Нещодавно у Фейсбуці керівник великого тепличного господарства у Дагестані скаржився, що ніхто не вчить виробників правильного вибору сортів. Я подумала, що це може бути актуальним і для виробників овочів у невеликих господарствах Молдови, Узбекистану та Таджикистану.
Сьогодні в комерційному виробництві овочів сорти вільного запилення застосовують все рідше. Їх вирощують при виробництві продуктів із захищеним географічним походженням або при виробництві традиційних для цього регіону продуктів. Ідеологи органічного землеробства популяризують сорти, але самі органічні виробники дуже часто віддають перевагу гібридам. Найчастіше виробники вибирають сорти лише тому, що їх насіння дешевше, ніж насіння гібридів першого покоління (F1, H1). Гібриди популярні не тому, що їх «активно нав’язують міжнародні корпорації», як люблять запевняти журналісти, а тому, що забезпечують виробнику вищий та якісніший урожай, а отже, вищий прибуток.
Пропозиція гібридного насіння на ринку дуже велика і щорічно поповнюється новинками. Попри те, що деякі гібриди зберігають популярність по 20-30 років, в середньому вік гібридів недовгий. Для тепличних томатів та огірків це близько 5-6 років, для овочів відкритого ґрунту 6-10 років, але деякі дуже перспективні гібриди швидко зникають із ринку через проблеми з насінництвом. В результаті виробник овочів постійно стоїть перед необхідністю вибору сорту або гібриду, що найбільш підходить саме для його господарства.Найчастіше вибір робиться на основі трьох критеріїв: «смачно», «це вирощує сусід» та «дешеве насіння». Не можна сказати, що це неправильні критерії, але вони не є першочерговими.
Уподобання споживачів
Минули часи, коли овочі вирощували для власного споживання, а на ринок везли надлишки. Сьогодні комерційне вирощування має на увазі виробництво овочів саме на продаж, тому дуже важливо знати переваги та запити свого кінцевого споживача, адже це він зрештою оплачує нашу продукцію. І кінцевого споживача дуже цікавить смак і зовнішній вигляд нашої продукції.
Смак – справа дуже індивідуальна. Торгуючи на роздрібному або дрібнооптовому ринку, виробник безпосередньо стикається з уподобаннями споживачів, але як тільки справа доходить до роботи з мережами чи експорту, ситуація змінюється. Наприклад, у Китаї споживачі віддають перевагу дуже солодкі суниці, але супермаркети вимагають напівзеленої, оскільки щільніші ягоди краще переносять транспортування і менше псуються в процесі продажу.
Пропонуючи продукцію на експорт, малодосвідчений виробник найчастіше не знає, як її зустрінуть та оцінять кінцеві споживачі. Передбачається, що це має знати експортер, але поки що це не завжди так. Внаслідок цього на ринок Латвії потрапляють дуже смачні, але гігантські кавуни з України та дині з Узбекистану. Продавцям доводиться розрізати навіть на 4 частини, щоб їх купили. Нещодавно були створені навіть спеціальні нарізні верстати-гільйотини, але й у них міститься не всякий кавун чи диня.
На смак багатьох плодоовочевих продуктів впливають умови зберігання і транспортування. Наприклад, томати безповоротно втрачають смак при зберіганні за температури нижче 12С навіть протягом 20-30 хвилин і найчастіше це відбувається при вивантаженні товару на рампі супермаркету. Тому при виборі «смачного гібрида» важлива оцінка не самим виробником і не в теплиці чи на полі, а думка споживача наприкінці ланцюжка. Ось тому смак продукції слід оцінювати в магазині, але виробнику зробити це майже неможливо.
Вимоги покупців
Покупець нашої продукції — це мережа супермаркетів, або оптовик, або експортер, іноді всі троє (ще може бути переробне підприємство теж зі своїми вимогами). Їх теж цікавить думка споживача, але не менш важливими є такі речі, як транспортабельність, лежкість і термін реалізації продукції. Наприклад, тверді гібриди цибулі з міцною зовнішньою лускою більш транспортабельні, ніж гібриди з низьким вмістом сухої речовини й лускою, що легко відстає. Партенокарпічні гібриди огірка мають більш тривалий термін реалізації, ніж ті, що запилюються бджолами, бо вони швидко жовтіють та в’януть.
Лежкість – термін зберігання продукції в оптимальних умовах залежно від тривалості біологічного періоду спокою – більшою мірою цікавить перекупників, які сподіваються скупити продукцію в період масового збирання за мінімальною ціною та продати через кілька місяців. Фактична лежкість залежить ще й від ступеня фізіологічної зрілості продукту в момент збирання та ступеня його пошкодження шкідниками та інфекціями, тому для торговців краще, щоби продукція якомога довше зберігалася у самих виробників. Також покупця цікавить розмір упаковки, найчастіше супермаркети вимагають постачання продукції в мішках, пакетах, ящиках чи коробках певного розміру та місткості. Наприклад, у Латвії кілька років тому виникла проблема з гарбузами: мережа вимагала ящики не більше 25 кг, а маса окремих плодів перевищувала 30 кг та й за величиною вони просто не вміщалися в ящик. Нині великі плоди продають на переробку, а для мереж вирощують дрібноплідні сорти.
З боку експортерів та супермаркетів можуть бути й вимоги певного калібру продукту, це особливо актуально для цибулі та часнику, але не тільки. Останніми роками дуже гостро постає проблема залишкових кількостей пестицидів у продукції. Ряд мереж у деяких країнах Західної Європи висуває власні ГДК, які нижчі за офіційно встановлені, єдині для всієї території ЄС. Вибір гібридів, генетично стійких чи хоча б толерантних до хвороб та шкідників, стає нагальною необхідністю.
Придатність сорту чи гібриду для вирощування за конкретних умов.
• Придатність для вирощування у певних кліматичних умовах – температура повітря, освітленість та тривалість світлового дня, кількість опадів та наявність поливної води, її якість – все це впливає на зростання, розвиток та життєздатність рослин.
• Придатність для вирощування саме у цьому ґрунті чи субстраті (у теплицях).
• При вирощуванні в сучасних теплицях важлива ще придатність гібрида до певного терміну вирощування або світлокультури.
• Якість продукції: форма, величина та колір продукту, привабливий зовнішній вигляд. У різних культур ці показники дуже варіюють. Крім того, важлива однорідність продукції, саме в цьому одна з головних переваг гібридів. В принципі, можна продати й великі, і дрібні продукти, і червоні, і зелені (томати чи перець), але виробнику важливо, щоб сортування продукції було легким і швидким і не менше 80% продукції були однорідними за основними показниками. На однорідність впливають і умови вирощування, про що також не можна забувати.
• Зручність у вирощуванні та витрати праці. Наприклад, у теплиці індетермінантні томати легше формувати, ніж детермінантні, а у відкритому ґрунті навпаки, детермінантні (штамбові) вирощувати простіше, не потрібно підв’язування та формування. Партенокарпічні гібриди огірка не вимагають бджіл, що відразу знижує витрати на вирощування та підвищує врожайність та якість продукції. Гібриди броколі, що не утворюють бічних пагонів, дозволяють провести збирання врожаю у 2-3 проходи та швидко звільнити поле під вирощування іншої культури або сидератів.Ручне збирання качанної капусти з масою головок 3-4 кг йде набагато швидше, ніж головок 1-2 кг або понад 8 кг.
• Стійкість до шкідників та хвороб, а також фізіологічних ушкоджень. Сьогодні існує чимало гібридів та сортів багатьох овочевих культур, генетично стійких до основних шкідників та хвороб. Такі сорти є навіть у редиски, салату та шпинату, але найширший спектр стійкості у гібридів томату. При виборі гібрида важливо, щоб він був не просто стійкий/толерантний до захворювань, але саме до тих інфекцій, які є актуальними саме в місці вирощування. У спекотних місцевостях важливо, щоб листові овочі, томати та перці були стійкі до крайового опіку листя та вершинної гнилі. Вирощування стійких гібридів і сортів не просто знижує необхідність застосування хімічних засобів захисту рослин, воно значно спрощує організацію робіт у господарстві. Менше проблем із дотриманням терміну очікування (кількість днів між проведенням обробки та днем безпечного збирання врожаю), а також не доводиться чекати погоди, що підходить для обприскування. Менше обробок означає менше стресу для рослин, в результаті вища врожайність.
-Потенційна врожайність сорту чи гібриду. За дотримання правильної агротехніки врожайність гібридів завжди вища, ніж у сортів, особливо у старих. Треба сказати, що сьогодні неврожайних чи низькоурожайних гібридів жодна селекційна фірма на ринок не виводить, тому кінцевий результат зазвичай залежить не так від гібрида, як від умов вирощування. Звичайно, врожайність томатів-чері буде нижчою, ніж у великоплідних гібридів, але всередині однієї групи потенційна врожайність усіх гібридів практично однакова.
• Придатність сорту/гібриду для органічного вирощування та доступність його органічно вирощеного насіння. Звичайно, це переважно важливо для органічних виробників, але й для всіх інших сам факт, що насіння гібрида можна отримати при органічному вирощуванні, свідчить про дуже високу надійність гібрида. Це особливо актуально для низькотехнологічних господарств, яких сьогодні не так і мало.
• Ціна насіння. Це важливий момент, але у списку критеріїв справді останній. Звичайно, багато залежить від фінансового стану господарства і далеко не всі можуть дозволити собі купувати насіння томату за ціною євро за насіння, навіть якщо це найсмачніший томат у світі. Але це зазвичай не потрібно. Якщо точно знати, що ви хочете від гібрида чи сорту, то завжди можна знайти кілька порівнянних між собою пропозицій та вибрати найменш дороге насіння. Не забувайте, що ніщо не обходиться так дорого, як придбання дешевого насіння.
І нарешті, вибір через «цей сорт вирощують усі». Якщо всі сусіди вирощують його на експорт на певний ринок, то до їхнього досвіду слід поставитися дуже серйозно. Якщо всі сусіди сидять на одному ринку і конкурують один з одним, то, можливо, вигідніше вибрати сорт або гібрид, що виділяється із загальної маси якістю продукції або зручністю у вирощуванні.
