Нещодавно українські аграрії отримали доступ до міжнародних грантів, які частково компенсують вартість обладнання для переробки овочів, зокрема картоплі.
Однак перш ніж займатися переробкою, фермерам слід подбати про зберігання, розповів в інтерв’ю для SEEDS Андрій Марущак, комерційний директор компанії “Ван Дайк Технікс”.
– Українські фермери вже давно говорять про те, що варто не тільки вирощувати овочі, а й розвивати їхню переробку. Поки є така можливість, на такі проєкти знайшлися гранти, але на що вистачить аграріям цих коштів?
– Те, що українські аграрії можуть отримати гранти на придбання ліній переробки картоплі – це чудова новина. Розрахована така допомога на середніх та малих фермерів і підтримує чудову ініціативу: їхній розвиток та кооперацію.
Однак ідеться про доволі незначні суми. Виділяють лише 200 тис. євро грантових коштів, але доведеться вкласти стільки ж і своїх, але не менше грантової суми. У маленьких фермерів таких грошей немає. Середні – не всі готові вкладати вільні гроші в переробку. Великим виробникам ця програма просто не цікава, оскільки йдеться про незначну для них суму.
Переробка картоплі – це картопля фрі, чипси, картопляне пюре, крохмаль. Ціни на лінію для будь-якого з цих продуктів стартують від 10 млн євро. Така лінія здатна переробляти на рік 80-100 тисяч тонн картоплі.
Якщо ж говорити про лінію для доробки картоплі, цих грошей теж не вистачить. Якісна пакувальна лінія для невеликого фермерського господарства, що має близько 100 га картоплі, коштує близько 250 тис. євро. До неї ще потрібні сортування, інспекція, приймання, сухе чищення та миття тощо. Зрештою, вже виходить понад півмільйона.
Виділення грантів на переробку – це дуже добре. Але переробка без наявності сховищ у господарстві – це “шлях у нікуди”. Вони допомагають, але недостатньо. По-моєму, потрібні великі кошти, якщо це переробка, а такі гранти у 200 тисяч краще було б виділяти на сховища.
В Україні ще катастрофічно не вистачає приміщень для професійного зберігання овочів. Йдеться про такі, де за 6-8 місяців зберігання мінімальні втрати становитимуть не більше 6%.
І будувати їх потрібно якомога швидше. Тільки за минулі два роки все обладнання і не тільки для сховищ подорожчало на 40-48%. Далі ціни будуть тільки зростати.
До того ж унаслідок війни було зруйновано й окуповано багато сховищ. Їх не вистачало раніше, а зараз не вистачає ще більше, ніж будь-коли.
У березні минулого року в селищі Велика Димерка внаслідок атаки росіян загорілося овочесховище, де зберігалося 20 тисяч тонн овочів.
Відео надав Андрій Марущак.
А ось грантів на сховища, на жаль, немає. І це прикро. Якщо суми, що виділяються на переробку, – то крапля в морі, то для сховищ ті ж 200 тис. євро – це, в принципі, дуже непогана сума. Можна організувати гарне зберігання.
Але, якщо ці ж гроші виділяють на переробку – за них можна придбати невеличку лінію для миття картоплі чи пакування.
Читайте також: Не тільки виростити, а й зберегти. Як заробити на цибулі?
– Може допоможуть іноземні інвестори?
– Можливо. Але вони поки в нас війна, в Україну під час воєнних дій не дуже вірять. Для того, щоб побудувати з “нуля” і “під ключ” завод для виробництва, наприклад, картоплі фрі, потрібно близько 35 млн євро. (у ціну вже включено вартість сировини – 12 млн). І йдеться про завод невеликого масштабу.
Не впевнений, що іноземні компанії чи інвестори готові ризикнути навіть половиною цієї суми. Але це тільки сьогодні. А от після перемоги, на мій погляд, такий напрям буде надзвичайно перспективним, бо Україна виробляє мільйони тонн картоплі, а її переробка майже відсутня.
Нашим фермерам, які вирощують по 300-500 гектарів картоплі, і намагаються її продати у свіжому вигляді, пора вже не просто замислитися про переробні потужності, а займатися цим! Якщо після перемоги в Україну прийде якийсь глобальний гравець, тоді він, а не ви, буде диктувати місцеві ціни й тенденції.
Загалом ринок картоплі фрі доволі цікавий. Однак для українців європейський ринок навряд чи буде вигідний – там доведеться конкурувати з глобальними гравцями. А ось ринок Центральної Азії, Африки для нас повністю відкритий і там неймовірні можливості для продажів, оскільки там мешкає величезна кількість населення.
– А як щодо власного ринку?
– На жаль, в Україні власного ринку картоплі фрі немає. Це дуже дивно, адже картопля фрі надзвичайно популярна скрізь. Щороку її споживання у світі зростає від 5 до 10%. Проте Україна споживає картоплі фрі разів у 10 менше, ніж навіть сусідня Польща.
І причина не в традиційному для України картопляному пюре, а в тому, що в нас просто немає підприємств із переробки картоплі на фрі. Ми просто не виробляємо те, що в усьому світі вважають зручною їжею, яку не потрібно довго готувати.
Ринок картоплі фрі в Україні дуже маленький. Найбільший її попит – це HoReCa (готельно-ресторанний бізнес). А наша HoReCa, на жаль, відстає. Особливо тепер і це аргументовано, бо йде війна.
А ще наші люди просто не звикли ходити в ресторани. У них немає грошей. В Україні мало хто може дозволити собі піти хоча б раз на тиждень повечеряти в ресторан. Прикро це визнавати, але ми саме такі. У Європі 50-80% населення тричі на тиждень вечеряють у ресторанах. Якщо взяти багатші країни, йдеться вже про 5-6 ресторанних вечерь щотижня.
Переконаний, що незабаром кожна українська сім’я зможе дозволити собі не тільки вечерю, а й обід у ресторані. І це буде не тільки картопля фрі.
