Майбутній 2024 рік для Узбекистану стане періодом переходу на надзвичайний режим роботи з економії води. При цьому, визначено три найважливіших завдання в цьому напрямку: першочерговим завданням є бетонування каналів і ариків, друге – впровадження водоощадних технологій, а третє – скорочення витрат з доставки поливної води кінцевим споживачам – виробникам сільгосппродукції, повідомляють фахівці EastFruit.
Близько 20% водних ресурсів Узбекистану формуються на території країни, а решта – на території сусідніх держав. Внаслідок змін клімату з року в рік скорочуються джерела води, ситуація з управління транскордонними річками також залишається складною. За прогнозами, до 2030 року дефіцит води в Узбекистані може досягти 15 млрд. кубометрів.
В Узбекистані приблизно 90% водних ресурсів витрачається на сільське господарство, але цей ресурс використовується нераціонально. При цьому, на водне господарство країни щорічно спрямовується близько $1 млрд і ця галузь є четвертим за величиною одержувачем бюджетних асигнувань після освіти, охорони здоров’я та сільського господарства. Однак, через неправильне ведення розрахунків, застарілі підходи до управління водними ресурсами, що все ще збереглися, це не дає очікуваного ефекту.
Влада Узбекистану майбутній 2024 рік називає періодом переходу на надзвичайний режим роботи з економії води.
При цьому першочерговим завданням було визначено бетонування каналів і ариків. За розрахунками, в іригаційних системах Узбекистану з природним покриттям на рік у середньому втрачається близько 14 млрд кубометрів води, що становить 36% від водних ресурсів країни. Найбільша кількість втрат у Республіці Каракалпакстан, Наманганській, Навоїйській, Хорезмській і Бухарській областях. На розташованих у кінці каналів 175 тис. га посівних площах ситуація з водопостачанням дуже важка.
Загалом, унаслідок втрат води економіка країни втрачає приблизно $5 млрд на рік.
У зв’язку з цим у водному господарстві Узбекистану 2024 рік оголошено “ударним роком з бетонування каналів”. Поставлено завдання забетонувати у 2024 році 1,5 тис. км, що означає – в 4 рази більше, ніж цього року. У 2025 році належить забетонувати щонайменше 2 тис. км каналів.
Друге важливе завдання – впровадження водозберігаючих технологій.
В Узбекистані 4,3 млн га зрошуваних земель, з них лише на 30% впроваджено водозберігаючі технології. Однією з причин на нараді названо недостатньо налагоджений механізм відшкодування частини кредиту фермерам, які впровадили водозберігаючі технології. Тому буде встановлено нову систему фінансування. Для кластерів і фермерських господарств, які бажають впровадити водоощадні технології, буде виділено кредитні лінії на 5 років, з 2-х річним пільговим періодом, з виплатою відсотків у розмірі 14% річних. Для цього буде запущено відкриту електронну платформу, де процес укладення договорів і з банком, і з постачальниками обладнання відбуватиметься в режимі онлайн.
Крім того, в Узбекистані необхідно щорічно розширювати площі з водозберігаючими технологіями, вивчати досвід Туреччини, Іспанії та Китаю в цій галузі.
У майбутні три роки буде продовжено практику субсидування 15% від вартості сільськогосподарської техніки й 30% вартості лазерних нівелірів. До 2026 року на всіх посівних площах буде виконано лазерне нівелювання. Після 2026 року земельний і водний податки з площ без лазерного нівелювання будуть значно збільшені.
Читайте також: Ефективна іригація та водозбереження в Центральній Азії: 10 практичних рішень
Третє важливе завдання – скорочення витрат з доставки поливної води кінцевим споживачам.
Наразі на 1 кубометр води, що поставляється кластерам і фермерам, в середньому витрачається 212 сумів (близько 2 центів США за курсом ЦБ РУз на 30 листопада 2023 року). Однак у Бухарській, Кашкадар’їнській і Наманганській областях цей показник у 2-3 рази вищий.
Разом з тим, 63% водних витрат припадають на насосні станції. Зокрема, для поливу на рік витрачається 7 млрд КВт/год електроенергії, оскільки 80% водяних насосів застаріли і через це висока витрата електроенергії.
Найправильнішим шляхом скорочення витрат і підвищення ефективності влада країни вважає модернізацію насосів і передачу їх у державно-приватне партнерство. У цьому напрямі вже реалізується кілька проєктів. Поставлено завдання щодо прискорення цієї роботи, і за участю міжнародних фінансових організацій потрібно оновити 95 насосних станцій, і на початку наступного року буде оголошено тендер щодо ще 118 насосних станцій. Водночас іноземні компанії висунули ініціативу щодо прийняття в управління 268 насосів.
