Однією з головних причин банкрутства вертикальних ферм у різних країнах світу стала нестача знань, – заявив старший співробітник з управління природними ресурсами інвестиційного департаменту FAO Якопо Монзіні, підбиваючи під час онлайн-конференції “Вертикальні ферми: стратегії розвитку, робочі бізнес-моделі та ризики” підсумки глобального дослідження з міського фермерства, здійсненого у рамках спільного проєкту FAO та EBRD.
У ході дослідження було ідентифіковано понад 800 учасників сектора у 95 країнах світу, у тому числі 205 великих та середніх фермерських компаній, 218 провайдерів технологій та ресурсів, понад 50 інвесторів. Вивчалися різноманітні види міських ферм, акцент робився на комерційну складову вертикального фермерства. За підсумками дослідження було підготовлено низку рекомендацій для країн Кавказу, Центральної Азії та Східної Європи, з якими працюють FAO та EBRD.
За словами Якопо Монзіні, ті, хто бажає облаштувати вертикальну ферму, повинні, по-перше, усвідомлювати, що технології та підходи, що використовуються у вертикальному фермерстві, є досить специфічними й поки що перебувають на стадії доопрацювання. Крім того, немає універсальних технологій. Повний виступ спеціаліста можна переглянути за посиланням.
«Наприклад, якщо ви захочете зайнятися вирощуванням будь-якої конкретної культури у вертикальній фермі, замінити її пізніше без значних капіталовкладень вам не вдасться (ми говоримо про комерційні обсяги вирощування), оскільки технології заточені під конкретну культуру.Тобто якщо культура не виправдає очікувань, то, швидше за все, вам доведеться збанкрутувати. Оскільки її заміна вимагатиме нових — великих інвестицій», — зауважив він.
Знання, підкреслив Якопо Монзіні, мають ключове значення і недостатньо просто придбати технології.
Читайте також: У світі ще мало знань щодо облаштування вертикальних ферм – Катерина Побережна (відео)
«Дуже важливо, щоб поряд з вами були фахівці, насамперед агроном, який розуміє, що, як і чому це відбувається. Крім головного агронома, у вас повинні бути співробітники, навчені всім нюансам вертикального землеробства. Оскільки такого навчання поки що не проводиться на академічному рівні, доведеться вивчати їх самостійно, і це – велика проблема», — розповів він.
За словами Якопо Монзіні, слід також усвідомлювати, що у разі вертикальних ферм вартість електроенергії, як і робочої сили є обмежувальними факторами для прибутковості.
Електроенергія у вертикальних фермах потрібна не тільки для освітлення, вона може бути потрібна для обігріву або для охолодження, для вентиляції. Крім того, значна кількість електроенергії потрібна для забезпечення роботи ІТ-інфраструктури (комп’ютерів, сенсорів тощо). І все це, на тлі подорожчання електроенергії, що спостерігається у світі, особливо якщо вона не виробляється у власному господарстві – значні витрати.
«Для прикладу є велика італійська компанія, яка вже четвертий рік займається вертикальним землеробством і зараз здійснює проєкт на 1 га.Весь цей 1 га прихований сонячними панелями, і вони підрахували, що електроенергія, що отримується завдяки їм, буде покривати лише 10% потреби», — пояснив він.
Як розповів Якопо Монзіні, із вивчених у рамках дослідження міських ферм загалом вертикальним землеробством займаються 40% (враховувалися господарства з площею статі 1000 м2 та більше). При цьому в країнах, де працює EBRD, провайдерів технологій для вертикальних ферм виявилося в кілька разів більше, ніж самих виробників такої продукції. Виходить, що зараз заробляють, швидше, постачальники технологій.
Більшість компаній міського фермерства займаються вирощуванням листових салатів, зелені, відносно менше – овочів, деякі виробляють гриби, мікрогрін та ягоди. Але при цьому практично всі компанії, які намагалися вирощувати ягоди у вертикальних фермах – збанкрутували.
За словами Якопо Монзіні, інвестиції у вертикальне фермерство цього року, за орієнтовною оцінкою, становили близько $5,8 млрд. Очікується, що у 2026 році вони перевищать $10 млрд. При цьому, про точний розмір інвестицій у вертикальні ферми говорити неможливо, зокрема тому, що багато компаній самі винаходять технології, і оцінити витрати дуже складно.
Структура інвесторів у технології вертикальних ферм – різноманітна: це і венчурні інвестори, і інвестиційні фонди, і приватні особи, і ритейлери, і банки тощо.
Обсяг капітальних інвестицій у вертикальні ферми з розрахунку на 1 квадратний метр у багато разів перевищує показник для відкритого ґрунту чи традиційних теплиць. Так, якщо інвестиції у разі поля починаються з $0,5 на 1 м2, плівкового тунелю – з $8 на 1 м2, то у разі вертикальної ферми вони знаходяться в межах $2,5 тис. – $3,5 тис. на 1 м2 – і мова в останньому випадку йдеться про один рівень. Тобто, якщо вертикальна ферма складатиметься з 10 рівнів, то інвестиція до неї сягатиме $25 тис.- $35 тис. у розрахунку на 1 м2. І в цю суму не входить вартість будівлі або її оренда.
Якщо оцінювати поточні виробничі витрати, то у разі вертикальної ферми найбільша їхня частка — 67% — припадає на робочу силу, 32% — на електроенергію. Тоді як у традиційному фермерстві 59% витрат припадає на воду, 36% – на робочу силу, а на електроенергію – лише 3%.
Середні витрати на 1 кг продукції традиційному фермерстві становлять $0,56, а вертикальних фермах – $1,48, тобто, майже 3 разу більше. Втім, ці витрати можна знизити шляхом автоматизації виробництв, ефективнішого використання електроенергії та вдосконалення технологій.
У ході дослідження було здійснено порівняння роздрібних цін на продукцію – дані були взяті з електронних платформ 11 європейських країн. І з’ясувалося, що ціни на продукцію міського фермерства, у тому числі вертикальних ферм, за кожною з її категорій набагато вищі.І тут постає питання — наскільки споживач готовий заплатити більшу ціну за свіжішу продукцію, вирощену поряд, в умовах сталого виробництва?
Ще одне питання пов’язане з показниками викиду при виробництві вуглекислого газу (з яким у всьому світі точиться боротьба). На сьогодні викиди вуглекислого газу у вертикальних фермах завеликі – наприклад, вирощування в них листового салату завдає навколишньому середовищу приблизно такої ж шкоди, як виробництво яловичини у традиційному фермерському господарстві.
З позитивних аспектів можна виділити те, що багато компаній вертикального фермерства прагнуть, щоб їхнє виробництво базувалося на відновлюваних джерелах енергії та енергоефективності. Те, що вода у вертикальних фермах використовується на 70-80% економніше, ніж у традиційних господарствах. Очевидними є й величезні переваги з погляду ефективного використання земельних ресурсів, — зазначив Якопо Монзіні.
Онлайн-конференцію «Вертикальні ферми: стратегії розвитку, робочі бізнес-моделі та ризики» було організовано проєктом ФАО та ЄБРР «Кліматично оптимізовані цифрові рішення для виробництва фруктів та овочів» за підтримки EastFruit та Sapienza Media.
