Я працюю з плодоовочевим бізнесом Узбекистану з 2012 року, і ще тоді, у першому дослідженні ситуації на ринку, яке я робив для Світового Банку, я попереджав, що місцевим виробникам не варто надто захоплюватися виробництвом яблука, крім яблука літніх сортів. У цьому блозі я спробую пояснити причини, які зараз ще більш актуальні, ніж тоді.
Насамперед скажу, що вже зараз, за 2 місяці до початку збирання перших осінніх сортів яблук в Узбекистані, можна сміливо прогнозувати суттєве падіння цін на них у новому сезоні. Місцевий ринок виробники практично повністю наситили, а чи потрібне узбецьке яблуко комусь ще? Як продати яблуко з Узбекистану в інші країни?
Почнемо з того, що Узбекистан – це одна з двох країн світу, з подвійним віддаленням від моря чи океану. Тобто. Логістика з Узбекистану не може бути дешевою.
Яблуко є одним з найдешевших видів фруктів у світі, тому конкурентоспроможність будь-якої країни на світовому ринку яблук багато в чому залежить від її здатності транспортувати це яблуко дешево, адже транспортні витрати дуже сильно впливають на ціну продукту.
Розгляньмо найпростіший приклад. Традиційно весь маркетинг овочів та фруктів Узбекистану був націлений на росію. Стандартна ціна на яблуко в росії в останні роки (якщо не брати сезон 2017/18 років, тому що цього сезону були аномально високі ціни внаслідок втрати третини врожаю фруктів у Європі) становить близько 20-25 руб/кг у лютому.Це ціна на несортоване яблуко зі сховищ російських садівників, і еквівалентна вона 0,30-0,40 доларів за кг.
Транспортування яблука з Фергани до Єкатеринбурга коштуватиме приблизно 0,25-0,30 доларів за кг, а до Москви – близько 0,35-0,40 доларів за кг. Тобто транспорт коштує приблизно стільки ж, скільки і яблуко, яке вже є в росії.
Я думаю, на цьому можна було б ставити крапку, адже і так все зрозуміло, але є безліч інших причин, чому займатися яблуком для експорту в Узбекистані – це не найкраща ідея і далеко не найвигідніша інвестиція.
Насамперед зупинимося на кліматичних умовах Узбекистану. У більшості регіонів країни у літній період дуже спекотно та сухо. При цьому перепади між нічною та денною температурами можуть бути несуттєвими, крім, звичайно, гірських та передгірських регіонів. І ось в таких регіонах, навіть на рівнинах Сурхандар’ї, я бачив величезні яблучні сади на підщепі М9, які, звичайно ж, не були вкриті сіткою. І там були посаджені переважно червоні сорти яблук.
У таких умовах одержати якісне яблуко буде, звісно ж, неможливо. Воно не забарвиться, і воно буде з опіками, а отже, не зможе нормально зберігатися. Крім того, приріст навіть на слаборослих підщепах виходить дуже великим, а ось урожай, не дивлячись на всі зусилля зрошення, істотно нижчий, ніж у регіонах з помірнішим кліматом.
Взагалі кажучи, технологічних помилок у яблучних садах Узбекистану достатньо. Але це нормально для країни, яка вперше зіткнулася із такими технологіями порівняно недавно.На щастя, вже накопичено певний досвід, і вже є суттєвий прогрес як нові насадження порівняно з 2012-2014 роками. Однак у багатьох садах, як і раніше, використовуються опори місцевого виробництва, які, при виході на планову врожайність, швидше за все, не зможуть витримати найменшого вітрового навантаження. Також далеко не все оптимально із захистом садів від шкідників та хвороб через складності з реєстрацією в країні препаратів та великим обсягом використання генериків, не кажучи вже про низький рівень знань фермерів щодо безпечних термінів, доз та методів їх використання.
Є ще одна найважливіша річ – багато фермерів навіть не здогадуються, що посадка інтенсивного саду, навіть із використанням сіток для захисту від сонячних опіків та граду – це не найбільша інвестиція в інтенсивний яблучний сад. До речі, навіть ця інвестиція в Узбекистані обходиться в середньому на 20-40% дорожче, ніж у Молдові, Україні чи ЄС, тому що всі елементи технологій, включаючи саджанці, доводиться імпортувати.
А найістотнішою інвестування в інтенсивний яблучний сад є інвестиція в зберігання овочів і фруктів. Адже зберігання є невіддільною (частина/ознака) частиною бізнесу, і без нього будь-який інтенсивний яблучний садок не має бізнес-сенсу.
Скільки ж коштує інвестиція в зберігання однієї тонни яблук? Не найсучасніша і найдорожча система зберігання з регульованим газовим середовищем обійдеться не дешевше за 1 тис. доларів за тонну зберігання у вигляді інвестиції. В умовах Узбекистану, мабуть, трохи дорожче. Однак залишимо цю цифру. Сучасний інтенсивний яблучний сад повинен давати 70-80, а краще 100 тонн товарної продукції з гектара, але, припустимо, що в Узбекистані гарною цифрою буде 60 тонн, і що доведеться зберігати лише ці 60 тонн. А отже, до цифр інвестицій у яблучний сад потрібно додати близько 60 тис. доларів за гектар для сховищ.
Якщо врахувати, що сад, накритий сіткою (це обов’язково в Узбекистані) з мінімальним набором садової техніки та зрошенням, коштуватиме 35-45 тис. доларів на гектар, ми вже маємо інвестицію на рівні 100 тис. доларів на гектар.
Але це не все! Адже виростити яблуко – це витрати, а нам треба отримати за них гроші. А значить, нам потрібно поставити обладнання з сортування та упаковки, яке обійдеться, залежно від масштабів саду, в 0,5-1,5 млн доларів США. І ось тільки в такому випадку ми зможемо зробити фінальний продукт, який зможемо успішно продавати, хоча б на внутрішньому ринку.
Але продати продукт – це означає інвестувати в маркетинг: людей, просування, участь у виставках тощо. Ці витрати також не можна ігнорувати, але повернемося до цифри 100 тис. доларів. Допустимо це все, що ми інвестуємо. Наш сад живе 15 років, і якщо на піку він даватиме 60 тонн з гектара, то за 15 років він дасть нам близько 680-700 тонн яблук з кожного гектара.
роста математика – ми повинні заробляти на кожному кілограмі яблук 15 центів чистого прибутку, щоби просто окупити витрати. Якщо ж зважити на вартість грошей і сподіватися на прибутковість на рівні 20% на рік, нам слід орієнтуватися на заробіток у 20 центів на кожному кілограмі.
Ми розуміємо, що експорт до Росії не принесе нам грошей, т.к. транспорт виходить надто дорогим. Можливо, Узбекистан може ще кудись продати яблука? Погана новина полягає в тому, що поряд немає великих країн імпортерів яблук, а ось великі експортери є. Це, перш за все, Іран та Китай. Далі возити яблуко – ще дорожче виходить. Невеликі обсяги можна продати до Казахстану, Киргизстану та Таджикистану, але й ці країни активно розвивають внутрішнє виробництво яблука.
За моїми приблизними оцінками, Узбекистан у 2020 році збиратиме до 1 млн тонн товарних яблук для свіжого ринку. Для країни з населенням 35 млн осіб – це дуже багато. Малоймовірно, щоб Узбекистан зміг спожити такий обсяг продукції, т.к. це б поставило країну до лідерів зі споживання яблук на одного жителя з показником близько 28 кг на людину. Для порівняння – у США споживають близько 8 кг яблук на одного мешканця, а в Україні та Польщі – близько 14 кг на одного мешканця.
Це означає, що вже через пару років надлишок яблук на ринку перевищуватиме 200-300 тис. тонн, а значить його потрібно буде кудись продавати.В узбецьких садівників буде три варіанти реалізації яблука:
- На внутрішній ринок
- На експорт
- На переробку
Почну з останнього, тому що значна частина яблука все-таки вирушить у цьому напрямі тому, що за якісними параметрами, з урахуванням наявності великої пропозиції, неідеальне яблуко продати практично неможливо. Середня ціна яблука, яке закуповується на переробку в Узбекистані, може бути на рівні 15-17 центів за кг, враховуючи низький рівень кислотності яблука та порівняно невисокий показник Brix, а також віддаленість від ринків збуту.
Ця ціна дозволить перекривати витрати на збирання яблука та частину витрат на вирощування, але про прибуток тут не йдеться. Значить, це яблуко не дозволить перекривати витрати на вирощування.
Внутрішній ринок яблук, швидше за все, споживатиме лише ідеальне за якістю яблуко, а значить фермерам доведеться вкладатися у сортування та упаковку. Це додаткові витрати та додаткові інвестиції. Скільки ж платитиме мережа супермаркетів в Узбекистані за таке яблуко?
З огляду на те, що у виробників не буде особливих альтернатив, а ринок буде перенасичений пропозиціями яблук, мережі, швидше за все, платитимуть за яблуко не більше 0.20-0.30 доларів США за кг, а роздрібна ціна на якісне яблуко опуститься до 0,40-0, 50 доларів за кг.
Якщо врахувати, що оптова закупівельна ціна на упаковане якісне яблуко у рф, якщо постачати безпосередньо до мережі супермаркетів, може становити близько 0,45-0,50 доларів за кг, а витрати на транспортування будуть у середньому близько 0,30 доларів, то експорт стає невигідним. Але це не означає, що її не буде. Щоправда, до цього необхідно буде спростити зовнішньоекономічну діяльність, відмовитися від державних монополій та вимоги 100% передоплати за поставлений товар. Тому, що за чинних правил узбецьке яблуко зможе потрапити до супермаркету тільки через посередника, а значить ціна буде ще на 0,1-0,15 долара за кг нижче.
Всі ці розрахунки показують, що виробництво яблук незабаром може стати збитковим бізнесом для садівників узбецьких. Хороша альтернатива – якісне раннє яблуко, яке можна буде експортувати, та не потрібно нести витрати на зберігання.
А ще краще для садівників Узбекистану сконцентруватися на вирощуванні тих продуктів, в яких вони мають серйозні переваги, а саме: черешні, абрикоси, персики, нектарину, гранату, ківі, горіхів та ін. Однак і тут потрібно дуже уважно підходити до підбору сортів, технологій вирощування, зберігання, доопрацювання та особливо маркетингу продукції.
