2 листопада у Кишиневі Федерація сільгоспвиробників Молдови (FARM), Європейський Банк реконструкції та розвитку (EBRD), Продовольча та сільськогосподарська організація ООН (FAO) організували Міжнародну конференцію «Столовий виноград України 2022: досвід Молдови». Лейтмотивом форуму стало питання, винесене у заголовок презентації одного зі спікерів — Тетяни Шмаглюченко, співвласника та менеджера компанії «Шаленi Долі»: «Чому Україна залишається нетто-імпортером столового винограду, тоді як сусідня Молдова експортує його до 80 тис. тонн на рік?». На основі інформації, наданої учасниками конференції, відповісти на це питання спробували аналітики порталу EastFruit, інформаційного партнера минулої події.
Як виникає з виступу Андрія Ботезату, експерта проєкту PCRR/USAID (Молдова), згадані 80 тис. тонн – це найкращий показник експорту молдавського винограду, досягнутий досить давно – у 2017 році. Останні кілька років країна експортує трохи менше, або трохи більш як 60 тис. тонн винограду. У цьому основний період зовнішніх поставок посідає вересень-листопад. Фахівці неурядових організацій виноградарів протягом останніх двох-трьох сезонів орієнтують фермерів та трейдерів продавати виноград незабаром після збирання, коли він є найсвіжішим і найпривабливішим для споживача. Мабуть, рекомендації сприймаються операторами ринку.
Але п’ятиріччя тому багато хто з них намагався «продавати виноград як яблука», тобто – у грудні-лютому. Благо, виноград основного експортного сорту «Молдова» за умови правильної підготовки до закладки у фруктосховища та оптимальних умов зберігання зберігає більш-менш нормальні споживчі властивості аж до кінця зими. «З прицілом» на таку стратегію продажів не надто вибагливим російським та білоруським споживачам, молдавські виноградарі зараз встигли придбати власні фруктосховища (зазвичай невеликими, до 500 тонн). Це не дуже притаманно світовому виноградарству.
Як зазначив у своєму виступі на конференції економіст інвестиційного департаменту FAO Андрій Ярмак, донедавна завдяки активному експорту столового винограду з країн південної півкулі європейські виноградарі не мали великої потреби інвестувати в інфраструктуру зберігання. Молдавські виноградарі нею мають, тобто за потреби та наявності можливостей зможуть повернутися до маркетингової стратегії «пізніх продажів» винограду. Забігаючи наперед, можна відзначити, що в цьому полягає одна з відмінностей молдавського столового виноградарства від українського виноградарства.
У попередні роки до 60-65% експорту винограду із Молдови припадало на ринки СНД. Навіть у 2022 році, попри те, що російський ринок випав з поля діяльності молдавських експортерів, на самому початку маркетингового сезону, на частку СНД припало близько 46% постачання винограду (як повідомляв EastFruit, значна їхня частка припала на Казахстан).Але й на Євросоюз зараз припало близько 38% експортних продажів молдавського винограду. Загалом за період вересень — жовтень Молдова експортувала майже 20 тис. тонн винограду. На думку Андрія Ботезату, це непоганий попередній результат для нинішнього, загалом дуже важкого сезону.
Проблема ще й у тому, що для продажу у листопаді та взимку молдавські виноградарі заклали на зберігання менш як 20 тис. тонн винограду — це приблизно вдвічі менше, ніж торішній товарний ресурс для зазначеного періоду. Тобто нинішнього маркетингового року Молдова напевно експортує значно менше столового винограду, ніж у попередніх сезонах. Тим часом урожай винограду в країні досить високий, за експертними оцінками – 90-100 тис. тонн (що не дуже далеко від рекордного показника 120 тис. тонн, у 2019 році). І якість продукції – порівняно висока. Але значна частка винограду «Молдова» через невисокий попит у ЄС зараз продається на місцеві винзаводи за мінімальною ціною (близько 2 леїв/кг/кг).
Згідно зі статистичними даними, зараз загальна площа плантацій столового винограду в Молдові становить 17,9 тис. га, з яких 5,1 тис. га обробляється сільгосппідприємствами, 12,8 тис. га – фермерськими господарствами та домогосподарствами. Понад 50% виноградників зосереджено у п’яти районах південної зони країни. Хоча в Молдові офіційно зареєстровано або перебуває у процесі тестування у виноградарських господарствах до 150 сортів винограду, у структурі столового виноградарства країни значна частка припадає лише на п’ять сортів: «Молдова» — 34%, «Кардинал» — 15%, «Віоріка». 7%, “Кодрянка” – 5%, “Мускат Гамбурзький” – 3%. Вони залишають основу виноградного експорту Молдови.
В Україні, як висловилася Тетяна Шмаглюченко, превалює «сортове неподобство» (мабуть, як «крайня форма» різноманітності, примітка EastFruit). У держреєстрі налічується 56 сортів столового винограду, зокрема сім із них внесено за останні три роки, що, мабуть, добре – рух у правильному напрямку. Але погано те, що виноградарі важко асоціюються і спільно формують великі партії винограду гомогенної якості й сортового складу. При тому, що Україна виробляє чимало винограду (236 тис. тонн – 2019, 103 тис. тонн – у 2021), у супермаркетах переважає імпорт.
Зокрема, як зазначила Олександра Манько, спеціаліст проєкту «АПК-Інформ: овочі та фрукти» (Україна), ТОП-3 країн-постачальників винограду до українських маркетів утворюють Туреччина (до 50 тис. тонн на рік), Молдова (до 6 тис. .тон) і Єгипет (до 1,5 тис. тонн). Молдовський виноград «Молдова» реалізується в сегменті «економ» — до $1/кг.
Однак, можна припустити, що на український ринок надходить «Молдова» невисокої якості. Якщо в Україну надійде виноград цього насіння сорту, але відсортований і в сучасному споживчому фасуванні (пластикові касеролі в пакетах flow-pack), то попит і ціна на нього зросте, принаймні, у короткостроковій перспективі.
У вересні-жовтні Молдова експортувала до Румунії понад 6 тис. тонн винограду, в Україну – близько 2 тис. тонн. Невипадково, у рейтингу найважливіших та перспективних для Молдови ринків збуту столового винограду Андрій Ботезату виділив перші дві позиції. Що, до речі, цілком збігається зі згаданою Андрієм Єрмаком тенденцією «деглобалізації» світової торгівлі фруктами, тобто зростанням значення для фермерів ринку внутрішнього та ринків суміжних країн.
