Аналітики EastFruit звертають увагу на украй складну ситуацію на ринку столового винограду Таджикистану, яка зберігається вже другий рік поспіль.
І якщо у 2021 році низькі ціни на виноград все-таки дозволяли сяк-так покрити витрати на його вирощування, то у 2022 році, після різкого підвищення витрат на добрива, ПММ та робочу силу, деякі фермери вже повідомляють про збитковість цього бізнесу.
“На виноград І сорту експортної якості оптова ціна від фермерів впала нижче 30 центів, а ціна на виноград ІІ сорту у фермера взагалі становить 20-25 центів за кг”, – говорить Бахтійор Абдувохідов, міжнародний консультант ФАО.
У чому причина ситуації, що склалася?
На думку учасників ринку, причиною номер один є закриття кордону з Киргизстаном, куди йшов таджицький виноград у великій кількості. Однак після військового конфлікту на кордоні сірий експорт винограду з Таджикистану до Киргизстану повністю припинився.
При цьому чотириразове офіційне зростання обсягу експорту винограду у 2021 році порівняно із середніми показниками за попередні п’ять років (2017-2020) лише підтверджує те, що раніше експорт здійснювався за сірими схемами через Киргизстан і на цей ринок.До речі, основна частина таджицького винограду споживалася на ринку самого Киргизстану, а не лише реекспортувалася.
Офіційний експорт йде переважно в Казахстан. Другий напрямок за обсягами експорту – це Пакистан та Афганістан.Однак у цьому напрямі, за словами Бахтіойра Абдувохідова, йде переважно дешевий виноград «Тойфі» II та III сорти.
Після приходу до влади в Афганістані талібів платоспроможність населення Афганістану похитнулася, а значить, і обсяги поставок знизилися. Зараз справжня катастрофа у вигляді повеней спіткала Пакистан, що також негативно вплинуло на продаж.
Росія лише на третьому місці серед імпортерів столового винограду з Таджикистану. Але й у російського ринку платоспроможність впала, адже там доводиться конкурувати з таким самим приблизно за якістю і вибором сортів виноградом з Узбекистану.
“У 2021 році основні обсяги винограду з Таджикистану забирали узбецькі підприємці, щоб працювати за своїми контрактами, проте цього року узбецьких покупців на ринку немає”, – додає Бахтіор.
Відповідно, все це чинить величезний тиск на ринок і ціни винограду.
«Ми вже неодноразово звертали увагу на те, що в регіоні Центральної Азії продовжують розширюватися площі під виноградом, проте сорти, які висаджують виноградарі, невідомі поза колишніми радянськими країнами, що сильно звужує можливості розвитку експорту. Зокрема, наш матеріал «Рейтинг популярності сортів столового винограду Узбекистану – це вирок для галузі» змусив багатьох у регіоні серйозно замислитись над цим питанням», — каже Андрій Ярмак, економіст інвестиційного департаменту ФАО.
До речі, в Узбекистані, якщо ціни на свіжий столовий виноград низькі, його сушать і потім продають на експорт як родзинки.Виторг при цьому нижче, ніж при реалізації свіжого, проте це дозволяє як мінімум уникнути втрат.
Однак у Таджикистані цей варіант не працює, тому що середній розмір господарства набагато більший і досвіду сушіння винограду в таких масштабах фермери не мають, адже вони традиційно продавали все оптом у свіжому вигляді. Інших варіантів переробки у подібних масштабах також поки що у країні немає. Винзаводи в Таджикистані практично не працюють, а в Узбекистані вони також викуповують частину сировини ІІІ сорту.
Чи є вихід із ситуації?
Звичайно, легко сказати, що потрібно активізувати маркетинг і зробити заміну сортів винограду на відомі та перспективніші. Проте такі зміни займуть чимало часу. Поки ж, на думку експертів, таджицькі виноградарі корчуватимуть виноградники та заміщуватимуть виноград на більш прибуткові культури, зокрема абрикос та черешню.
Виноградарі зазвичай не сильно прагнуть стати садівниками, тому одним з рішень може бути перещеплення нових сучасних сортів винограду і зміна структури виробництва на користь нових сортів, таких, що мають більший на ринку. Насамперед йдеться про відомі на міжнародному ринку безкісткові сорти винограду, які можуть витримати тривале транспортування до країн Близького Сходу, наприклад. Та й на ринок Росії такий виноград буде легше продати. Аналогічно, ці ж сорти, найімовірніше, висаджуватимуться дома старих виноградників.
Звичайно, лише оновленням сортів справа не обмежиться – доведеться підвищувати рівень технологій вирощування, будувати інфраструктуру доопрацювання, інвестувати в упаковку та логістику, адже вимоги таких ринків як ОАЕ або Саудівська Аравія до якості, безпеки, свіжості та упаковки винограду є досить високим.
Однак це рішення, яке займе час. Поки що варто констатувати факт – галузь виробництва столового винограду Таджикистану потребує термінових та радикальних змін, без яких її стійкість перебуватиме під загрозою.
