Період тижневого похолодання й опадів наприкінці березня – на початку квітня, мабуть, підведе риску під даними переробки в концентрат яблук урожаю-2022 у Молдові. Попередні показники за підсумками сезону 2022-2023, якщо порівнювати з показниками за попередні сезони, не вражають. Поза контекстом вони можуть навіть здатися провальними. Однак з урахуванням усіх ринкових і неринкових обставин інтерпретація підсумків роботи молдавських переробників яблука може бути й зовсім іншою, пише AgroExpert.md.
Згідно з оцінками голови Асоціації виробників плодоовочевих консервів Speranța Con Штефана Голубчука, виробники концентрату переробили близько 200-230 тис. тонн яблук врожаю-2022, виробили близько 35-40 тис. тонн концентрату. Сезон був відносно коротким і “рваним”, не ритмічним: періодично заводи зупинялися через технічні та комерційні причини (сперечання з фермерами через ціну на промислове яблуко), але потім відновлювали роботу. Основна маса сировини була прийнята заводами восени.
Взимку 2023 року відвантаження яблука сільгоспвиробниками та трейдерами здійснювалося повільно і теж нерегулярно. У більш-менш стабільному робочому ритмі сировина надходила лише на окремі фабрики північної зони РМ – на ті з них, у яких “транспортні плечі” були вужчими. Тоді як на Orhei Vit, через довший маршрут, від початку року надійшло лише трохи понад 600 тонн яблука.
У середині березня в Молдові різко потепліло – майже до травневої температурної норми. Зараз погода не менш різко змінилася. На останню добу місяця метеорологи обіцяють заморозки вночі, а також дощі зі снігом. Очевидно, що за таких погодних умов переробники не зможуть неспішно накопичувати на сировинних майданчиках фабрик технічне яблуко протягом тижнів, щоб запустити на цій сировині промислові лінії лише на кілька діб. Сировина надто швидко приходитиме в повну непридатність, засмічуватиме обладнання. Економічного сенсу в такій роботі не буде. Найімовірніше, всі фабрики буде зупинено.
Теоретично, наприкінці березня – на початку квітня переробники могли б підстьобнути ледь рухому заготівельну кампанію, запропонувавши за торішнє яблуко з промхолодильників ціну, вищу за зимовий рівень, тобто вищу за 1,8-2 леїв/кг. Але з огляду на млявий попит на яблучний концентрат у Європі та США, вони навряд чи це зроблять.
І, до речі, Євросоюз наразі вступив у період, можливо – нетривалий, зниження цін на газ та інші енергоресурси, що становили левову частку в структурі собівартості концентрату з яблука врожаю-2022. Як відреагує на тимчасове здешевлення енергоресурсів європейська консервна промисловість – важко спрогнозувати. Але, на думку багатьох експертів, навряд чи варто очікувати на бум весняного попиту на яблуко торішнього врожаю зі сховищ з боку переробників, зокрема, в Польщі. Скоріше варто припустити, що європейські трейдери спробують дорожче продати товарні запаси десертного яблука врожаю-2023, що скорочуються, на “свіжому ринку” ЄС і країн Перської затоки, Північної Африки тощо.
Читайте також: Експорт яблука врожаю-2022 з Молдови буде майже вдвічі нижчим за експорт яблука попереднього року – прогноз
Те ж саме намагатимуться зробити й молдавські експортери фруктів. Навряд чи місцеві фермери та трейдери приймуть рішення у квітні-травні швидко позбутися товарних запасів – відправити десертне яблуко на промпереробку. Тим паче, що запаси ці на середину березня були порівняно невеликі, за оцінками керівництва Асоціації “Moldova Fruct” – не більше 60 тис. тонн. У зв’язку з цим є сенс нагадати, що врожай яблука торік був невеликим – приблизно 400-420 тис. тонн (2021 року – приблизно 650-660 тис. тонн). На зберігання, з огляду на енергокризу і, значною мірою, втрату надії на інтенсивний експорт у росію, фермери та трейдери заклали невелику кількість яблук, причому переважно високоякісних. Надія продати цей товар до червня включно має право на життя.
Беручи до уваги сказане вище, представники підприємств з виробництва концентрату вважають, що переробка яблука врожаю-2023 може активізуватися лише наприкінці травня – у червні. Така технічна можливість у фабрик є. Але станеться це лише в разі, якщо на ринку яблука і яблучного концентрату трапиться щось екстраординарне. Але й тоді обсяг переробки яблука за підсумками сезону зросте лише на кілька тисяч тонн, тобто в будь-якому разі не перевищить позначку 240-250 тис. тонн. Тоді як за підсумками кількох попередніх сезонів підприємства галузі переробляли близько 350-360 тис. тонн яблука.
Але чи можна, з огляду на різке зниження виробничих показників, робити висновок, що галузь впала в процес “дауншифтингу”? І якщо це так, то які її перспективи в майбутньому сезоні?
По-перше, необхідно взяти до уваги ту обставину, що сезон, що минає, переробки яблука в концентрат у РМ був абсолютно аномальним: невисокий урожай, безпрецедентне зростання цін на енергоресурси, нестабільний попит з боку проміжних і кінцевих споживачів. За сукупністю лімітуючих причин представники Speranța Con на початку осені торік прогнозували, що фабрики перероблять у концентрат не більш як 170-180 тис. тонн яблука врожаю-2022. Отже, на цьому тлі підсумковий показник у межах 200-230 тис. тонн можна навіть вважати хорошим.
По-друге, фермери справедливо вважають яблуко, що пішло на промпереробку, відбраковуванням продукції, призначеної для “свіжого ринку”. Тобто, побічним продуктом, реалізація якого у вигляді промислової сировини націлена на мінімізацію витрат, у кращому разі – символічну рентабельність. А отже, збільшення в структурі врожаю частки десертного яблука і зменшення частки промислового – це теж добре.
По-третє, архітектура світового ринку продовольства змінюється. З одного боку, ринок десертного яблука трансформується, разом з його логістикою і маршрутами товаропотоків. Загалом, витрати зростають – рентабельність знижується. Тому, таким країнам, як, наприклад, Польща, Україна і Молдова, швидше за все, не вдасться уникнути процесу вирубки значної частини садів, продукція якої через специфічну якість і сортовий склад була орієнтована на ринки росії, білорусі та т.п. Яблуко з цих же садів у значній кількості також надходило на промпереробку. Отже, у міру скорочення площі таких садів скорочуватиметься і сировинна база європейської промисловості з виробництва концентрату.
По-четверте, далеко не факт, що попит на яблучний концентрат у перспективі буде також різко скорочуватися. Варто врахувати, що світовий ринок концентрату вперше сильно змінився, коли на початку “нульових” років Китай почав вкидати на нього до 1 млн тонн товару на сезон. Але в нинішньому сезоні Китай, за експертними оцінками, виробив мінімальну кількість яблучного концентрату за два десятиліття – близько 200 тис. тонн. Світовий ринок, особливо ринок США, це напевно відчує. А у яблучного концентрату не так багато альтернатив – хіба що напівфабрикати з апельсина, ціни на який теж можуть сильно коливатися, бути більш-менш привабливими для харчової індустрії. При цьому яблучний концентрат – масовий, фактично біржовий товар, який дуже добре вписується в “продовольчу матрицю” кризового і, тим більше воєнного часу. Попит на нього, ймовірно, буде в будь-якому разі.
По-п’яте, у країнах Євросоюзу (Польща, Угорщина та ін.) є непогано налагоджені моделі виробництва “яблука на концентрат”. Це яблучні сади певних сортів, стійких до хвороб і шкідників, у структурі собівартості цієї продукції витрати на ЗЗР порівняно невеликі. Ці сади розташовані порівняно недалеко від фабрик і в зонах достатнього зволоження (опади та легкодоступні джерела води для іригації). Такий “бекграунд” дає змогу садівникам укладати з фабриками довгострокові контракти й отримувати прибуток навіть у ситуації, коли закупівельні ціни перевищують витрати лише на 0,01-0,02 євро/кг.
У Speranța Con стверджують, що, згідно з економічними розрахунками, подібні моделі співробітництва між садівниками та виробниками яблучного концентрату можливі й в РМ.
