Днями мені трапилося повідомлення про те, що Польща зареєструвала Галичинський часник Czosnek Galicyjski як продукт із захищеним географічним походженням (PGI – Protected Geografical Indication). Безперечно, мешканцям Польщі та України це про щось говорить, але вже в Німеччині, Англії та навіть країнах Балтії споживачі не знають, де знаходиться Галичина і чим цей часник відрізняється від інших. То навіщо ж потрібні продукти із захищеним географічним походженням?
Насамперед для того, щоб захистити широко відомий продукт, що має попит на ринку, від підробок. Все почалося з вин та сирів. Справжнє шампанське може бути тільки в Шампані (Франція), коньяки в Коньяку (Франція) та пармезан лише в італійських провінціях Парма та Реджо-нель-Емілії. В цей час в Європейському регістрі продуктів із захищеним географічним походженням вже сотні найменувань і більшість продуктів, як і раніше, з Франції, Італії та Іспанії. Значною мірою це пов’язано із туризмом. Саме до цих країн мандрівники з інших країн почали приїжджати ще у 18 столітті. Подорожували повільно, довго, і вони мали багато можливостей як слід розкуштувати місцеві продукти. Повертаючись додому, вони роками ділилися спогадами з рідними та знайомими й таким чином рекламували ці продукти.
Не дивно, що знаходилися (і знаходяться) підприємливі люди, готові виробляти подібні продукти в інших місцях, причому найчастіше дешевші за оригінальні.І в такому разі захист географічного походження справді підвищує конкурентоспроможність виробників оригінального продукту.
Кілька років тому іспанські виробники часнику дуже сильно обурилися тим, що в Європі таким чином зареєстрували китайський часник із важкою назвою Jinxiang Da Suan, мовляв, це створює їх конкурентам додаткові переваги. Однак на практиці це не мало жодного помітного впливу на ринок. Минуло вже 5-6 років, а споживачі, як не звертали уваги на особливе маркування цього часнику, так і не звертають і продовжують керуватися фактичною якістю та ціною.
Виробники яблук у Південному Тиролі (Італія) ще 2002 року захистили свою, справді високоякісну, продукцію. Їхнім основним експортним ринком є Німеччина і там вони ведуть досить широку рекламу, тому є надія, що їхні яблука відомі не лише оптовим торговцям, а й споживачеві. Своєю чергою, у Польщі та Балтії покупці обирають їхню продукцію, зважаючи, головним чином, на ціну, а на спеціальні гарні наклейки на яблуках та грушах навіть не звертають уваги.
Складається враження, що вкладені в сертифікацію кошти та зусилля могли б мати набагато більший ефект.
Захищене географічне походження потребує додаткових витрат. Навіть якщо всю роботу з підготовки документів міністерські чиновники проведуть безкоштовно (так відбувається у нас у Латвії), комусь доведеться регулярно контролювати виробництво таких продуктів.З одного боку, захищене географічне походження відноситься до всіх виробників певного продукту, що входять до регіону. Однак вони повинні дотримуватися певної специфічної технології вирощування, збирання, зберігання та передпродажної підготовки, вирощувати певні сорти й іноді навіть пакувати продукцію певним чином, щоб мати право маркувати її знаком захищеного географічного походження. За дотриманням цих правил стежить та чи інша державна (у Латвії — служба контролю продовольства та ветеринарії) чи громадська організація, найчастіше це кооператив виробників, і нерідко виробникам доводиться платити за перевірки та просування цієї продукції на ринку. І тут питання, як ці додаткові витрати окупаються виробнику.
Захист географічного походження має несподіваний побічний ефект. Під час реєстрації продукту в Європейській Комісії необхідно обґрунтувати, чим цей продукт відрізняється від подібних. Наприклад, галицький часник містить на 5% більше глікозиду аліну, ніж ті ж сорти часнику, вирощені в інших регіонах. У всякому разі, так сказано в публікації в Офіційному Журналі.
У цій же публікації сухою, казенною мовою описано коротку технологію вирощування цього часнику. Такі описи бувають цікавими саме з агрономічної точки зору. Іноді з них видно, що нічим особливим, крім ґрунтово-кліматичних умов вирощування, цей продукт насправді не відрізняється, але іноді в них трапляються описи оригінальних агротехнічних прийомів. Якщо у випадку Галичиного часнику весь акцент робиться на ручне проведення всіх операцій, то китайський часник Jinxiang Da Suan вирощують під плівкою і з поливом, що забезпечує його більш раннє дозрівання.
Чи завжди виправданий захист географічного походження? Вона, безперечно, допомагає у захисті внутрішнього, локального ринку від конкурентів із боку. Наприклад, такий продукт, як Ялтинський лук безперечно потребує захисту географічного походження і тут важливо не прогаяти ініціативу. Хто його першим захистить, той і визначить межі регіону вирощування справжнього Ялтинського лука. Але якщо захищений продукт передбачається експортувати, спочатку треба переконатися, що він відомий на експортному ринку і буде там мати попит. Тому має сенс паралельно з розвитком виробництва захищених продуктів розвивати й туризм, популяризуючи ці продукти насамперед дома їх виробництва. Це вимагає грошових витрат і зусиль і з цим необхідно рахуватися перш ніж розпочинати реєстрацію продукту із захищеним географічним походженням.
