Виробники садової суниці все частіше починають вирощувати її в захищеному ґрунті, оскільки це дозволяє не лише продовжити період збирання врожаю, а й знижує пестицидне навантаження. Зрозуміло, і в теплицях можливе вирощування у ґрунті, але це вимагає великих трудовитрат, а врожайність зазвичай нижча, ніж при вирощуванні у високих лотках. Зараз існують 4 варіанти промислової технології вирощування суниці садової в субстраті:
- Лоток для збирання дренажу. У лотку мат із торфом, перлітом або кокосовим субстаратом
- Система NGS. Рукав має дві порожнини: для кореневої системи та друга для збирання дренажу. Кожен другий ряд підіймається. Щільність посадки дворазова
- У полімерні лотки MAPAL засипається кокосовий субстрат. Укладання на дренажні лотки
- Окремі контейнери із субстаратом на дренажних лотках.
Усі лотки підвішені на арки або стоять на високих опорах.
Що обрати…?
Так звана “осцилююча” система, за якої кожен другий ряд рослин підіймається або опускається, не пов’язана з вибором субстрату. Її можна застосувати не лише при використанні NGS, а й при вирощуванні у традиційних лотках. Треба сказати, що саму систему NGS у світі застосовують не дуже широко, і вона є не найкращим вибором для вирощування суниці. Ці рукави важко очищати від залишків коріння та дезінфікувати, крім того, під них потрібно виготовляти спеціальний каркас, що також ускладнює всю систему.
Зараз вирощування суниці в теплицях найбільше розвинене в Голландії, Бельгії та Ізраїлі. У Голландії та Бельгії суницю вирощують у спеціальних контейнерах (ящиках), поставлених у лотки для збирання дренажу.
Вибір системи вирощування значною мірою пов’язаний із конструкцією та технічним оснащенням теплиці. У невеликому господарстві та вирощуванні у відкритому ґрунті під навісом із плівки або в тунелях цілком підійдуть і лотки з торфом й мапал. У високотехнологічних теплицях кращі спеціальні контейнери та підвищена увага до якості кокосу та води.
В принципі суницю можна вирощувати в мінераловатному субстраті, але в цей час таке вирощування вирощувати дуже незручно. Більшість розсади йде з поля з відкритою кореневою системою, і її важко посадити в мінвату. Доводиться розрізати блок, розміщувати коріння у вузькій щілині… Саме тому майже всі виробники працюють із кокосом і деякі з торфом, у них простіше закопати коріння. Голландці зараз висунули завдання – навчитися вирощувати в мінваті, але для цього треба починати з розсади у кубиках. І самі можете прикинути, яка виходить різниця у собівартості безгоршкової розсади з відкритого ґрунту в порівнянні з тепличною в кубиках.
Читайте також: Австралійський виробник суниці підвищив урожайність завдяки мінеральній ваті
Вибір субстрату значною мірою пов’язаний із забезпеченням здоров’я рослин та високої якості продукції.
Загалом і в цілому, у суниці в теплиці 4 основні захворювання: гниль серця (Phytophtora cactorum), різоктоніоз (Rhizoctonia spp.), справжня борошниста роса (Podosphaera macularis) та сіра гнилизна (Botrytis cinerea).
Фітофтора йде із ґрунту поля в процесі вирощування розсади й в момент сортування саджанців перед відправкою інфекції візуально не видно. Лікуванню ця інфекція не піддається, максимум, що агроном може зробити – затримати поширення інфекції за допомогою фунгіцидів. У мішках або контейнерах це зробити простіше, ніж у NGS, тому що інфекція поширюється, у тому числі з дренажною водою.
Різоктоніоз теж може прийти із залишками землі на корінні, але частіше приходить з поливною водою. Воду можна (і треба!) знезаражувати, але це можливо не у всіх господарствах. У торфі та кокосі різоктоніоз можна стримувати за допомогою корисних мікроорганізмів: триходерми, бацилус субтиліс (B.subtilis) або гліокладіуму (Gliocladium spp.) та інших – їх ефективність доведена у дослідженнях голландських фахівців. Розвитку ризоктоніозу сприяє застій води в субстраті, тому дуже важливе хороше відведення дренажу. З цього погляду наповнення дренажних лотків субстратом — найгірше рішення. Краще покласти мішки з субстратом у дренажні лотки, а оптимально поставити в них спеціальні контейнери на ніжках. Їх виробляє низка фірм спеціально для ягідних культур.
Справжня борошниста роса і сіра гнилизна — проблеми мікроклімату та харчування. Це можна вирішити, але треба заздалегідь підготувати стратегію захисту. Борошниста роса зазвичай розвивається на тлі перегрівів, а сіра гнилизна частіше з’являється в результаті дощів, тому хоч якась покрівля є профілактикою від неї. Ну і не забудемо поширення триходерміну за допомогою джмелів прямо у квітку, теж дуже ефективний метод захисту.
Вже років 12-15 існує концепція Flying Doctors. Першими це вигадали у фірмі «Біобест», потім перейняв «Копперт», зараз знову пропонує «Біобест», але, можливо, й інші фірми. Над льотком вулика встановлюється диспенсер зі спорами триходерми (при цьому важливий штам гриба). Кожен джміль, що вилітає, опудрюється цим порошком, а відвідуючи квітки, залишає в них спори. На той час, коли у квітку або на зав’язь потрапляють спори сірої гнилизни, інфекцію зустрічає триходерма, що вже розвинулася. Це дуже ефективний спосіб, в Україні, у Вінниці років 6-7 тому проводили порівняння цього методу із застосуванням фунгіцидів. Ефективність була лише на рівні 4-кратного обприскування під час збирання врожаю. При використанні цього методу дуже важливо не занести триходерму в сам вулик, бо вона і там почне розвиватися і не залишить корму джмелям.
