На тлі повідомлень про неймовірно високі ціни на цибулю на Філіппінах, про постійні заборони на експорт цибулі з Індії, яка раніше була найбільшим світовим експортером цих овочів, про різке зростання імпорту цибулі до Пакистану, виникає резонне запитання, а чи може ця ситуація найближчим часом змінитися? Чим зумовлені ці проблеми з поставками, здавалося б, абсолютно звичайного виду овочів, який вирощується у величезних обсягах у багатьох країнах світу? Чи є в цьому бізнес-можливість, наприклад, для Узбекистану та Таджикистану, а може і для України?
Перш за все, потрібно почати з причин дефіциту цибулі в країнах Азії. Аналітики EastFruit вважають, що їх можна розділити на кліматичні, макроекономічні або регуляторні та демографічні.
Швидкі зміни клімату призводять до того, що виробники не встигають адаптуватися до нових реалій. У результаті зростають втрати врожаю від різноманітних кліматичних явищ, а також знижується середня врожайність цибулі, оскільки звичні сорти чи гібриди більше не дають очікуваних результатів. Зниження врожайності – одна з головних причин дефіциту цибулі в Індії в останні сезони.
Аналогічно, повінь у Пакистані 2022 року призвела до знищення посівів цибулі на великих площах і перетворила країну на великого імпортера цих овочів у сезонах 2022/23 років. Подібні явища, на думку вчених, відбуватимуться все частіше.
Важливу роль у проблемах із забезпеченням країн Азії цибулею відіграють і регуляторні чинники. На жаль, багато країн дедалі частіше вдаються до неринкових методів регулювання, як-от заборони на експорт або його обмеження за допомогою тарифів і/або квот, наприклад, як це робить Індія. Це різко підвищує рівень ризику бізнесу для виробників і знижує інвестиційну привабливість цього сектору, що, в довгостроковій перспективі, негативно позначається на обсягах виробництва. Останніми роками, крім Індії, заборони на експорт вводили багато країн і нашого регіону, зокрема: Узбекистан, Туреччина, Єгипет, Казахстан, Киргизстан і Таджикистан.
Читайте також: Дешева цибуля з Єгипту хлине в Європу найближчими днями?
У Філіппін ситуація аналогічна, проте тут рекордно високі ціни були обумовлені відсутністю рішення уряду про лібералізацію імпорту, коли було очевидно, що на ринку гострий дефіцит цибулі.
Ну і важливо розуміти, що населення країн Азії, як і раніше, дуже швидко зростає. Індія, Бангладеш і Пакистан щорічно збільшують населення на 20-25 млн осіб – це майже як одна додаткова Австралія щороку! І це додаткове населення потрібно годувати. При цьому споживання цибулі в Азії вище, ніж в інших частинах світу.
За даними EastFruit, у топ-10 найбільших імпортерів цибулі у світі на Азію припадає половина позицій. Зокрема, за підсумками 2023 року Бангладеш уперше обійшов США і став найбільшим у світі імпортером цибулі з 887 тис. тонн імпорту за рік. Друге-третє місце з ОАЕ ділить Малайзія, яка імпортує 500 тис. тонн цибулі на рік. Швидко зростає імпорт цибулі до В’єтнаму, який також підніметься в рейтингу і вже імпортує понад 350 тис. тонн свіжої цибулі за рік. Також до топ-10 увійшли Шрі-Ланка і Японія. До речі, аналіз топ-25 імпортерів цибулі та трендів імпорту можна подивитися тут.
Цікаво зазначити, що названі країни разом імпортували за 2023 рік 2,3 млн тонн цибулі, а за останні три роки імпорт у ці країни зріс на 332 тис. тонн. Тобто в середньому за рік імпорт цибулі в ці п’ять країн Азії зростає на 6% або 110 тис. тонн.
Тож, враховуючи вищесказане, можна зробити висновок, що дефіцит цибулі на ринках Азії може поступово ставати хронічним явищем. Чи скористається цим Центральна Азія? Можливо, але у неї є складнощі з логістикою в решту Азії, які терміново потрібно вирішувати.
У Європі проблеми з цибулею вельми схожі, тому навряд чи Європа буде закривати ці зростаючі потреби. Та й цибулю в Європі переважно вирощують жовту, а Азія споживає більше білу і фіолетову.
Очевидно, що найкраща можливість закрити потреби Азії у Субсахарської Африки, яка, щоправда, поки що сама імпортує цибулю з Європи у величезних масштабах. Однак варто очікувати, що тут розгортатимуться масштабні проєкти з вирощування цибулі від заповзятливих іноземних інвесторів, готових брати на себе високі суверенні ризики регіону.
Також варто очікувати зростання виробництва та експорту цибулі в Китаї, де місцеве споживання стагнує на тлі негативної демографії та стагнації місцевої економіки.
