Мешканець, який куштує фрукти на місцевому ринку Таджикистану, відзначає відмінний смак та гарний колір таджицьких фруктів та овочів. А продажі плодоовочевої продукції здійснюються, як «найкраща», «екологічно чиста», «найсмачніша» і енергію гарячого сонця, що взяла енергію, і чистоту гірських річок країни. Працюючи багато років у сфері агробізнесу, часто чую, що наша продукція «екологічно чиста» навіть з вуст політиків. А чи це так насправді? Де доказ, що відро фруктів з базару – це екологічний чистий продукт і як це довести іншим? Думаю, що не всі, хто говорить про це, глибоко занурюються у суть справи. Щоб декларувати продукцію як екологічно чисту, мають бути відповіді на всі питання, зокрема у світовій торгівлі. І імпортеру, і споживачеві треба довести, що наша продукція справді «екологічно чиста». Це підтверджується сертифікатами на виробництво «Органік», які гарантують, що ні у воді для поливу, ні в землі, ні в процесі виробництва не було використано пестицидів, ні мінеральних добрив попередні кілька років, і сусіди також працюють на чистій землі без агрохімії. і що навколишнє повітря та середовище тому відповідають. Такі країни як США, Японія, Швейцарія, Європа мають власні системи сертифікації, які дещо відрізняються, і ці країни не приймають інші.
З точки зору бізнесу «чисті» фрукти – це можливості для Таджикистану, це ніша, в якій ми можемо боротися за місце на прилавку, на ринках інших країн.Інакше традиційним землеробством нам доведеться дуже важко конкурувати з іншими технологічно розвиненими країнами. Для нас стати органічними виробниками набагато легше, тому що через відсутність коштів фермери не купують пестициди та добрива, та й знань немає, як правильно використовувати отрутохімікати. Це як не їсти м’ясо — чи на переконання бути вегетаріанцем, чи релігія не дозволяє, чи не їсти м’ясо через бідність, коли немає грошей на м’ясо.
Довівши, що ми маємо чистий продукт, ми можемо продавати його дорожче на світовому ринку. Благо вже Європа, і навіть сусідній Китай дедалі більше потребує органічної продукції та попит зростає. Робота з цього напряму розпочалася в Таджикистані, сертифіковано майже тисячі гектарів сільгоспугідь та садів, і завдяки першим ластівкам розпочався експорт органічного сушеного абрикоса та волоського горіха до Європи, Туреччини, США, успішно експортується біобавовна. Залишилося перетворити цей струмок товарів на бурливий потік гірської річки. Необхідно розширити цей досвід, навчати фермерів і більше виробляти сертифікований «екологічно чистий продукт».
