Як відомо, 2024 рік, що щойно настав, за Східним календарем є роком Зеленого Дерев’яного Дракона. В останні дні грудня інтернет був сповнений рекомендаціями астрологів щодо “правильного” дрес-коду і святкового меню для зустрічі такого особливого року, але ніхто з них не згадав про драконячі фрукти.
Це дуже цікавий продукт, який, зрозуміло, годиться не тільки для новорічного столу.
Драконячі плоди або драконячі фрукти (dragon fruits) відомі досить давно, але на європейському ринку з’явилися лише років п’ятнадцять тому. Спочатку торговці називали їх яйцем дракона (dragon eggs) через дивовижний зовнішній вигляд плодів – великих, масою від 300 до 600 г, овальної форми зі шкірястою, лускатою шкіркою рожевого, жовтого або пурпурного кольору. М’якоть плодів залежно від сорту біла або червона з безліччю насіння. У сортів із червоною шкіркою насіння дрібне, у жовтошкірих сортів воно крупніше й укладено в желеподібні капсули. Смак залежить від ступеня зрілості плода і везіння покупця – від “ніякого” до дійсно солодкого. Везіння покупця згадано тому, що ці плоди продаються поштучно і недешеві. Наприклад, у супермаркетах Латвії напередодні новорічних свят їх продавали за ціною від 4 до 6 євро за плід.
Ботанічно драконячі плоди є плодами пітаї (пітахайї) – кактусів кількох видів із роду Selenicereus. Кактусівники-аматори безсумнівно чули або навіть самі вирощують так звану “Королеву ночі” (Selenicereus grandiflorus), споріднений з пітахайєю вид, але навряд чи хтось із них куштував на смак її плоди.
Плоди пітаї не просто смачні, вони мають високу харчову цінність. Так, 100 г свіжої пітаї містять від 40 до 57 ккал (залежно від сорту), менше ніж 10 г цукрів, трохи більше ніж 3 г харчових волокон, дуже мало жирів і білків, зате 7 мкг солей фолієвої кислоти, до 2% добової потреби в калії, магнії та фосфорі, вітаміни С, К і групи В, а також близько 84 г води.
Залежно від сорту і регіону вирощування у плодів пітаї високий показник Brix. Так, у жовтих еквадорських драконівських фруктів він сягає 21-23оBrix, а в сортів із червоною шкіркою 13-14оBrix.
Вважається, що плоди пітаї благотворно впливають на серцево-судинну систему, покращують роботу шлунково-кишкового тракту, допомагають контролювати масу тіла і покращують здоров’я шкіри. У країнах-виробниках у їжу вживають не тільки свіжі, а й сушені плоди, а також чаї та настої з квіток рослини.
Як і всі кактуси, пітайя походить із Центральної Америки – південної частини Мексики та узбережжя Тихого океану, але широко культивується не тільки на історичній батьківщині, а й у США, в Австралії, в південній і південно-східній Азії й навіть у ПАР. Останніми роками попит на драконячі плоди зростає в Індонезії, Сінгапурі, Таїланді та Філіппінах. У зв’язку з користю цих плодів для здоров’я інтерес до них зростає і в Японії та Китаї.
Найбільшим виробником плодів пітаї у світі є В’єтнам. Так, у провінції Біньтхуан драконячий фрукт є одним із ключових продуктів в економіці регіону, що приносить основний дохід безлічі фермерських сімей. Це означає, що добробут цих сімей залежить від злетів і падінь цін на ці екзотичні фрукти. Однак дохід приносить не тільки вирощування пітаї, а й розвиток туризму. Плантації пітаї цвітуть практично цілий рік і являють собою неповторне видовище, що приваблює туристів. А в зимовий час з грудня по березень їх ще й підсвічують, для стимулювання цвітіння. Світлокультура кактусів у відкритому ґрунті! Майже 1000 га. Просто приголомшливо!
Вирощування пітайї
Попри безліч насінин у плодах, пітайю розмножують вегетативно, живцями довжиною 50-70 см. Їх зрізають зі здорових пагонів, підв’ялюють у тіні до двох тижнів, а потім або одразу висаджують у ґрунт, або попередньо вкорінюють у півтіні.
До закладки плантації виробники підходять дуже відповідально. Вибирають сонячне місце з добре дренованим ґрунтом. Спочатку готують ґрунт, вносячи органічні добрива і крейду, потім встановлюють шпалеру. На відстані приблизно 3 х 3 м у землю на глибину 0,5 м закопують дерев’яні або бетонні стовпи так, щоб їхня вершина знаходилася на висоті 120-150 см над поверхнею ґрунту. З кожного боку стовпа висаджують по одному живцю і всі їх акуратно підв’язують до стовпа, щоб не повалив вітер. Поки рослина не досягне вершини стовпа, всі бічні пагони вчасно видаляють, потім формують крону так званого “дерева”. Усі роботи з формування рослин проводять у нічний час, коли пагони менш соковиті та крихкі. До кінця третього року на рослинах утворюється до 100 пагонів. Загалом на одному гектарі розміщується від 900 до 1100 “дерев”.
Від посадки до початку плодоношення проходить 2-3 роки. Весь цей час рослини ретельно підживлюють за спеціальною схемою, регулярно поливають і формують. На вершині дорослої рослини може бути до ста пагонів, на кожному з яких залишають спочатку 3-4 квіткові бруньки, а потім дві найбільші зав’язі. Урожайність дорослої плантації сягає 28 т/га, а в інтенсивних садах 40-50 т/га.
Попри те, що пітайя – кактус, ця рослина вимоглива до води. Нехай разові дози поливу і не перевищують 25-40 м3/га, в деякі періоди поливи проводять щоденно, а в інший час з інтервалом у кілька днів або навіть тижнів. Поливають за допомогою спринклерів і навіть вручну – зі шланга. Регулярно проводять і обробки проти шкідників та інфекцій.
Попри те, що пітайя цвіте вночі, вона належить до рослин довгого дня, тобто для закладання квіткових бруньок їй необхідна тривалість світлового дня щонайменше 16 год. Для забезпечення поставок продукції на ринок протягом цілого року плантації обладнуються системами штучного освітлення, останніми роками все частіше використовують світлодіодні світильники. Інтенсивність освітлення невисока, лампи розміщують порівняно низько (100-120 см від поверхні ґрунту) між рядами рослин. Для закладання квіткових бруньок необхідне досвічування протягом певного періоду часу, в середньому 14-20 ночей залежно від пори року і тривалості природного світлового дня.
Пітайя цвіте ночами, і на історичній батьківщині квітки запилюють кажани певних видів. В інших країнах їх запилюють комахи або навіть доводиться робити це вручну за допомогою м’якого пензлика.
Дозрівання плодів залежить від сорту
Драконячі плоди з білою м’якоттю збирають через 30-34 дні після цвітіння. Термін дозрівання плодів із червоною м’якоттю настає через 29-32 дні після цвітіння. Стиглість для збору пурпурних і рожевих плодів настає через 30-33 дні після цвітіння. Плоди зрізають спеціальними ножицями або ножами, поміщаючи одразу в кошик чи іншу тару. Відразу після збору їх транспортують до місця зберігання.
З плодів видаляють колючки, потім вимочують у солоній воді (це роблять для зниження псування під час транспортування), сушать феном і сортують за величиною. За необхідності їх обробляють фунгіцидом (Топсин-М) і покривають воском. Оптимальними умовами зберігання і транспортування драконячих плодів є температура 5-6оС і відносна вологість повітря 85-90%. У таких умовах вони зберігають свою якість протягом 4-5 тижнів, що цілком достатньо для транспортування на неблизькі відстані.
Як вибрати стиглий драконячий плід?
Слід звернути увагу на колір шкірки. У плодів із червоною та пурпуровою шкіркою, що яскравіше забарвлена частина плоду, то краще. При цьому зелені частини (ті самі “драконячі лусочки”) мають бути якомога зеленішими.
У Європі драконячі плоди зазвичай їдять свіжими, очистивши від шкірки, або додають у фруктові салати. У В’єтнамі їх використовують для приготування різних страв і соусів, а також сушать і їдять, як чипси.
Якщо на вашому новорічному столі не було драконячих фруктів, не засмучуйтеся. По-перше, рік Зеленого Дерев’яного Дракона настає за Східним календарем 10 лютого, і ви ще можете до нього встигнути, а по-друге, ці фрукти можна і потрібно їсти в будь-який день будь-якого року. Вони смачні та корисні.
