Фахівці страхових компаній стверджують, що в нинішньому році кількість і суми договорів субсидованого страхування сільгоспризиків у Молдові порівняно з показниками за минулий рік істотно не змінилися. І це можна вважати хорошим результатом, досягнутим “не завдяки, а всупереч”. Оскільки рамкові умови процесу страхування в сільському господарстві 2023 року різко погіршилися.
Основна проблема – значно збільшені розміри й рівень складності бюрократії внаслідок ухвалення нового закону про субсидування, пише AgroExpert.md. Правдивість деяких документів викликає дуже великі сумніви. Але найголовніше: якщо раніше протягом півтора десятка років формуванням і поданням до AIPA досьє-заявок на субсидування договорів страхування сільгоспризиків займалися страхові компанії, то з нинішнього року (на виконання вимог нового законодавства) цією справою мали займатися фермери.
Очевидно, що за багато років роботи за колишніми правилами у страхових компаній виробилася внутрішня система діловодства, великий досвід формування багатьох сотень заявок на субсидії та адміністрування процесом взаємодії з держструктурами в цьому питанні. Тепер же обов’язки вирішувати всі ці завдання міністерства і відомства поклали на плечі сільгоспвиробників. У зв’язку з чим, у фермерів, якщо вони претендують на субсидії за договорами страхування ризиків, виникають дві потреби. Перша – найняти консалтингову структуру і, відповідно, понести відповідні витрати. Друга – оформити на страхову компанію довіреність на підготовку досьє і взаємодію з AIPA. При цьому, як стверджують страховики, щоб дотриматися “букви й духу закону”, страхова компанія, своєю чергою, змушена оформити відповідну довіреність на фізособу – співробітника/брокера компанії. Мабуть, усе це – теж не безкоштовно.
Читайте також: У Молдові під загрозою кампанія страхування багаторічних плантацій від весняних заморозків
Важливою умовою для отримання фермером субсидії за договором страхування сільгоспризиків є відсутність заборгованостей перед держбюджетами всіх рівнів. При цьому в “червону зону” потрапляє економічний суб’єкт навіть у тому разі, якщо сума боргу невелика – 100 леїв і більше. Звичайно, можна проявити принциповість, бо “навіть маленький борг – це борг”. Але в такому разі варто також не сприймати як належне те, що в компетентних органах у “гарячий” період платежів система часто “зависає”.
До речі, питання термінів, якщо керуватися новим законодавством, стало проблемою. Раніше щороку заявки на субсидоване страхування в секторі рослинництва приймали до 15 грудня, нинішнього року термін подання цих заявок скорочено – до 30 вересня.
Заявки, які “не потрапили” в зазначені терміни, за вдалого збігу обставин, можуть бути задоволені з бюджету Національного фонду підтримки сільгоспвиробництва і села в майбутньому фінансовому році. Але і в цьому випадку у суб’єктів страхового бізнесу все одно виникають проблеми.
Нинішнього року, як стверджують страховики, поки що не виплачено жодного лея держсубсидій за договорами субсидованого страхування сільгоспризиків. Тобто, страхові компанії за страховими випадками, що настали, в рамках договорів субсидованого страхування поки що відшкодовують постраждалим фермерам-страхувальникам лише 30% суми збитку (решта 70% – це держсубсидія). Колишня нормативна база встановлювала термін оплати цієї субсидії у два місяці, за фактом ця норма рідко дотримувалася. Нове законодавство строків виплат субсидій-компенсацій за договорами субсидованого страхування взагалі не встановлює. Відповідно, заборгованості за субсидіями (в т.ч. за договорами, що не потрапили в строки подання заявок) після закінчення певного періоду (270 днів) відображаються на фінансових показниках страхових компаній – погіршується їхній статус платоспроможності. Очевидно, страховим компаніям це не вигідно, їхня зацікавленість у страхуванні сільгоспризиків знижується. А в цьому сегменті ринку страхових послуг у РМ і без того де-факто працюють лише дві-три страхові компанії.
Представники страхових компаній зазначають, що в Мінсільгоспхарчопромі MAIA та агентстві AIPA у відповідь на їхні запити щодо оптимізації системи субсидованого страхування обіцяють “поліпшити нормативну базу наступного року”. Але в такому разі виникає питання: чи варто було погіршувати механізм, який колись непогано працював?
