Останнім часом все частіше порушується питання детінізації української економіки. Органи влади вигадують нові методи боротьби та стимули для виходу бізнесу з тіні. Проте практично кожен уряд більше цікавиться репресивними методами, а не стимулами для виведення з тіні.
Крім того, плодоовочева галузь надто маленька в очах чиновників, щоб серйозно заглиблюватись у її проблеми. Почасти вона такою здається саме тому, що виробництво та торгівля овочами, фруктами, картоплею та ягодами майже повністю перебуває у тіні.
Разом з Українською плодоовочевою асоціацією ми вже неодноразово пропонували кілька дуже простих підходів до впровадження стимулів виведення значної частини плодоовочевої галузі з тіні, тим більше це може бути вигідним для всіх – і держави, і бізнесу.
У цьому блозі я хочу запропонувати детальну інформацію про шість головних показників, які характеризують зрілість плодоовочевої галузі будь-якої країни. З цих показників чи KPI можна вже напрацювати конкретні стимули у розвиток галузі.
Показник №1 – Питома вага роздрібних мереж у продажу плодоовочевої продукції.
Для плодоовочевого бізнесу України внутрішній ринок є фундаментом усієї галузі, оскільки значно більше грошей виробники заробляють від внутрішнього продажу, ніж від експорту.
Внутрішній ринок овочів, картоплі, фруктів та ягід формує виробничі тренди для більшості виробників та оптових компаній.Проте тіньовий внутрішній ринок із різних культур, залежно від сезону, становить, за моїми оцінками, від 60 до 80%. Тому роздрібні мережі не мають поки що такої ринкової частки, яка дозволить швидко та кардинально змінити структуру плодоовочевого виробництва.
Як тільки ринкова частка роздрібних мереж у продажах у будь-якій країні перевищує 50%, починають відбуватися різкі зміни у всьому ланцюжку поставок. Я вірю, що протягом найближчих трьох років питома вага роздрібних мереж в Україні може перевищити 50%, тільки якщо зростання доходів населення йтиме високими темпами, а також, якщо продовжиться міграція сільського населення до великих міст. Це призведе до зростання конкуренції та підвищення стандартів якості для всього легального плодоовочевого бізнесу.
Щоб досягти чарівних 50% продажів через мережі супермаркетів, а отже, вивести з тіні в правове поле кілька мільярдів гривень обороту, а отже, і отримати значно більше податків від нього, уряду України достатньо зробити дві прості речі, які не мають нічого спільного з репресіями :
а) знизити ПДВ на овочі та фрукти вдвічі – це зробить роботу з готівкою невигідною, а легальну сплату податків, навпаки, вигідною. Крім того, це дозволить стимулювати споживання, оскільки продукція в мережах стане більш доступною для споживачів та підвищить її безпеку та простежуваність.До речі, у більшості країн ЄС ПДВ на продукти, або як мінімум овочі та фрукти, нижчі, ніж на інші товари, і навіть Росія знизила ПДВ на плодоовочеву продукцію у 2020 році;
б) підтримати Законопроєкт №0856 про сільськогосподарську кооперацію, розроблений галузевими асоціаціями за підтримки ФАО та ЄБРР, який нарешті дозволить дрібним та середнім професійним виробникам легально працювати разом, що дозволить, зокрема й збільшити постачання безпосередньо таким великим покупцям як мережі супермаркетів.
Показник №2 – Розвиток експорту.
На цей час експорт свіжої плодоовочевої продукції є найменш розвиненим сегментом плодоовочевої галузі, за винятком яблук, лохини, а також тепличної продукції. Я не згадую про горіхи, оскільки це зовсім окремий сегмент та окрема тема, та й більшість горіхів, що експортуються з України, не вирощуються промисловим способом.
Українські фермери виробляють набагато ширший асортимент свіжої плодоовочевої продукції, який має гарний експортний потенціал, але експортують, фактично, тільки лохину та яблуко у великих обсягах. Тому, у міру збільшення насичення внутрішнього ринку, необхідно буде інвестувати значні кошти у просування плодоовочевого експорту. Розвиток торгівлі через роздрібні мережі, до речі, також стимулюватиме експорт, оскільки він допомагатиме підвищувати стандарти якості та безпеки. І навпаки – розвиток експорту дозволяє нарощувати продаж у мережі. І, як і в попередньому випадку, логічно було б стимулювати експорт шляхом створення цивілізованих сучасних умов для кооперації садівників, овочівників та картоплярів.
Показник №3 – Розвиток імпорту.
Так, імпорту не варто боятися, адже не всі овочі та фрукти можуть вирощуватись в Україні через кліматичні обмеження. Зростання доходів населення, а також постійне зростання споживання плодоовочевої продукції завжди стимулює розвиток імпорту плодоовочевої продукції.
Щороку на український ринок виходять нові компанії, але найбільші світові та європейські компанії поки що бояться інвестувати навіть у відкриття українських представництв, не кажучи вже про прямі інвестиції.
До речі, розвиток імпорту та залучення імпортерів до роботи на внутрішньому ринку може сприяти й розвитку експорту. Адже імпортери найчастіше є й експортерами, і вони будуть знаходити нові можливості всередині країни, якщо, звичайно, ми зможемо їх зацікавити працювати на ринку України.
Показник №4 – Єдині стандарти якості.
Українському плодоовочевому бізнесу необхідно запровадити єдині стандарти якості — це важливо для розвитку внутрішнього цивілізованого ринку, а також для експорту. Основною проблемою, яка заважає впровадженню єдиних стандартів, є корупція у всьому ланцюзі постачання.
Подолати її можна лише за допомогою технологій та стимулів (таких як зниження ПДВ та розвиток кооперації, наприклад). Тому активне застосування автоматизації прийняття рішень, наприклад, при прийманні або сортуванні плодоовочевої продукції за якістю, дозволить усунути людський фактор і значно знизити корупційні ризики.
Показник №5. Розвиток ринкової інфраструктури.
В останні роки дедалі більше українських плодоовочевих компаній інвестують у власний розвиток та створення сучасної ринкової інфраструктури, яка вже зараз кардинально змінює портрет плодоовочевої галузі. Однак у масштабах усієї країни продовжують існувати проблема доріг прийнятної якості, проблема з морською, залізничною, авіаційною та річковою логістикою, проблема з якістю сховищ, проблема з дефіцитом ліній сортування та їх технологічним рівнем тощо. Розв’язання цих питань дозволить створити основу для довгострокового розвитку бізнесу в Україні та дуже часто, щоб розв’язувати ці проблеми, державі зовсім не обов’язково оплачувати розвиток інфраструктури. Можна просто створити можливості для її розвитку.
Простий приклад – створення умов для кооперації фермерів зробить інвестиції у створення сховищ і придбання сортувальних ліній доступнішими для кожного окремого фермера, оскільки самостійно багато хто з них собі це дозволити не можуть.
До ринкової інфраструктури належить такі важливі елементи, як доступом до ринкової інформації та розвитку оптових ринків. У цьому плані Україна має непогані позиції порівняно з багатьма іншими країнами.
Показник №6 – Якісна упаковка.
Розвинений ринок сучасної та безпечної упаковки, яка добре зберігає товар та допомагає його продавати, дуже важливий для розвитку всіх учасників наявного ланцюжка поставок у плодоовочевій галузі, починаючи від невеликого виробника та закінчуючи кінцевим споживачем.
Водночас в Україні протягом останніх 25 років як ринковий «еталон» упаковки використовується банановий ящик, що був у вживанні. Саме в такому ящику продається майже вся продукція, що надходить на ринки й навіть частина продукції, що надходить у мережі супермаркетів. Тобто близько 80% усіх овочів та фруктів.
Природно, що більшим буде відсоток продажів продукції через мережі супермаркетів, тим меншим буде попит на б/в банановий ящик. До речі, про так звану «бананку» я напишу окремий блог для EastFruit, бо це окремий ринок.
Якщо ж ми подивимося на світовий ринок упаковки, то він зараз уникає навіть одноразового пластику, до якого український ринок тільки починає приходити. Зараз дуже актуальним є тренд на упаковку плодоовочевої продукції в біорозкладні та екологічні види тари, а також використання багаторазової оборотної тари (пулінг). Систему пулінгу в Україні також використовують і дуже успішно кілька мереж супермаркетів. Однак усі її переваги не використовуються – адже вона може працювати не лише в мережах, а й на ринках і навіть у міжнародній торгівлі. Проте це окремому матеріалі.
Якщо підбити невеликий проміжний підсумок, то можна відзначити середній рівень зрілості українського ринку та величезні перспективи для його розвитку.
Зниження ПДВ на овочі та фрукти та розвиток кооперації в країні дасть стимул на легалізацію обороту плодоовочевою продукцією, підвищення стандартів безпеки та якості, збільшення продажів у мережах, зростання споживання продукції населенням України та розвиток експорту, інфраструктури та модернізації підходів до вирощування, упаковки та маркетингу.
До речі, ці принципи є універсальними й можуть використовуватися не лише в Україні, а й в інших країнах. Думаю, що це може бути дуже актуальним і для Узбекистану, Таджикистану, Молдови та інших країн.
