Польща створює постійні проблеми для агробізнесу України шляхом незаконних заборон на імпорт агропродукції з України, які йдуть всупереч законодавству Євросоюзу. Аналогічно наразі ця країна блокує пункти пропуску на кордоні, що перешкоджає проїзду транспорту і призводить до величезних додаткових витрат для українських аграріїв, зокрема й садівників, які експортують зараз яблуко і низку інших фруктів та овочів, а також заморожені ягоди. При цьому Польща не висуває жодних вимог, а українські аграрії, які й так зазнають втрат через війну, внаслідок таких дій втрачають ще більше грошей.
Фактично, створюючи проблеми для України, Польща грає на руку російським агресорам, які зараз з останніх сил намагаються знищити Україну і фізично, і економічно. Водночас польські фермери та трейдери самі охоче заробляють на постачанні яблука і груші на ринок росії, з одного боку, підживлюючи свіжими фруктами російську армію, а з іншого, не даючи змоги Україні, що захищає від цих агресорів усю Європу, отримати можливість продавати власну продукцію, щоб мати змогу й надалі захищатися.
Українські експортери кажуть, що Польща, навіть до повномасштабного вторгнення, була вкрай складним партнером як для поставок продукції, так і для транзиту. Завжди, під час поставок продукції через Польщу або в Польщу, саме в цій країні створювали максимальні бар’єри у вигляді затягування процедур, неправомірних вимог щодо надання документів, звичайних прискіпувань з метою створити максимальні проблеми для українського аграрія.
У нашому матеріалі про успішну історію експорту лохини українською компанією ТОВ “Нікдарія”, директор зі стратегії та розвитку компанії Євген Харлан звертав увагу на величезні складнощі та рекомендував уникати транзиту через Польщу, навіть якщо йдеться про довший і дорожчий маршрут. “…Одразу скажу, що всім експортерам буде дешевше везти свою продукцію через інші країни, навіть якщо відстань більша. Польська митниця робить усе можливе і неможливе, щоб зупинити машину на максимальну кількість часу, знаючи, що це швидкопсувна продукція. Адже Польща дуже боїться конкуренції з боку України на ринку ЄС. Для мене особисто таке ставлення є визнанням наших успіхів і високої конкурентоспроможності. А наляканий конкурент – це вже половина перемоги”, – каже Євген.
Експерти EastFruit, які часто спілкуються з представниками польського агробізнесу, зазначають, що в Польщі дійсно є серйозні побоювання конкуренції з боку України. Польські виробники читають і чують про те, як активно Україна впроваджує сучасні цифрові технології в усі сегменти агробізнесу, знають про високу продуктивність і якість української продукції, при дуже конкурентному рівні собівартості продукції. Однак замість того, щоб використати ці знання як стимул для прискорення власного розвитку, польський бізнес прагне захищатися за допомогою бар’єрів у торгівлі. А це, як показує практика, ще ніколи нікого не робило сильнішим та ефективнішим – скоріше навпаки.
Українські аграрії розвивалися набагато швидше за польських в останні два десятиліття саме тому, що поки польські фермери насолоджувалися величезними субсидіями Євросоюзу, українські змушені були шукати способи зниження собівартості виробництва продукції, підвищення її якості та ефективності всіх логістичних ланцюжків. А найпотужнішим стимулом для розвитку агробізнесу України став вступ України до СОТ у 2008 році, що призвело до різкого зниження імпортних мит і відкрило український ринок продовольства для іноземних постачальників.
Тому Польща, намагаючись захиститися від України бар’єрами, діє вельми недалекоглядно і робить гірше собі. Тому що бар’єри все одно її не захистять. Ринок агропродукції вже давно є глобальним. І якщо Польща непогано заробляла на транзиті та реекспорті української продукції, залишаючи додаткову вартість у себе, то тепер ці гроші просто підуть іншим країнам. А ефективність агровиробництва Польщі, яке дедалі більше відстає від України, від цього точно не підвищиться.
