Саподілла – екзотичний фрукт-“карамелька”, будівельний матеріал і джерело натуральної жуйки

Саподілла, тайський La-Moot, деревна картопля, чіку, ахра, сапоте – це все назви екзотичного фрукта, що на смак нагадує одночасно морозиво з карамеллю, іриску і варене згущене молоко.

У країнах Східної Європи, Кавказу та Центральної Азії цей фрукт вважається екзотикою, і його вирощуванням займаються переважно невеликі нішеві виробники, а також городники-експериментатори, розповідає EastFruit.

Саподілла, ботанічна назва якої Manilkara zapota, походить із Центральної та Південної Америки і є популярним фруктом у таких країнах, як Мексика, Коста-Рика, Індія, В’єтнам і Філіппіни.

Індіанці першими навчилися культивувати смачний фрукт, а до Таїланду саподілла потрапила в XVI столітті, під час колонізації Філіппін іспанцями.

Саподілла (тайський ламут) широко використовується в кулінарії та ресторанному сервіруванні Таїланду через надзвичайно гарний відтінок м’якоті саподілли. Сезон цвітіння і зрілості саподілли проходить з вересня і по грудень місяць у Таїланді.

Саподілла є корисним плодом, оскільки багата на вітаміни А і С, залізо, калій і кальцій, а також протеїни. Її використовують і в медицині, адже саподілла усуває запальні процеси, вважається мікросептиком, має функції регенерації, зволожує і живить організм зсередини. При цьому, не радять саподіллу вживати людям із гіпертонією, фрукт сприяє підвищенню тиску.

Який вигляд має саподілла

Саподілла – це високе, до 30 м вічнозелене дерево з пірамідальною кроною, що звужується. Саподілла – джерело латексу: за найменшого пошкодження кори дерево виділяє латекс, який рясно затягує ранку білою клейкою масою. Крона ламута складається з короткого (близько 11 см) і вузького (ширина – до 4 см) листя.

З дорослої рослини за сезон знімають до центнера врожаю, від 1200 до 1800 штук дозрілих плодів.

Плід саподілли важить близько 170 грн і має круглу або овальну форму, тому в деяких країнах саподіллу плутають зі сливою. Максимальний розмір плоду – 10 см. Структура фрукта нагадує хурму. Стигла саподілла вкрита тонкою коричневою шкіркою. М’якоть блідо-коричнева, соковита і м’яка. Усередині кожного плоду міститься від 3 до 12 блискучих чорних насінин.

Виведено безліч сортів саподілли, у кожній країні вирощування популярні свої. Сортові відмінності полягають переважно у формі плодів, структурі м’якоті, смаку.

Класичні різновиди фрукта – мексиканський, ямайський, венесуельський, гватемальський – донині вирощують у південних областях США, тропічних регіонах Американських континентів.

Сорти саподілли згруповані за місцем зростання. Найбільш поширені:

• Круглі плоди з коричнево-сірою шкіркою і крупчастим вмістом – Філіппіни, Малайзія, Індонезія, південні регіони Індії, Гоа.
• Подовжені фрукти з коричневими нутрощами – Таїланд.
• Великі плоди з сірувато-бежевою шкіркою, ніжні, нудотно-солодкі, без крупинок – В’єтнам.

Як вживають саподіллу

Саподіллу їдять свіжою. Декому не подобається надмірна солодкість фрукта, її можна зменшити змішанням із будь-яким цитрусовим нектаром. Із саподілли готують соуси та десерти, салати, джеми, також напої.

Так, в Україні у продажу є екзотичні соки з м’якоттю саподілли.

Також можна придбати кілограм свіжих фруктів саподілли з Таїланду за ціною близько 1000 грн.кг (25 $).

Через те, що фрукт екзотичний, варто з обережністю вживати його вперше – варто обмежитися парою штук і подивитися на реакцію організму. Для діабетиків вживання в їжу саподілли, до складу якої входить велика кількість фруктози та глюкози, небезпечне. Для людей із зайвою вагою і тих, хто прагне схуднути, цей фрукт небажаний через високу калорійність, що становить близько 80 ккал на 100 г продукту, і високий вміст вуглеводів – майже 20 г на ті ж 100 г свіжих фруктів.

Корисні властивості саподили

Крім насиченого і приємного смаку, саподілла має цілу низку вітамінів і мінералів. Вона багата на вітамін C і харчові волокна, які сприяють здоров’ю кишківника та імунної системи. Крім того, вона містить також вітаміни А й E, а також мінерали, включно з калієм, магнієм і залізом.

Саподілла багата рослинними протеїнами, вуглеводами, залізом, калієм і кальцієм. М’якоть містить сахарозу і фруктозу – джерело енергії та бадьорості, анти-оксидантні сполуки – комплекс таніну, що має протизапальний, противірусний, антибактеріальний і антигельмітний ефект. Протизапальні дубильні речовини зміцнюють шлунок і кишківник. Відвар кори використовують як жарознижувальний і протидизентерійний засіб. Відвар листя застосовується для зниження артеріального тиску. Рідка витяжка м’ятого насіння – заспокійливий засіб.

Стиглі плоди саподілли їстівні у свіжому вигляді, також їх використовують для вироблення халви, джемів і мармеладів, виготовлення вина. Саподіллу додають у десерти та фруктові салати, тушкують із соком лайма та імбиром, використовують як начинку для пирогів.

Молочний коктейль із саподіллою дуже популярний в Азії.

Її активно застосовують у фармацевтиці, косметології, дієтології. Корисними властивостями володіють не тільки плоди, а й інші частини рослини: листя, кора, насіння.

Саподіллу успішно використовують у косметології для регулярного догляду за шкірою, у боротьбі з дерматитами, грибковими ураженнями, подразненням, свербінням і лущенням, у відновленні після опіків і вирівнюванні кольору шкіри обличчя. Саподілла додається в косметичні засоби для догляду за волоссям, особливо рекомендується для сухого і ламкого волосся.

Олія саподілли має багатогранне застосування: у вигляді масок, у чистому вигляді та в суміші з іншими оліями, як базова олія з ефірними оліями, для приготування масажних і косметичних сумішей, як добавка для готових косметичних засобів: кремів, масок, шампунів, бальзамів.

Солодкий і тягучий парфумерний аромат плодів саподілли чудово поєднується з основною концепцією фруктово-квіткових і східних парфумів. Екстракт фрукта додають у креми для рук, маски для обличчя та волосся.

Місцеві жителі Таїланду досі активно використовують і деревину ламута, будуючи з неї житло, роблячи шпали для залізниці та держаки для інструментів. Саподіллове дерево виділяє “молочний сік”, який у застиглому вигляді йде на виробництво каучуку і латексу.

Мало хто знає, що із соку дерева саподілли дотепер виробляють жувальну гумку. Приготування жуйки в тропічному лісі Майя на півострові Юкатан (Мексика) є продовженням давньої традиції виробництва жувальної гумки.

Для того, щоб провести збір “молока” для натуральної жувальної гумки, на стовбурі дерева роблять надрізи по діагоналі, які дають змогу соку стікати донизу та наповнювати спеціально підготовлену посудину для збору соку. Після того, як сік зібрано, його виливають у великий казан, який нагрівається на відкритому вогні, за постійного помішування.

Коли рідина нагріється, її консистенція потихеньку стає схожа на м’яку гуму. Після цього гумову масу остуджують у воді та формують цеглинки з отриманого матеріалу. Виробництво і продаж натуральної жувальної гумки до теперішнього часу має попит і становить екологічну конкуренцію синтетичним матеріалам.

“Натуральну жувальну гумку вперше в промисловому масштабі виробив із соку саподілли Томас Адамс, американський підприємець. Він 1869 року купив об’ємну партію каучуку з Мексики, побачивши напередодні, як мексиканці жують застиглі грудочки соку саподілли для релаксу і заспокоєння. За деякий час він запатентував винахід жуйки Adams New York Gum і запустив фабрику виробництва жувальної гумки із соку саподілли. Саме жуйка із соку саподілли зробила Адамса мільйонером і залишалася найпопулярнішою жуйкою США протягом 100 років. На сьогодні дерево саподілли залишається джерелом каучуку, найважливішим інгредієнтом натуральної жуйки, а також джерелом “карамельного” нішевого фрукта, який здебільшого постачають на світовий ринок виробники Таїланду”, – зазначає Катерина Звєрєва, директорка з розвитку Української плодоовочевої асоціації (УПОА), керівниця сайту міжнародної інформаційно-аналітичної платформи EastFruit.