Щойно пролунали повідомлення про заборону експорту рису Індією, росією, Об’єднаними Арабськими Еміратами, оскільки погодні умови цього року значно знизили врожай, і уряди країн прагнуть не допустити зростання цін на внутрішньому ринку. Рис є головним продовольчим продуктом у країнах Азії й зростання цін на нього може дуже значно вплинути на світовий ринок.
Урбанізація, зменшення доступних орних земель і залежність від погодних умов на тлі зростання чисельності населення викликають занепокоєння вже не перше десятиліття.
Одним із перспективних рішень щодо розв’язання цього комплексу проблем називають виробництво рослинної продукції у вертикальних фермах. Протягом останніх кількох років інвестиції у вертикальні ферми швидко зростали, проте цьогоріч найбільші та найвідоміші проєкти, включно з AeroFarm, inFarm, SquareRoots, банкрутують один за одним. За словами їхніх авторів, річ не тільки в зростанні енерго- і трудовитрат, а й у тому, що споживачі не прагнуть платити дорожче за салат і зелень із вертикальних ферм, якщо поруч на полиці супермаркету доступна така сама (принаймні, зовні) продукція, вироблена традиційними методами з набагато меншими витратами.
Уже кілька років учені в різних країнах вивчають вирощування зернових культур у вертикальних фермах. Досліди, проведені університетом у Вагенінгені (Нідерланди), доводять, що у вертикальних фермах можливо досягти врожайності пшениці 127 т/га. Однак навряд чи саме пшеницю чи ячмінь так скоро почнуть комерційно вирощувати у вертикальних фермах, поки що їх набагато дешевше і простіше виробляти традиційними методами. Своєю чергою рис – одна з тих небагатьох рослин, яку сама природа призначила для вирощування в гідропоніці. І досліди з такого вирощування проводяться і в Південній Кореї, і в Китаї, і в Японії. Але поки що це саме досліди на невеликій площі, де всі роботи проводяться вручну.
Комерційне виробництво потребує іншого підходу. Для створення ефективної рисової ферми необхідно враховувати напрацювання, що існують у виробництві тепличних овочів і декоративних рослин, а не заново винаходити все з нуля.
Як і овочі, рис вирощують через розсаду. Уже давно в тепличних господарствах застосовуються різні сівалки точного висіву для висівання різного за величиною насіння в касети різного розміру. Давно існують різні камери пророщування насіння, як контейнерного типу, так і окремі приміщення.
В останнє десятиліття з’явилися автоматичні машини для пересаджування сіянців із касет у горщики та лотки салатних ліній. На ринку доступні й транспортні системи для переміщення лотків і касет у вертикальних фермах. Якщо при традиційному вирощуванні врожай зернових прибирають комбайнами, що переміщуються по полю, у вертикальній фермі простіше встановити невелику косарку з жаткою стаціонарно, а лотки з готовими до збирання рослинами подавати по транспортеру. Сучасні зернові комбайни бувають різного розміру, зокрема, маленькі, що застосовуються на селекційних станціях.
Мало зібрати зерно, його ще потрібно переробити до готового продукту. Але і це технічне рішення вже існує і застосовується на зернопереробних підприємствах. Зрозуміло, виробництво рису у вертикальній фермі навіть у кілька ярусів не може бути таким великомасштабним, як у відкритому ґрунті. Саме тому всю традиційну техніку доведеться зменшувати або обирати зразки відповідного розміру з тих, що є на ринку.
Виробництво рису в повністю контрольованих умовах дає змогу не лише уникнути впливу несприятливих погодних умов, а й забезпечити безперервне надходження продукції, як це відбувається в печеричницях. Щотижня висівається певна кількість рослин, і щотижня збирається певна, більш-менш постійна кількість зерна, яке на місці переробляється в кінцевий продукт. У густонаселених країнах з традиціями вуличної кухні (street food), продукцію з рисової ферми можна буде продавати тут же – кафе і ресторанам по сусідству. Відпадає транспортування зерна на далекі відстані та його зберігання, що підвищує конкурентоспроможність рису з вертикальних ферм.
Звичайно, без участі агрономів створення успішної рисової ферми неможливе. Потрібно підібрати найбільш відповідні сорти, що мають попит на тому чи іншому ринку. Зрозуміло, що вони мають бути ранніми, безостими, низькостебловими, хоча на висоту стебла можна буде вплинути й підбором оптимального спектра світлодіодного освітлення. Потрібні сорти, які не потребують глибокого затоплення, придатні для вирощування у NFT. Це знизить як потребу у воді, так і навантаження на багатоярусну конструкцію, а отже, витрати на виробництво конструкції.
Традиційно рис вирощують у країнах тропічного і субтропічного клімату, а це означає, що йому не потрібен довгий світловий день і додаткове охолодження повітря (як це буває з багатьма рослинами у вертикальних фермах), що знижує енерговитрати.
Безсумнівно, буде потрібно підбирати оптимальний склад живильного розчину, над цим уже зараз працюють вчені в багатьох країнах.
Зрозуміло, втілення ідеї в реальне технічне та агротехнологічне рішення потребуватиме чимало часу і витрат, але у стартапів, які займуться його розробкою, перспективи мають кращий вигляд, ніж у салатних вертикальних ферм.
