Цьогорічний яблучний сезон для українських виробників можливо буде одним із найскладніших за всю історію незалежності. А найпарадоксальнішим є той факт, що основна складність полягає навіть не в зниженні внутрішнього виробництва цього року, не в наявності великих обсягів яблук низької якості й навіть не в обсягах виробництва яблук в основних країнах-конкурентах, а виключно моральному настрої українських садівників!
У попередньому сезоні 2018/2019 в Україні та в сусідній Польщі був відзначений факт надвиробництва яблук через збіг відразу декількох факторів, як сприятливих погодних умов, так і вступ до плодоношення нових інтенсивних садів, поряд з ігноруванням виробниками основних технологічних правил при професійному тобто відсутність належного проріджування саду в період цвітіння). Як результат, яблучні сади у всіх регіонах виробництва були перенавантажені, а щодо старих, неінтенсивних садів, то наслідком такого перенавантаження завжди буде суттєве зниження врожайності в найближчому сезоні, і цей ефект серед садівників називається періодичністю.
Якщо звернеться до результатів минулого сезону в цифрах, то українські садівники зібрали близько 1,5 млн тонн яблук, коли в Польщі, за даними WAPA, валовий збір впритул наблизився до позначки 5 млн тонн.тонн!
Ще восени 2018 року у багатьох виробників та аналітиків ринку з’явилися побоювання щодо обсягу валового збору яблук у 2019 році, і ці припущення підтвердилися. Щобільше, крім зниження врожайності та валового збору яблук загалом, українські садівники повідомляли про суттєве зниження якісних показників яблук, чому сприяли несприятливі погодні умови під час вегетації:
— прохолодна затяжна весна 2019 року, яка миттєво перейшла у спекотне літо;
– град у північних та західних областях України;
— затяжні дощі, переважно у західних областях України, з наслідками яких не справлялися навіть ЗЗР передових світових брендів;
— як результат несприятливих погодних умов – поширення парші у всіх регіонах України.
Інформація подається мовою оригіналу
Мал. 1 Динаміка споживання яблук в Україні (дані АПК-Інформ: овочі та фрукти)
Всі ці фактори призвели до того, що цього сезону загальний валовий збір яблук в Україні знизився практично на 30%, до такої думки приходять, як і самі виробники, так і провідні експерти галузі, зокрема, і аналітики проєкту «АПК-Інформ: овочі та фрукти”. І попри той факт, у відсотковому розподілі врожаю товарних яблук та продукції на переробку порівняно з минулим роком, можна з упевненістю заявляти про недобір у кількісних показниках: товарного яблука близько 87 тис. тонн, а яблука на переробку ще й – 165 тис. .тонн.
А найважливішим моментом є те, що частка яблук високої якості, закладених на зберігання цього сезону, мінімум у 2 рази менша, ніж у попередньому сезоні.Але той факт, що якісне яблуко в українських сховищах є і зараз, це реальність, яку не приховують і самі фермери.
І щодо торгівлі. За суттєвого збільшення валового збору яблук у попередньому сезоні, українським виробникам нічого не залишалося, як активно шукати нові зовнішні ринки для збуту своєї продукції. І їм це вдалося, зокрема, за підтримки Української плодоовочевої асоціації (УПОА). Через війну експорт яблук перевищив 60 тис. тонн, коли рік тому було вивезено менше ніж 50 тис. тонн. Розширилася і географія експорту, і вже до кінця сезону 2018/2019, кількість країн, які купують українське яблуко, сягнула позначки 25! Так, обсяги поставок за деякими напрямами були мінімальними, але яких зусиль та фінансових вкладень варто було напрацювати кожен конкретно взятий новий канал реалізації.
Інформація подається мовою оригіналу
Мал. 2 Баланс міжнародної торгівлі яблуком в Україні (дані АПК-Інформ: овочі та фрукти)
Як уже повідомляли аналітики яблучного ринку та спеціалізовані ЗМІ, цього сезону врожай яблук знизився не лише в Україні, а також і в основних країнах-виробниках Європи, зокрема, в Польщі. Загальне зниження валового збору яблук у Європі в сезоні-2019/2020 практично досягне позначки 20%, також очікується збільшення пропозиції неякісної продукції.
І, начебто, непоганий шанс посилити присутність українського яблука на випробуваних ринках, а якщо вийде, то й відкрити нові напрямки для реалізації. Але тут перед садівниками постала дилема. Якщо минулого сезону, ціна, озвучена імпортерами, в більшості випадків влаштовувала фермера чи експортера, то на сьогодні для нашого фермера вона виглядає більш ніж неприйнятною. Чому? Та тому, що на внутрішньому ринку, зважаючи на загальне скорочення виробництва та відчутно меншу частку якісної продукції, сформувалися ціни, які більш ніж у 2 рази перевищують рівень минулого сезону. І дивитись на зовнішні ринки сьогодні, коли динаміка розвитку експорту, представлена нижче на Рис. 3, не може не тішити око (особливо останні 2 сезони), український виробник не виявляє бажання.
Інформація подається мовою оргіналу
Мал. 3 Географія експорту яблук з України (дані ITC)
І цю всю цю напрацьовану динаміку ми можемо кардинально зіпсувати вже цього сезону. Інше питання, якби ми не мали можливості якщо не розвивати експорт, то хоч зберегти колишні позиції з погляду географії та обсягів. Адже яблуко, принаймні зараз, є в наявності. Виконати першочергові зобов’язання перед закордонними покупцями фермер цілком може. Але чи хоче він цього?
Про що думає фермер? Може про гроші чи перспективи? Розгляньмо 3 найпоширеніших серед вітчизняних виробників «меседжі» у нинішньому яблучному сезоні:
«Ціни на яблука в Україні сягнуть максимального рівня в лютому».Сценарій може мати місце, якщо на ринку скоротиться пропозиція продукції високої якості, а зацікавленість імпортерів залишиться на високому рівні. Але розсудімо, якщо сьогодні більшість українських сховищ з якісним яблуком закрито, і всі вони відкриються в один день, а паралельно низка імпортерів вже на цей момент змінить постачальника? Не зовсім логічно розраховувати на встановлення найвищих цін у сезоні.
«Зважаючи на зниження врожайності та погіршення якості яблука цього сезону не логічно відразу восени відсортувати та продати все найкраще, решту продукції реалізувати потім практично неможливо». Ну наявність яблука різних сортів, калібру та якості – це результат роботи кожного окремо взятого фермера, але й не без допомоги Небесної канцелярії, звісно. І тут вибір стоїть перед кожним: відібрати та виконати попередні домовленості з міжнародної поставки, а потім розв’язувати питання із залишками за допомогою зниження ціни чи переробки, або вибрати другий варіант, притаманний українському фермеру – продавати все поспіль, без калібрування та різної якості, аби тільки вийти на прийнятну середню ціну і в результаті позбавитися всіх обсягів. А найцікавіший момент, що так само здійснювалися й експортні поставки. Результат більшості їх плачевний – повернення. Вибирати яким шляхом піти – справа кожного.
«Поки на внутрішньому ринку хороша ціна на яблуко, немає навіть сенсу втягуватися у тяганину з експортом. А якщо середня ціна вдвічі перевищує собівартість – то на експорт не піде жодної палети».Відсутність експорту і, головне, стратегії його розвитку в плодоовочевому секторі може означати лише навмисне вбивство цього бізнесу. У нашій країні й ґрунт, і клімат, і площі територій дозволяють розвивати виробництво яблук, і якщо через 2 роки, ну може через 5 років, буде створено до десятка нових інтенсивних садів великої площі із застосуванням усіх необхідних сучасних технологій вирощування, доопрацювання та зберігання продукції. У цьому випадку реалізація всіх обсягів яблука на внутрішньому ринку буде можлива лише за ціною, що прагне до 0, і термін «хороша ціна на яблуко» більше не ставитиметься до українського фермера.
Запасний аеродром. Ринок російської федерації на сьогоднішній день все ж таки залишається основним каналом збуту українського яблука, тим більше коли йдеться про такі сорти як «Айдаред» та «Джонаголд». В останні кілька років було відзначено чітку тенденцію зменшення обсягів поставок яблук з України на російський ринок, при цьому помітно зростали поставки за іншими напрямками, і більшість українських фермерів склала чітку думку, що ринок росії для них у майбутньому виступатиме лише як запасний варіант збуту. надлишок продукції. Але два очевидні факти можуть не виправдати очікування садівників. Коли від нас відвернуться основні покупці з Південно-Східної Азії та Близького Сходу, а паралельно Польща утримуватиме надійний бар’єр на шляху до Європи, ми змушені будемо визнати, що повертаємось до росії як до основного ринку. Але тут відразу зустрінемося і з другим фактором – площі під інтенсивними садами в російській федерації щороку розширюються, а останні кілька років нові сади почали входити в активне плодоношення. Так, у росії є проблеми з технологіями виробництва, доопрацювання та зберігання, але щорічне зростання валового збору яблук вже очевидне. І тут знову постає питання – чи потрібне буде російському ринку українське яблуко? Якщо говорити про сьогоднішні реалії, то можливо, оскільки ціни там наразі мінімум у 2 рази вищі ніж в Україні, але вже через 2-3 роки ситуація може кардинально змінитись.
Інформація подається мовою оргіналу
Мал.4 Порівняння цін на яблука в Україні, Польщі та рф (дані АПК-Інформ: овочі та фрукти)
Сортозміна в українських садах, на жаль, не проходить досить інтенсивно, і за обсягами виробництва «Джонаголд» та «Айдаред», які зарекомендували себе з позитивного боку в росії, входять до п’ятірки лідерів із виробництва та у нас у країні. Так, ці сорти мають попит на внутрішньому ринку, але, якщо ми говоримо про міжнародну торгівлю, то інтерес до них проявляється тільки з боку «північного сусіда». І знову ж саме з прицілом на росію ці сорти у великих обсягах вирощуються як у Молдові, так і в Польщі. І тут одразу виникає питання, хто вміє продавати? Відповідь на це питання очевидна, і нинішній сезон це ще раз підтверджує.
Завершення сезону 2019/2020. Швидше за все ми традиційно підемо у квітні-травні 2020 року до супермаркету, купимо польський «Айдаред» 2-го сорту, досить непоганого, до речі, якості, і за цінами на порядок нижчими, ніж встановлюватимуть вітчизняні виробники на залишкові партії яблука «будь-якого» якості. Тому, що треба віддати належне польським садівникам, попри те, поганий сезон чи хороший у плані торгівлі, яблуко 2-го ґатунку вони завжди назвуть яблуком 2-го ґатунку, а у нас, на жаль, як і раніше, таке яблуко буде вважатися мінімум 1-го ґатунку.
Так, в Україні є професійні сховища для яблук, де застосовуються найсучасніші технології, і хоч на сьогоднішній день їх явно недостатньо, тішить той факт, що нові яблучні проєкти вже включають сховище, як само собою зрозуміле, а ряд фермерів, раніше не мають зберігання, все ж таки докладають максимум зусиль і виділяють фінансування для цієї важливої ланки в ланцюжку яблучного бізнесу.
Але факт залишається фактом. Нинішні реалії поки що зберігаються – стандартно у квітні вже практично не буде пропозиції українського яблука гарної якості, як на внутрішньому, так і на міжнародних ринках, у травні – лише поодинокі господарства зможуть запропонувати дрібнооптові партії яблук. А в червні ми традиційно перемикаємося на ягоди, коли український ритейл для підтримки асортименту, хоч і невеликими обсягами, але все ж таки закупить яблуко за кордоном.
Отже, на що може очікувати український яблучний бізнес надалі. Спалювання нових щойно збудованих мостів за всіма без винятку напрямами, не може гарантувати лояльне ставлення до нас, як до надійних ділових партнерів. А повернути довіру імпортерів, як правило, завдання практично нездійсненне. Тим більше ще раз хотілося б відзначити, що яблуко не є нішевим продуктом, а Україна – це не єдине унікальне місце на планеті, де можна вирощувати цей популярний на всіх континентах фрукт. У підсумку подібних дій імпортер, проаналізувавши ситуацію, швидше за все, заплатить дорожче, може і не відразу він отримає на 100% той продукт, який планував.Але якщо він переконається в надійності та стабільності даного виробника, у майбутньому він працюватиме лише з ним.
