У статті “Ринок лохини в Україні: рай для споживача і головний біль для виробника” директор з розвитку ТОВ “Нікдарія” каже, що “інвестування в нові поля площею менш як 50 гектарів взагалі стає дискусійним”. Це може бути правильно з погляду виробництва достатньої для ринку кількості продукції, але постає питання, хто збиратиме врожай? Річ навіть не тільки в тому, що “вигравати конкуренцію користуючись з дешевої робочої сили з кожним роком стає важче тому, що з відкриттям європейського ринку праці трудові ресурси вільно і наполегливо переходять туди, де краще платять”. Річ у тім, що самих трудових ресурсів з кожним роком стає дедалі менше. Це загальносвітова проблема. Останніми роками дедалі частіше повідомляється, що в тій чи іншій країні частина врожаю овочів і ягід залишається неприбраною через нестачу робочих рук. Зазвичай це пояснюють міграційною політикою тієї чи іншої країни (наприклад, Англія після Брекзиту), але справа не тільки в цьому. У суспільстві стає дедалі менше людей, готових займатися фізичною працею, це особливо стосується молоді.
Сезонний характер робіт
У плодоовочевій галузі потреба в робочих руках має сезонний характер, їх потрібно багато в період висаджування розсади та саджанців і в період збирання врожаю. Але кожна людина потребує постійного джерела доходу, їй потрібно утримувати сім’ю та оплачувати рахунки незалежно від пори року. І навіть заробітчани з поки що менш економічно розвинених країн за першої нагоди надають перевагу сільському господарству, а не роботі в промисловості, торгівлі чи на транспорті, де теж не вистачає працівників.
Що ж робити виробникам овочів і фруктів?
Нині все йде до того, що згодом (відносно скоро) величина нових посадок або теплиць, що будуються, визначатиметься не стільки доступністю інвестицій, придатної землі та води для поливу, скільки можливістю забезпечити доступну кількість людей роботою впродовж цілого року за конкурентоспроможну зарплату і при цьому виробляти конкурентоспроможну продукцію. Легко сказати! Зі зростанням врожайності та вступом у плодоношення нових садів збільшується пропозиція продукції на ринку, в результаті ціни падають, а витрати на всі ресурси продовжують зростати.
Історичний досвід
У дев’ятнадцятому столітті цю проблему традиційно розв’язували високою народжуваністю в селянських сім’ях (у Нідерландах і зараз 3-4 дитини в сім’ї це норма). З 5-6 років до 15-16 (одружувалися і заміж виходили тоді доволі рано) діти працювали за їжу та дах над головою, та й тривалість життя тоді була нижчою, але в наші дні дитяча праця дозволена далеко не скрізь, та й не всі роботодавці готові пропонувати роботу підліткам старшого віку хоча б у канікули. Та й підлітки, як і студенти, часто не горять ентузіазмом. Деякий час трудовим резервом, згодним на тимчасову роботу, були пенсіонери “молодшого віку”, але з підвищенням пенсійного віку практично у всіх країнах Євросоюзу, таких людей стає все менше.
Значить – механізація?
Так, звісно. Якщо 40 років тому на збиранні моркви в колгоспах і радгоспах у кожному господарстві працювали сотні міських школярів, студентів і робітників підприємств (треба сказати, що працювали погано, але іншого важко й очікувати), то вже років десять в одному з найбільших морквяних господарств Латвії 9-10 тис. тонн моркви на рік вирощують один агроном та 4-5 механізаторів, а ще близько 20 осіб протягом майже всього року перетворюють моркву на товарний продукт. Те ж саме можна сказати й про всіх виробників моркви не тільки в Балтії, а й у всіх країнах Європи й не тільки. Комбайнове збирання застосовується під час збирання картоплі, столових буряків, порею, брюссельської капусти, поступово починає застосовуватися під час збирання качанної капусти для зимового зберігання (на збиранні капусти для квашення та іншої переробки комбайни застосовують уже понад 20 років). Існують комбайни для збирання чорної смородини й лохини. Але це за умови суцільного збирання врожаю.
Фактори, що впливають на впровадження роботів
Щойно справа доходить до вибіркового збирання, наприклад, цвітної капусти, броколі, не кажучи вже про суницю і малину, потрібні автоматичні, роботизовані машини. Вони вже з’являються на ринку, але їх застосування ускладнюється низкою чинників.
– По-перше, це ціна. Вона обчислюється сотнями тисяч євро і часто за кожну додаткову опцію потрібна додаткова плата. Кілька років тому фірма Cerescon вивела на ринок комбайн для збирання білої спаржі. Збирання спаржі дуже трудомістке, її потрібно прибирати щодня, але врожайність відносно низька, та й сам період збирання всього 4-5 тижнів. Здавалося б, попит на такі комбайни має бути доволі високим, проте навесні цього року фірма оголосила себе банкрутом, хоча кілька десятків машин уже працюють у різних господарствах.
– По-друге, застосування роботів знижує площу сільгоспугідь. А вільної землі практично вже не залишилося, у всякому разі, в розвинених країнах. Роботи громіздкі, вони вимагають ширшої розворотної смуги, ніж трактори. Здавалося б, дрібниця, але ні. Оскільки комбайнове збирання зернових з’явилося вже понад півстоліття тому, то до теперішнього часу більша частина рівних полів зайнята зерновими. Під овочі та плодові сади часто (не завжди й не скрізь) залишаються поля зі складним рельєфом або невеликі рівні поля, на яких кожен метр має значення.
Роботи напхані складною електронікою, тому їх не можна тримати просто неба, щоб дощі, тумани й сніг її не пошкодили. Та й крадіжки, як і раніше, актуальні, трактори з GPS крадуть не тільки у Східній Європі, а й у Нідерландах, і в Німеччині. Що вже говорити про роботизовану техніку. Значить, потрібні гаражі для дорогої та громіздкої техніки, а це знову-таки потребує великої площі. До речі, в сучасних тепличних господарствах, де автоматизація застосовується найбільше під час сортування та фасування продукції, приміщення для розміщення автоматичних ліній стають дедалі більшими, і їхня площа порівнянна з площею самих теплиць (10-15% площі всіх будівель).
– Продуктивність праці роботів значно нижча за продуктивність праці людей. Зазвичай творці роботів пропонують компенсувати цей недолік цілодобовою роботою, але це не так просто. Роботи потребують нагляду хоча б для того, щоб замінити акумулятори або перевести на нову ділянку роботи. Крім того, їх треба сторожити від злодіїв.
– Як будь-яка машина, роботи ламатимуться, але що складніша техніка, то важче її полагодити. У великих країнах з великим ринком роботів хоча б однієї фірми-виробника, безсумнівно, працюватимуть сервісні служби. Своєю чергою, в маленьких країнах чекати візиту фахівця для проведення діагностики, а потім доставки необхідної деталі доведеться від кількох днів до кількох тижнів. Що за цей час станеться з рослинами та врожаєм?
Застосування роботів бажано планувати ще до закладання насаджень.
Не всякий сорт придатний для машинного збирання, це пов’язано і з термінами дозрівання, і з інтенсивністю забарвлення плодів (оптична камера має відрізняти плід або ягоду від листя і зрілий плід від недостатньо зрілого), і зі щільністю м’якоті, і з міцністю шкірки. А придатний для роботизованого збирання сорт повинен ще й мати попит на ринку.
Як уже говорилося, роботи громіздкі. Можливо, з часом вони стануть компактнішими, але це з часом. Наразі, плануючи машинне збирання, слід враховувати розміри робота або комбайна, який збиратиме врожай, і розміри рослин у період збирання. Це важливо, інакше може виявитися, що насадження десятками гектарів треба пересаджувати.
Це саме стосується і застосування роботів у теплицях, але там наразі творці роботів узгоджують їхні розміри зі стандартними відстанями між рядами рослин.
Проте все йде до того, що за десять-двадцять років величина господарств у плодоовочевій галузі залежатиме від того, скільки людей можна забезпечити роботою впродовж цілого року і скільки і яких роботів власник господарства зможе собі дозволити.
