Грузія розпочала поромне сполучення з Румунією, що є дуже важливим фактом для експорту-імпорту продукції, оскільки таким чином стає легше експортувати продукцію до Євросоюзу.
Business Insider Georgia поцікавився, яку вигоду від цього отримають компанії, зацікавлені в бізнесі з експорту цитрусових.
Як розповів директор “Агроінвестсервісу” Важа Мкурналідзе, Євросоюз вимагає сертифікат якості, який лабораторії в Грузії видати на цитрусові не можуть.
“Стандарт Євросоюзу діє і в Румунії, тому виникає питання, чи готові ми взагалі упаковувати продукцію за стандартом Євросоюзу? Наведу простий приклад: митні преференції встановлюються країною-імпортером. Ми країна-експортер. Країна-імпортер визначає, який тип документації має супроводжувати продукт. Відповідно, Євросоюз вимагає сертифікат якості. На жаль, у Грузії немає організації, яка могла б видати сертифікат якості на цитрусові відповідно до стандарту Євросоюзу. Лабораторні дослідження можливі, але сертифікат якості має зовсім інше призначення. Я не пригадую організацію в Грузії, яка видає сертифікат того ж стандарту, що і Європейський Союз. Адже продукція імпортується з Євросоюзу в Грузію, і подивіться на тип і стандарти документації, яка до неї йде. У Євросоюзу такі ж і навіть вищі вимоги в разі виведення продукції на цей ринок”, – каже Важа Мкурналідзе.
Крім відсутності можливості оформити сертифікат якості, аналітики EastFruit зазначають, що є ще кілька перешкод, які заважають диверсифікувати експорт грузинського мандарина.
Читайте також: У Грузії за підтримки ФАО та ЄБРР запущено пілотний проєкт пулінгу оборотної тари – детальний аналіз
Моносорт “Сацума”, який виробляють у Грузії, швидко дозріває після збирання, нетранспортабельний і має короткий термін придатності. Тому європейські покупці й утримуються від придбання цього сорту через високі ризики. При цьому конкуренція з ближчих країн-виробників – Іспанії, Італії, Греції, Туреччини – доволі висока, тому що ці країни виробляють більш прийнятні для європейського ритейлу сорти й можуть доставити їх територією ЄС доволі швидко.
Контроль якості в Грузії дуже обмежений через високу фрагментарність насаджень мандарина. Основна частина виробляється домогосподарствами, консолідується і сортується на заводах. Довгий ланцюжок призводить до великих втрат і погіршення якості. Щоб підтримати приймання мандарина від фермерів, держава дотує консервні заводи, і минулого сезону було виділено понад $300 тис.
Єдине, що дає змогу грузинським мандаринам продаватися – ностальгія в країнах СНД. Але і тут грузинський мандарин потрапляє в нижній ціновий сегмент. Таким чином, наразі основним експортним ринком грузинських цитрусових є росія.
Сезон грузинського мандарина починається в жовтні.
