Узбекистан та Молдова є великими експортерами фруктів та горіхів. Експорт фруктів з Узбекистану щорічно приносить країні $500-600 млн експортної виручки, а Молдові – близько $200-230 млн. До речі, за даними аналітиків EastFruit, у перерахунку на одного жителя країни, Молдова експортує більше фруктів, ніж Туреччина та Польща, хоча виручки Молдови значно нижчі.
Крім того, і Узбекистан, і Молдова привертають увагу високими темпами розвитку плодоовочевої галузі. В Узбекистані реалізується велика кількість великих садівничих проєктів, що називається “з нуля”. При цьому часто освоюються землі, які раніше не використовувалися в сільському господарстві, і на яких не було систем зрошення. Тому підприємці для забезпечення поливу садів зазвичай бурять свердловини глибиною 200 і більше метрів. І навіть на такій глибині вода нерідко буває неідеальної якості та має підвищений вміст солей, що потребує чималих витрат на її фільтрацію.
Читайте також: Думка експертів: аномально спекотне літо стане нормою для Центральної Азії
У Молдові також є величезні проблеми з доступом до води. За різними оцінками, лише від 10 до 15% садів вирощується на зрошенні, а решта – на богарі. Це негативно впливає на врожайність і якість продукції, що суттєво знижує прибутковість садівницьких проєктів у Молдові.Лише кілька років тому садівникам дозволили бурити свердловини для поливу або розконсервувати старі свердловини, хоча, як виявилося, багато хто робив це й раніше, але нелегально. Однак, навіть отримавши дозвіл на буріння свердловини, багато хто стикається з тим, що вода з цих свердловин не придатна для зрошення, знову ж таки через високий вміст солей.
Цього року і в Молдові, і в Узбекистані погода у літній період виявилася аномальною. У Молдові у більшості регіонів за перші два місяці літа взагалі не було жодного дощу, а в Узбекистані, в окремих регіонах, температура в липні тривалий час трималася на рівні 45 градусів за Цельсієм і вище.
«Наприкінці липня я бачив у садах Молдови дерева персика та інших кісточкових культур, які гинули від дефіциту води, які до цього кілька років цілком нормально росли й плодоносили без зрошення. 2022 року вони просто почали засихати. Щоб врятувати сад, фермерам доводилося поливати їх водою з бочок», — каже Андрій Ярмак, економіст інвестиційного департаменту Продовольчої та сільськогосподарської організації ООН (ФАО).
«В Узбекистані ж масове використання «золотого резерву» артезіанських вод викликає чимало занепокоєння, оскільки в результаті існує загроза дефіциту питної води. Фермери самі визнають, що дебіт свердловин починає знижуватися, а нещодавно в пресі було повідомлення з посиланням на офіційні джерела зниження рівня ґрунтових вод у семи регіонах на 5 метрів. Що також говорить про досить неприємну тенденцію та загрозливу для плодоовочевої галузі ситуацію», — вважає експерт.
Андрій Ярмак вважає, що це може призвести до уповільнення темпів зростання або навіть до зниження обсягів виробництва плодоовочевої продукції в Молдові та Узбекистані в найближчі роки.
«Хочу зазначити, що Узбекистан, безсумнівно, має ще непогані резерви підвищення ефективності водокористування, адже тут, як і раніше, масово застосовується найменш ефективний і найстародавніший з відомих способів поливу «по борознах». При цьому я іноді бачив, як фермери в Узбекистані пускали воду по борознах в саду, хоча в них і було встановлене зрошення, аргументуючи це тим, що вода безплатна. Очевидно, що якщо вода й надалі буде «безплатною», то й ставлення до неї буде не надто ощадливим», — каже економіст ФАО.
«До речі, підвищення цін на воду допомогло б узбецьким фермерам звернути увагу на якість продукції, що є критично важливим для підвищення її цінності та ціни. А продукція вищої якості дозволила б вийти на більш вимогливі ринки збуту з вищим рівнем цін і знизити залежність від експорту продукції на найменш стабільний та передбачуваний ринок у світі, яким є ринок росії. Поки що, на жаль, головною перевагою узбецької продукції є низька ціна, але це дуже тендітна перевага, тому що Узбекистан дуже далеко від ринків збуту, а значить, транспортування з’їдає основну частину виручки, і фермеру залишаються буквально гроші. Що не сприяє розвитку сектору», – пояснює Андрій Ярмак.
У зв’язку з цим очевидно, що технології ефективного водокористування, а також адаптації садівництва до змін клімату будуть у центрі уваги садівників Молдови та Узбекистану, а також інших країн регіону в найближчі роки.
