Здавалося б, ну хто не знає кабачки? Їх вирощують і городники-любителі, і комерційні виробники у відкритому ґрунті й навіть у високотехнологічних теплицях. Однак можливості цього овоча часто використовуються не повністю.
Останніми роками все більшої популярності набувають їстівні квіти. Саме квітки кабачка найпершими почали використовувати й для прикрашання страв, і як самостійну страву. Найчастіше йдеться про чоловічі квітки (пустоцвіти). Вони з’являються найпершими, щойно на рослині утворилося п’ять-шість справжніх листків. Залежно від сорту великі, яскраві квітки мають виражений більшою чи меншою мірою приємний аромат. Охолоджені й герметично упаковані квітки зберігають свіжість протягом п’яти-семи днів. Нідерландські виробники навіть експортують їх до Німеччини. Деякі італійські насіннєві фірми пропонують сорти кабачків саме для отримання квіток.
Через сім-десять днів після появи чоловічих квіток на рослині утворюються жіночі квітки. Вчасно зняті, до того, як квітка запилилася, вони теж зберігаються протягом кількох днів і також цікаві для кухарів ресторанів. В Італії це одна з найпопулярніших закусок, яка є в кожному ресторані цілий рік.
Зрозуміло, у країнах проєкту EastFruit жоден експорт такого швидкопсувного продукту неможливий, проте квітки кабачка можуть бути цікаві місцевим ресторанам. Зазвичай виробники кабачків у теплицях об’єднують пропозицію квіток і кабачків цукіні. У принципі, отримання квіток можливе й у відкритому ґрунті, але там важче забезпечити якість, тому що квітки пошкоджують вітер, дощ, равлики та слимаки, а також комахи.
Що таке цукіні?
Це італійська назва юного кабачка. Італійською гарбуз Zuccha, а zucchini означає “маленький гарбуз”. На території російської імперії та пізніше в СРСР вирощували білошкірі кабачки, поширені на Близькому Сході. Можливо, до росії їх завезли через Туреччину. Своєю чергою в Італії історично поширені сорти кабачка з темно-зеленим забарвленням шкірки плоду. Коли в сімдесятих роках минулого століття їхнє насіння вперше потрапило до СРСР, то разом із насінням прийшла і назва цукіні. А ось французькою та англійською цукіні називають courgette.
Торговий стандарт Євросоюзу на цукіні визначав їх як плоди виду (Cucurbita pepo) завдовжки до 30 см і масою до 450 г з ніжною шкіркою, яку легко пошкодити нігтем, і з зав’язаним, але м’яким насінням. Колір і форма плоду при цьому мають відповідати ботанічному сорту. Тобто, не тільки жовтоплідні та білошкірі сорти, а й патисони й навіть кабачки з круглими, як апельсин, плодами, всі вони цукіні, поки не переростуть. Цей стандарт скасовано понад десять років тому, але на практиці діє за замовчуванням.
Кабачки незалежно від кольору шкірки – це плоди масою понад 450 г, (найчастіше досягають маси в один і більше кілограмів) зі сформованим, але незрілим насінням і щільною шкіркою. До речі, у професійній літературі настільки щільну шкірку називають корою, звідси й вираз “білошкірі сорти кабачка”.
Розмір має значення
При збиранні кабачків у віці цукіні досягається максимальна врожайність як у відкритому ґрунті, так і в теплицях. У середині літа бувають періоди, коли збирання врожаю доводиться проводити щодня, щоб плоди не переросли. При цьому молоді зав’язі просто не встигають конкурувати з плодами, тому рівномірно розвиваються. Варто допустити, щоб плоди переросли, вони починають забирати живлення в нових зав’язей і ті відмирають, у результаті врожайність знижується.
У плодів, що переросли, починає дозрівати насіння, а кора твердне і сам плід перетворюється на… гарбуз, яким ботанічно кабачок і є Сycurbita pepo – гарбуз звичайний. Такі плоди добре зберігаються за температури вище 10оС практично до кінця зими, поки в них не починає проростати насіння. Візуально цей процес непомітний, тому важливо реалізувати продукцію вчасно, щоб уникнути рекламацій.
Важливо правильно вибрати гібрид
У комерційному виробництві витрати на вирощування цукіні нижчі, ніж на вирощування огірка, оскільки значно менша кількість рослин на гектар (12-14 тисяч/га порівняно з 30-35 тисяч/га огірка), а значить нижчі й витрати на насіння та розсаду, і на догляд за рослинами. При цьому ціна на ранній огірок близька до ціни на ранні цукіні. Основна проблема в тому, що попит на цукіні нижчий, ніж на огірки, але ринок огірка в більшості країн близький до насичення.
Для комерційного виробництва найвигідніше вирощування цукіні у весняний або осінній період у захищеному ґрунті, оскільки влітку ринок переповнений продукцією відкритого ґрунту, та й у всіх аматорів надлишок власних кабачків.
У країнах, де популярні білошкірі кабачки, є сенс вирощувати сучасні гібриди зі світло-зеленим забарвленням шкірки, споживачі досить швидко до них звикають. Однак у таких плодів дуже помітні ушкодження шкірки – подряпини від нігтів або країв листя та пом’ятості. Ці пошкодження бувають і на темно-зелених цукіні, але менш помітні на темному тлі. Жовтоплідні цукіні менш урожайні порівняно з білошкірими й темно-зеленими, оскільки більш пізні.
Цікаво, що кабачки краще, ніж огірки, переносять знижені та підвищені температури й при цьому не хворіють несправжньою борошнистою росою (Pseudoperonospora cubensis). У спекотну погоду вони інфікуються справжньою борошнистою росою (у цього захворювання кілька збудників), але у багатьох фірм уже досить давно існують гібриди, стійкі до того чи іншого збудника цього захворювання (на це слід звертати увагу під час вибору гібрида). Таких гібридів більше у цукіні з темно-зеленим забарвленням шкірки. Якраз справжня борошниста роса і перші заморозки закінчують сезон кабачків відкритого ґрунту і дають можливість вийти на ринок тепличної продукції осіннього обороту. Цей обіг порівняно короткий, оскільки восени швидко скорочується тривалість світлового дня і залежно від регіону закінчується в жовтні-початку листопада.
У відкритому ґрунті цукіні нерідко уражаються вірусними інфекціями, це особливо актуально у відкритому ґрунті, але існують гібриди, стійкі до найпоширеніших вірусів.
