Зазвичай, обираючи місце для будівництва сучасної теплиці, потенційні інвестори орієнтуються на прихід сонячної радіації за місяцями та середньомісячні температури повітря. Існує розхожий стереотип, ніби будівництво теплиць у південних регіонах є вигідним завдяки кращому освітленню та меншим витратам на опалення. На жаль, економія на опаленні найчастіше обертається підвищеними витратами на охолодження теплиці у весняно-літній період.
Серед агрономів є прислів’я – «величина врожаю на 20% залежить від харчування рослин та на 80% від мікроклімату». Насправді велику роль відіграє і вибір гібрида, і якість та своєчасність проведення робіт з догляду за рослинами та збирання врожаю. Однак, дуже прикро інвестувати під $2 мільйони в кожний гектар, щоб забезпечити максимально близькі до оптимальних умови мікроклімату, а в результаті отримати набагато меншу врожайність, ніж закладалася у бізнес-план.
На жаль, більшість інвесторів недооцінюють значення якості та доступність гарної поливної води. Це особливо важливо для регіонів з низькою кількістю опадів. У цих регіонах води мало, і в ній зазвичай високий вміст солей. Тому оцінку регіонів щодо перспективності будівництва теплиць слід проводити з урахуванням доступності води для поливу.
Не можна покладатися лише на свердловини. Навіть у Латвії, де середня кількість опадів досягає 700 мм на рік, якість води у двох свердловинах на відстані кількох метрів може значно відрізнятися, залежно від глибини. Буває дуже важко пояснити власнику теплиць, що вода, яку п’є не лише його родина, а й телята, може бути не придатна для поливу рослин у теплиці.
При вирощуванні в ґрунті значна частина поливної води йде в нижні горизонти, і накопичення солей у зоні знаходження коренів не так помітно до якогось певного моменту. Але при вирощуванні в ґрунті не вдається досягти такої ж високої врожайності, як при вирощуванні в обмеженому обсязі субстрату (у розмовній мові – у «малооб’ємці»). Сам ґрунт може містити велику кількість бур’янів, патогенів та шкідників рослин. Одне це значно знижує врожайність.
Крім того, великий об’єм ґрунту дуже важко достатньо нагріти в холодну пору року та охолодити в спекотну. Для більшості рослин оптимальною температурою у зоні коренів є 18-20°C. При вирощуванні в обмеженому обсязі субстрату (для мінеральної вати та кокосу – це близько 10 л на рослину, а для торфу – 10-30 л на рослину) температура в зоні коренів значно більшою мірою залежить від температури повітря, що дозволяє значно економити енергію.Крім того, інертні субстрати – мінеральна вата, кокосове волокно – самі по собі не містять елементів живлення, тому агроном може надати рослині саме ті елементи та в тій кількості, яка необхідна в цей момент за актуальних погодних умов для отримання максимального врожаю та підтримання здоров’я рослин.
Нерідко виробники переоцінюють можливості хімічного захисту рослин. Якщо самі умови сприятливі у розвиток хвороб чи популяції шкідників, то хімічні обробки лише стримують проблему, але дуже рідко усувають її повністю. Однак слід пам’ятати, що часті обробки хімічними препаратами спричиняють стрес рослині, внаслідок чого знижується врожайність та зростає ризик перевищення ГДК – гранично допустимих кількостей – пестициду в продукції. Це особливо важливо при виробництві продукції на експорт, тому що в ряді країн ГДК однієї й тієї ж чинної речовини можуть значно відрізнятися.
Чим менший обсяг субстрату, тим важливішим є хімічний склад води, яку ми використовуємо для поливу. Вимоги до якості поливної води вперше було розроблено близько 30 років тому в Нідерландах Зонневельдом та іншими вченими. При оцінці придатності води для поливу тепличних рослин в обмеженому обсязі субстрату найважливішими показниками є:
- Загальний вміст солей. Цей показник оцінюють за електропровідністю води (ЄС — Electroconductivity, англ.) та вимірюють у мілісименсах на см (мСм/см). Іноді користуються величиною дСм/м, але нерідко взагалі опускають розмірність.
- Вміст таких елементів, які рослини споживають у дуже невеликих кількостях і накопичення яких у зоні коренів може бути токсичним для рослин, наприклад, натрію (Na), хлору (Cl), бору (В), алюмінію (Al) та інших.
- Вміст бікарбонатів (HCO3-) у воді.
- Вміст кальцію (Ca) та магнію (Mg).
- Також часто буває важливим зміст сірки (S).
Всім тепличним агрономам відома оцінка води по електропровідності по Зонневельду:
- нижче 0,75 мСм/см – гарна,
- 0,75 – 1,5 мСм/см – придатна,
- 1,5 – 2.25 мСм/см – концентрація солей висока,
- вище 2,25 мСм/см – концентрація солей дуже висока.
Для краплинного поливу у теплицях краще використовувати воду з ЄС до 0,75 мСм/см.
Якщо доводиться працювати з водою, ЄС якої знаходиться в межах 0,75-1,5 мСм/см, дуже важливо правильно підійти до питання вибору субстрату. Основна вимога, яку треба при цьому врахувати, – можливість його промивання у разі накопичення солей. У цьому випадку краще віддати інертним субстратам, таким як мінеральна вата, кокос, перліт.
Якщо перевага віддається торф’яним субстратам, треба передбачити додавання до 50% перліту (сам по собі торф практично не піддається промиванню).
Вода з високою та дуже високою концентрацією солей не може бути використана у теплицях без попереднього очищення від солей. Для цього зазвичай застосовують фільтри зворотного осмосу, але це дороге обладнання.Наприклад, у Латвії господарство площею близько 2 га заплатило за такий фільтр близько 80 тисяч євро. Для господарства 10 га така установка коштувала близько 200 тис. євро.
Ціна такого обладнання значно залежить від солей, які треба видаляти та їх кількості, від необхідних насосів та інших складових. Під час експлуатації таких фільтрів додаються витрати на заміну мембран та електроенергію на щоденну роботу цих насосів. Це необхідно враховувати під час вибору місця для будівництва теплиці.
У середньому система водопостачання сучасних теплиць проєктується із розрахунку максимальної витрати води 100 м3/га на добу. Ця обставина може бути вирішальним чинником щодо площі тепличного господарства. Важливо мати на увазі, що хімічний склад води у двох свердловинах, розташованих навіть на відстані кількох метрів одна від одної, але на різній глибині, може дуже відрізнятися. На склад ґрунтових вод впливають і погодні умови, наприклад, у Латвії навесні вода зі свердловин зазвичай набагато чистіша, ніж наприкінці літа.
Ідеальною водою для використання в теплицях є дощова вода, і всі тепличні господарства в Нідерландах будують поряд з теплицями басейни для накопичення дощової води, оскільки вона є безкоштовною та найбільш хімічно чистою. Однак у регіонах із низькою кількістю опадів таке рішення недоступне. Перш ніж прийняти рішення про будівництво теплиць у тому чи іншому місці, слід провести аналіз якості доступної води та оцінити доступну кількість води. На жаль, далеко не усяка лабораторія здатна провести такий аналіз.Ті лабораторії, які контролюють якість питної води, часто не визначають необхідні для рослин показники.
У росії зараз тепличні комбінати використовують як водопровідну воду, так і воду зі свердловин, ставків та річок. Водопровідна вода може бути дорогою, не завжди доступною, в ній може бути підвищений вміст шкідливих рослин для домішок.
Річкова вода може бути забруднена як хімічними домішками (наприклад, хтось вимив у річці машину чи трактор, і навіть обприскувач після застосування гербіцидів), так і грибними чи бактеріальними інфекціями. Крім того, у низці регіонів можуть бути природоохоронні обмеження використання річкової води.
Недостатньо визначити склад води лише раз на рік, це треба робити регулярно з певною періодичністю залежно від конкретних обставин. Найкраще користуватися послугами надійної лабораторії, але можливе використання портативних лабораторій з іонселективними електродами
