Необхідно активізувати впровадження сучасних агротехнологій, щоб до 2030 року виробляти не менше 30% фруктів та овочів безпосередньо у містах. Це дозволить підвищити продовольчу безпеку та стійкість, передає EastFruit з посиланням на FreshFruitPortal.
Це один із ключових моментів, викладених у звіті, опублікованому Інститутом глобальних змін Тоні Блера (Tony Blair Institute For Global Change) під назвою «Як міста можуть прогодувати себе – план із десяти пунктів».
Як криті вертикальні ферми, в яких замість ґрунту використовується гідропоніка, так і високотехнологічні теплиці, в яких використовується штучний інтелект для аналізу рослин та коригування умов їх вирощування, виграють від високої врожайності, частих зборів урожаю, невеликого споживання води та не залежать від умов вирощування на відкритому повітрі.
Хоча вони найбільше підходять для вирощування листової зелені та окремих фруктів, нині в таких теплицях проводяться експерименти з голубиною, малиною, суницею садовою (полуницями) та іншими плодами. Крім того, у міських фермах можна вирощувати усі види свіжих фруктів та овочів.
Читайте також: Майбутнє вертикального фермерства тримається на волосинці
На вирощування сільськогосподарських культур з використанням традиційних сезонних методів вплинула низка факторів: зміна клімату, складні ланцюжки поставок, нестача робочої сили, політична нестабільність та глобальні кризи.
За прогнозами, до 2050 року дві третини населення світу житимуть у містах і споживатимуть 80% усіх продуктів харчування, тому існує очевидна потреба у свіжих, корисних для здоров’я фруктах та овочах місцевого виробництва.
Сінгапур вже реалізував свою ініціативу «30 до 30», і європейські міста також мають намір збільшити виробництво продуктів харчування на 25% (Париж) та 30% (Брюссель) до 2035 та 2050 років відповідно.
Міські агротехнології споживають багато енергії, тому вони ідеально підходять для місць із доступом до стійкої енергії. Зокрема, інструменти точного землеробства можна використовувати у містах з високим імпортом продовольства та місцях, де не вистачає робочої сили, а також у приміських районах, де багато недорогої землі.
У «Плані із десяти пунктів» чітко сказано, що міський простір слід розглядати як сільськогосподарський актив. Роль прогресивної політики, завдяки оновленій політиці та фінансовій підтримці досліджень та розробок, а також комерційним інвестиціям, використанню нових та теперішніх будівель для сільського господарства, є ключем до подолання розриву на шляху до фінансового успіху.
Крім того, не можна забувати про відповідне маркування, роз’яснювальну роботу та маркетинг.
