Був час, коли лохина викликала справжній фурор серед ягідників України. Сьогодні інтерес до цієї ягоди помітно знизився, і на те є низка причин, розповів SEEDS президент Української плодоовочевої асоціації (УПОА) Тарас Баштанник.
Надалі площі під лохиною вже не зростатимуть такими шаленими темпами, як це було раніше, прогнозує експерт.
“Лохина вже не така популярна, як була колись. Я особисто собі нову плантацію не закладав би. Через війну темпи приросту площ сповільнилися вдвічі. Війна, повоєнна криза, яка ще буде, від цього ще ніхто не тікав, а також бачення того, що лохина насправді не така вже рентабельна ягода, як хтось малював, сповільнять темпи розвитку.
Прогноз у мене обережний. Розвиток буде, але не більше 10-20% зростання площ щороку. Не думаю, що в лохину будуть зараз “бігти”, як це було колись. Хіба що в Європі станеться щось глобальне і там скоротять площі під цією ягодою. Тоді ціна підніметься і доведеться це компенсувати”, – каже фахівець.
В Україні ажіотаж на лохину минув, а війна його ще більше сповільнила, переконаний Тарас Баштанник. Проте в межах Європи українська ягода найближчим часом набиратиме обертів.
“Україна щороку суттєво нарощуватиме виробництво лохини, орієнтовно на 2-2,5 тис. тонн. Також зростатиме експорт, і насамперед до країн Європи. Лише за минулий сезон Україна спожила близько 11 тис. тонн лохини, це в умовах війни та релокації.
Однак внутрішній ринок у нас обмежений у цьому плані – десь на 15 тис. тонн. Усе, що буде більше за цю позначку, доведеться експортувати, інакше у нас цю ягоду вже нікуди буде дівати. Минулого року в Україні виростили приблизно саме стільки – 15 тис. тонн, і орієнтовно 4 тис. тонн – експортували”, – каже Тарас Баштанник.
Читайте також: Українським виробникам потрібно розвивати переробку лохини
Надалі Україна щороку нарощуватиме експорт лохини, проте 4 тис. тонн на рік – це не таке вже й велике досягнення порівняно з грандіозними показниками інших країн, які також вирощують та експортують цю ягоду, каже фахівець.
“Перуанці за 10 років збільшили площі під лохиною, умовно, з 800 гектарів, до десятків тисяч. Тепер Перу експортує 200 тис. тонн лохини щороку. Попри те, що в них дуже важка логістика. Це не те, що в нас – фуру завантажив і повіз. Там зовсім інший рівень: охолодження, навантаження в контейнери, а потім лохина ще й пливе морем 30-40 днів.
Важливу роль тут відіграє ще й клімат. Для українського виробника лохини ті сорти, які в нас можуть рости, і давати, скажімо, 8 тонн ягоди з га в середньому – це реально круто. Перуанці, навіть за офіційною статистикою, збирають 14 тонн з гектара, а то й 20. Такі в Перу кліматичні та сортові особливості”, – розповів Тарас Баштанник.
З огляду на це важко говорити про якісь переваги, які мають українські фермери, констатує експерт.
“Переваг немає майже ніяких. Хіба що одна, хоча її можна назвати ще й нашим недоліком – це нижча ціна. А нижча вона внаслідок того, що в нас робоча сила дешевша. Це перевага ніби перед конкурентами, але не перед самими собою.
Більше переваг немає ніяких. Далі йдуть мінуси або слабкі сторони. Це і важча логістика, порівняно з тими самими поляками, бо є кордон, на якому треба довго стояти, а ягода довго не живе – її треба транспортувати досить швидко. Це і менша сумарна кількість досвіду у зберіганні, сортуванні, фасуванні та експорті, ніж у тих же поляків, чи чилійців і перуанців.
Просто порівняйте. Ми тут не можемо до пуття налаштувати системний експорт у Німеччину, а вони з-за океану сотнями тонн щороку лохину везуть. в України суттєвих переваг для європейського ринку не існує, хіба що “грати” ціною. Але це не дуже добре для всіх: і для ринку, і для нас”, – застерігає Тарас Баштанник.
