Останнім часом при вирощуванні рослин у контрольованих умовах у сучасних теплицях питання захисту рослин від шкідників та хвороб посідають провідне місце, — заявила завідувачка лабораторії генетики, генетичних ресурсів та біотехнології Інституту овочівництва та баштанництва НААН України, доктор сільськогосподарських наук, професор Тетяна Івченко під час онлайн-конференції «Вертикальні ферми: стратегії розвитку, робочі бізнес-моделі та ризики».
Як зазначила Тетяна Івченко, такою, зокрема, є думка провідних фахівців Університету Огайо (США).
«Під час вирощування рослин у поживних розчинах у теплицях неминуче підвищується рівень вологості повітря, утворюється велика кількість конденсату і, як результат, утворюються пліснява та гнилі. Для розв’язання цієї проблеми рекомендується проводити активну циркуляцію повітря. Разом з тим, завдяки проточній вентиляції існує небезпека занесення в культиваційну споруду дрібних комах та кліщів. Найбільшу шкідливість становлять добре відомі попелиці, білокрилка, трипс та павутинний кліщ. В оптимальних температурних умовах їх життєвий цикл прискорюється, через що їх чисельність зростає у геометричній прогресії. Їхня поява несе небезпеку перенесення вірусної інфекції, як ззовні, так і шляхом перенесення вірусів із хворих рослин на здорові», — розповіла Тетяна Івченко.
За її словами, обробка рослин пестицидами у вертикальних фермах — складніша, ніж у звичайних теплицях, вона потребує високого рівня знань та управлінських навичок. При цьому все ще залишається відкритим питання хімічної обробки у разі вертикальної ферми, облаштованої в ресторані чи супермаркеті.
Інформація подається мовою оригіналу
На відміну від вирощування рослин у відкритому ґрунті, при гідропонних технологіях досягнення високої рентабельності виробництва насамперед визначається здоров’ям кореневої системи рослин. Відповідно, найбільш шкідливими для рослин в умовах гідропоніки є хвороби кореневої системи, збудниками якої є ооміцети та гриби, зокрема, пітіум (Pythium spp.), фітофтор (Phytophthora spp.), фузаріум (Fusarium spp.), різоктонія (R.) та тіелавіопсис кореневої (Thielaviopsis basicola). Вони протікають при порушенні показників вологості, температури, внаслідок чого з’являються гнилі та почорніння кореневої системи, зменшення маси коренів. Симптоми у надземної частини рослин, що є індикаторами ураження їх кореневої системи – це, зокрема, відставання у рості, пожовтіння, в’янення, поганий тургор.
Загалом умови, які можуть сприяти виникненню проблеми кореневої гнилі – це перезволоження субстрату, низькі температури, підвищені дози елементів живлення, низький рівень кисню в живильному середовищі, травмування коренів, порушення санітарії, недостатня вентиляція.
Говорячи про пітіум, Тетяна Івченко зауважила, що він здатний вражати 719 видів рослин, може активно поширюватися при зниженні температури нижче за норму, ушкоджує кореневу систему молодих рослин і розсади. Клітини кореневої системи ушкоджуються ферментами та токсинами. Зооспори патогену швидко поширюються у живильному середовищі, а за допомогою ооспор він може зберігати життєздатність тривалий період.
«Останніми молекулярними дослідженнями встановлено, що організми, які належать до класу ооміцетів, у тому числі й пітіум – це псевдогриби чи протисти. Їх міцелій, на відміну від грибів, складається не з хітину, а з целюлози, тому сучасні фунгіциди проти цих захворювань є неефективними. Як правило, ооміцети – це сапрофіти, які харчуються рослинними рештками. Але серед них є й облігатні паразити, які у гідропонних системах, системах із постійною циркуляцією робочих розчинів дуже швидко поширюються та розмножуються», — сказала вона.
За її словами, ознаками ураження рослин пітіумом є зменшення маси кореня, зменшення на коренях кількості кореневих волосків, ознаки кореневої гнилі на кінчиках коренів від медово-коричневого до чорного кольору, видозміна зовнішнього вигляду коренів (утворюються так звані «щурі хвости»).
Пітіум може потрапити в культиваційну систему з брудом і пилом, брудним лабораторним посудом, зараженим живильним середовищем, інфікованим посадковим матеріалом, комахами, насіннєвим матеріалом, водою, інструментами, а також з персоналом.
Читайте також: Плодоовочевий сектор України у військових умовах: Hi-tech, наука та безперервний розвиток (I частина)
Тактика організації виробництва рослинництва в контрольованому середовищі, за умов боротьби з цим захворюванням, повинна включати підбір толерантних культур, зниження стресів для рослин, використання збалансованих поживних розчинів, санітарію. Слід пам’ятати, що доповнення поживних середовищ органічними компонентами знижує ефективність дезінфекції. З урахуванням того, що одним з основних джерел зараження пітіумом у гідропонних системах є вода, рекомендується застосовувати такі способи водопідготовки: фізичні (фільтрація, УФ-освітлення, пастеризація), хімічні (хлор, діоксид хлору, іони міді та срібла, поверхнево-активні речовини, перекис водню, озон, наночастинки) та біологічні (біологічний контроль, біологічні поверхнево-активні речовини та повільна фільтрація).
Інформація подається мовою оригіналу
Як розповіла Тетяна Івченко, вирощуванням рослин із використанням гідропонних технологій у світі почали займатися, ще починаючи з 30-х років минулого століття. У ході одного з перших досліджень було зроблено висновок, що при низьких рівнях pH рослина відчуває дефіцит поживних речовин, що призводить до зниження його врожайності. При цьому реакція культур на низький pH є специфічною для різних видів, сортів та систем вирощування (субстрат або проточна гідропоніка). pH гідропонного живильного розчину рекомендувалося підтримувати на рівні 5,5-6,5 (нейтральне середовище).
Водночас останніми дослідженнями встановлено, що зміни характеристик живильного розчину в гідропоніці, зокрема зниження pH до показника менш як 5, а також контроль температури на рівні 18-20 градусів, сприяють зниженню рівня захворюваності на рослини. І що зокрема низький pH негативно впливає на утворення зооспор. Тому зараз ведеться робота з підбору культур, толерантних до культивування за pH нижче 5. До таких вже віднесли, наприклад, певні сорти латуку, шпинату, базиліку.
Аналізуючи ризики поширення хвороб та шкідників при організації виробництва плодоовочевої продукції у вертикальних фермах та шляхи їх подолання, Тетяна Івченко також зупинилася на захворюванні Crasy Root Disease — «сказ коренів», збудником якого є бактерія Agrobacterium rhizogenes. За її словами, це захворювання, що має високу шкідливість у Канаді та США, вражає овочеві культури, що вирощуються в гідропоніці, зокрема, томати, огірки, баклажани, перець. Збудник містить Ri-плазміду, яка викликає неопластичний (злоякісний) ріст клітин, провокує сильне розростання коренів, впливає на гормональний баланс та розвиток рослин. Через особливості будови дана бактерія має високу стійкість до хімічних засобів захисту рослин, тому боротися із захворюванням складно. Рекомендується знову ж таки використовувати чистий посадковий матеріал і дотримуватися санітарії.
Інформація подається мовою оригіналу
«Універсального рішення для подолання перерахованих вище проблем поки не існує.Тому рекомендуємо: проводити регулярний моніторинг та встановлювати проблему на її початковій стадії, здійснювати точну діагностику захворювань, розробити систему ефективних управлінських рішень, фіксувати послідовність усіх заходів щодо захисту рослин», — уклала Тетяна Івченко.
Організаторами онлайн-конференції «Вертикальні ферми: стратегії розвитку, робочі бізнес-моделі та ризики» були Проєкт розвитку плодоовочевої торгівлі ФАО/ЄБРР, EastFruit та Sapienza.Media.
Повний запис онлайн-конференції:
