Аналіз роботи та підбиття підсумків сезону. Сезон 2018 року був для нас дуже непростим, багато подій відбулося, тож постараюся тезово викласти свої висновки.
Про плантацію…
Урожайність цього року порадувала. На початку сезону були проблеми з градом, втрати склали в основному квітконоси середніх і пізніх сортів, тому що на той момент ранні сорти вже сформували ягоди, рясно цвіли середні та пізні.
Тільки після закінчення сезону ми бачимо втрати за цими сортами та недобір порядку 20-25%. Це дуже багато, але страхувати ризики за нинішнього стану ринку страхових послуг не має сенсу, оскільки немає довіри до гравців. Висновок: потрібно йти у захищений ґрунт. Тунелі – найкращий варіант, але дорожчий. Сітка дешевша, але теж коштує грошей чималих. Шукатимемо рішення.
У майбутньому плануємо розширити плантацію не тільки коштом лохини, але й коштом інших ягідних культур, таких як ожина, обліпиха, суниця садова, жимолость – потроху і в основному сорти для переробки. Також придивляюся до технології біо.
Про продаж…
На початку сезону було укладено договори з усіма мережами супермаркетів, за малим винятком. На ринку ми практично не продавали. Середня ціна за кілограм протягом сезону склала 200 лей/кг ($12,0 за кг) із ПДВ.
Обсяг продажів зріс у кілька разів у порівнянні з минулим роком. Абсолютно вся ягода продавалася або за накладними або чеками.Невеликий обсяг був відправлений на експорт – треба було зрозуміти логістику, витрати на оформлення та сертифікацію. Наша плантація спочатку закладалася із прицілом на експорт. Наступного року, сподіваюся, істотна частка врожаю піде за межі країни.
Є певні проблеми технічного порядку: це відсутність інфраструктури на формування експортних партій від 10 тонн і від. Якщо не знайдемо фінансування на наш «Пекінг Хаус», то наступного сезону орендуватимемо холодильники для формування великих партій. До початку наступного сезону замовлятимемо маркетингові дослідження ягідного ринку в Молдові. Жаль, що цього не робить Асоціація, як було заплановано. За підсумками цих досліджень прийматимемо рішення про стратегію продажу на наступний сезон.
Про мережі та ринки…
Мережі, в порівнянні з минулим роком, істотно змінилися на краще з точки зору технології продажів ягоди, хоча винятки зустрічаються. Але це робочі моменти. Щодо логістики – більш-менш все налагоджено: відвантаження, приймання та інше не викликали особливих нарікань.
Що стосується обсягів, є у нас лідери: “Метро” (Metro Cash & Carry), “Номер Один” (NR 1.), “Пегас” (Pegas) та “Велмарт” (Velmart). Решта не просто відстає, а дуже сильно відстає. «Лінела» (Linella) цього року дуже розчарувала. Не знаю, що у них там відбувається, але все це відбивається на продажах. Хочу особливо відзначити – для всіх мереж ціна була та сама, ціна на полиці вже залежала від самої мережі.
Що стосується розрахунків… Барабанний дріб, сюрпризів немає – лідери ті ж самі: «Метро», «Номер Один», «Пегас» та «Велмарт», а аутсайдери, відповідно, ті самі. Є деякі мережі, які досі не розрахувалися за жодне постачання, хоча вже кінець сезону.
Щодо ринків – активно торгували контрабандою практично всі ринки, починаючи від Ревенка та до «Дельфіну». Обсяг продажів, за скромними підрахунками, приблизно 100-200 кг на кожному ринку на день – і все це «мимо каси», і все це чорна готівка, і де наші доблесні органи? І ні фіскали, ні ANSA, ні агентство із захисту прав споживачів, на жаль, не реагують.
Про чиновників, імпортерів та контрабандистів…
Якось вони всі потрапили в одну компанію, напевно, їх щось об’єднує. Цікаво, що? Нашим доблесним органам у пік сезону (05.07.2018) були надіслані листи з проханням розібратися в ситуації щодо контрабандного товару, який заповнив усі ринки Молдови. На жаль, відповіді ми так і не дочекалися, що говорить про ставлення чиновників до нас, місцевих виробників.
Тепер про імпортерів або так званих «імпортерів». Є імпортери, які працюють на цьому ринку не один десяток років: це і Сперанца К, Ельпас і багато інших. Вони знають ринок, знають обсяг, знають та працюють офіційно. До них претензій немає. Але є й такі, які для себе вигадали цікаву схему імпорту: імпортується товар офіційно, наприклад 140 кг, виходять усі дозвільні документи, у тому числі й від ANSA на Леушенській митниці, і потім показуються ці документи в магазинах.
Відповідно до законодавства цього достатньо, щоб укласти договір. При цьому менеджер магазину як би не бачить проблем, що документи лише на 140 кг, і потім протягом усього сезону два клоуни на приватних машинах ввозять із сусідньої Румунії ягоди на замовлення, без сплати податків, мит і так далі. Схема проста — контрабандисти були, є і будуть завжди, доки існує кордон, але їхню «трудову» діяльність можна і треба обмежувати – це прерогатива держави. Воно має захищати свій економічний простір, якщо йому це потрібне. Боротися із контрабандою важко, але можливо. Зрозуміло, що це комплекс заходів, починаючи з оперативної інформації на кордоні й закінчуючи прийняттям законів та розпоряджень уряду. Все це разом створює умови, за яких контрабандний товар не потрапить на внутрішній ринок.
Що відбувається у нас? Наприклад, торік я особисто виявив чотирьох контрабандистів з боку Придністров’я. Цього року їх стало 12, і вони нахабніли настільки, що на ринку Ревенка нахабно і тупо продавали, що називається, з коліс, абсолютно всю ягоду.
Що буде наступного року, важко сказати: чи виживе місцевий виробник у боротьбі з контрабандним товаром, за повної бездіяльності державних органів, чи проголосує ногами — час покаже.
Про Асоціацію виробників ягід Pomusare Moldovei
Не хотів торкатися цієї теми, але багато колег підходять, запитують, що сталося, що буде далі, які перспективи. Те, що зараз відбувається в Асоціації, а точніше взагалі нічого не відбувається, говорить про те, що починаються процеси, якими нинішнє керівництво Асоціацією не керує, чи не хоче керувати, чи не вміє цього робити.
Як приклад, якщо ще рік тому ми прагнули подолати планку в 1000 членів Асоціації, то дай Боже нам до наступних Генеральних Зборів зберегти хоча б десяток членів Асоціації. На жаль, Асоціація перестала виконувати свої основні функції закладені у статуті – все звелося до банальних проведення семінарів та кава-брейків. Є чудова програма розвитку Асоціації на 5 років, яку ми розробили спільно з нашими американськими партнерами, але хто її виконуватиме — ось у чому питання? І головне: для кого вона буде, якщо перелік членів Асоціації катастрофічно скорочується? Мій прогноз невтішний, у гіршому випадку ми матимемо «Бачифера 2», у кращому, якщо можна так сказати, ми станемо свідками трансформації Асоціації в якийсь відділ при «Молдові Фрукті», що дозволить зберегти хоч якісь рухи в цьому секторі.
Що робити далі – кожен визначає для себе сам.Ми з нашими колегами-виробниками та переробниками із зони Кодру, там де ми працюємо, де знаходяться наші плантації, вирішили створити свою Асоціацію. Регіональну, якщо можна так сказати, подивимося, що в нас вийде, але це, як кажуть, вже зовсім інша історія.
