуватися за межами регіональних і національних кордонів Італії”, – зазначає Катерина Звєрєва.
Традиції виробництва та успішний маркетинг
“Фестиваль зизифуса” – широко відома подія на Еуганських пагорбах і в усій провінції Падуя. Останніми роками слава Арка-Петрарки й фестивалю вийшла за межі регіональних кордонів. Найпривабливішими аспектами цього фестивалю, безсумнівно, є гастрономічний і винний: у святкові дні можна скуштувати численні продукти на основі зизифуса й дізнатися про найнезвичайніші та найсмачніші поєднання, з якими можна експериментувати. Туристи куштують ексклюзивний “бульйон із зизифуса”. І з задоволенням прогулюються чарівними середньовічними вулицями, де росте зизифус, і в саду будинку Франческо Петрарки, де також є кілька дерев зизифуса.
Використання матеріалів сайту можливе за наявності прямого і відкритого для пошукових систем гіперпосилання на конкретну публікацію.
Основні новини та аналітика плодоовочевого ринку на Facebook і в Telegram – Підписуйтесь!
