Центральна Азія стикається з низкою загроз екологічній та кліматичній безпеці. Ці проблеми можливо вирішити тільки спільними зусиллями всіх країн регіону і тільки за підтримки міжнародних організацій.
Найвразливішим місцем усіх країн є сільське господарство і суміжні з ним галузі, пише Asia-Plus. Сукупний ВВП регіону становить близько $300 млрд, а сільське господарство є основною рушійною силою економічного розвитку в більшості країн регіону, де понад 50% населення зайнято в аграрній сфері.
При цьому більша частина населення регіону проживає в басейні Аральського моря…
1. Аральська криза
Найбільшою екологічною загрозою для Центрально-Азіатського регіону є висихання Аральського моря. Рівень води знижується здебільшого через кліматичні чинники та забір води на зрошення.
Подолання проблем Аральського моря потребує комплексного, багатогалузевого підходу, за співпраці всіх держав регіону.
Нині висохле дно Аральського моря простягається на 38 тис. кв. км і стає одним з основних джерел викиду шкідливих речовин в атмосферу. Щороку з цієї території здіймається в атмосферу 75 млн тонн піску й пилу та 65 млн тонн дрібнодисперсних солей, які розносяться вітрами й осідають за тисячі кілометрів.
А ось уже пило-сольова суміш з Аралу переноситься на льодовики Таджикистану і Киргизстану, посилюючи їхнє танення.
На думку фахівців, для порятунку Аральського моря необхідне надходження близько 86 куб. м води щосекунди. Це вже неможливо.
Надалі йтиметься тільки про порятунок хоча б того, що залишилося.
2. Водний виклик
Серед екологічних викликів Центральної Азії одним із найсерйозніших вважається скорочення водних ресурсів через зміну клімату, наслідком чого є дефіцит води.
Ситуацію погіршують різні пріоритети країн регіону щодо спільного використання та обміну водно-енергетичними ресурсами. Прикладом можуть слугувати вихід Киргизстану зі спільної програми дій у рамках Міжнародного фонду порятунку Аралу і будівництво Афганістаном великого каналу Кош-тепа без узгодження з іншими державами басейну Амудар’ї.
Через те, що Афганістан відсутній у переговорах щодо розподілу водних ресурсів регіону, виникає невизначеність щодо використання води цим сусідом у майбутньому.
Крім того, важливо звернути увагу на такі внутрішні водні проблеми, як забруднення води, низька забезпеченість більшої частини населення безпечною питною водою, більші витрати поливної води на кожний гектар сільськогосподарських земель; це і зношеність основних засобів та слабка матеріально-технічна база водогосподарських організацій, зрештою, неспроможність водокористувачів платити за послуги водопостачання.
За нераціональним використанням води країни Центральної Азії посідають провідні позиції у світі.
Приблизно 90% води країни регіону використовують у сільському господарстві. Ефективність іригаційної системи в регіоні не перевищує 50%. Дефіцит води загрожує продовольчій безпеці всіх країн регіону.
У цій ситуації уряди Центральної Азії повинні вжити заходів щодо переходу до нових, ефективних способів господарювання, наприклад, застосовувати системи крапельного зрошення та інші водоощадні технології.
Читайте також: Водорозбрат: Центральній Азії загрожують міжнародні конфлікти за воду
3. Льодовики, що тануть
Танення льодовиків стає причиною почастішання селів та інших стихійних лих, економічний збиток від яких, за даними Світового банку, може становити від 0,4% до 1,3% від щорічного ВВП країн регіону.
Таджикистан, який посідає провідні позиції за кількістю льодовиків, є, по суті, водним донором регіону. “Снігова корона” республіки розтягнулася більш ніж на 8,5 тис. кв. км і живить річкові системи Амудар’ї та Зеравшана, від яких значною мірою залежать Узбекистан, Казахстан і Туркменістан.
Однак на тлі глобальної зміни клімату льодовики республіки відступають, їхня загальна площа стрімко скорочується через підвищення температури повітря.
Не менш тривожна ситуація з льодовиками склалася і в сусідньому Киргизстані, де їхня площа перевищує 6,5 тис. кв. км, проте щороку скорочується приблизно на 1%.
Через це, а також через нераціональний забір води на сільськогосподарські потреби, у сезон танення відчайдушно страждає киргизька перлина – унікальне озеро Іссик-Куль, берегова лінія якого на деяких ділянках скоротилася на 10 метрів.
У найближчій перспективі, як вважають фахівці, танення таджицьких і киргизьких льодовиків стане причиною різкого збільшення стоку в річки, але надалі це неминуче призведе до серйозного дефіциту води.
Постраждає не тільки сільське господарство, а й гідроенергетика, що функціонує на базі стоку річок.
Наприклад, у Таджикистані гідроенергетичний потенціал становить майже 80% від поточного споживання електроенергії.
За розрахунками гляціологів, до 2080 року площа та обсяг льодовиків скоротиться настільки, що потоки не зможуть забезпечувати потреби гідроенергетики, зробивши її непотрібною.
4. Зміна клімату
Влітку країни Центральної Азії стикаються з аномальним підвищенням температури. У деяких регіонах Таджикистану і Туркменістану повітря прогрівається до 48 градусів Цельсія, в Узбекистані – до 45 градусів.
Прогнозується, що до 2030-2050 рр. у Центральній Азії температура підвищиться на 1-3 градуси.
При потеплінні неминуче зросте інтенсивність випаровування з водної поверхні океанів, морів, озер, водосховищ.
Як відомо, регіон вкрай вразливий до ризиків стихійних лих різного походження, більшість з яких пов’язані з кліматичними змінами.
За даними Світового банку, тільки за останні 30 років тут сталося близько 500 повеней і землетрусів. Від них постраждали 25 млн осіб, а економічні збитки склали $80 млрд.
Посухи виявилися найзначнішим стихійним лихом. За підрахунками, 89-90% заподіяного за ці роки всіма стихійними лихами економічного збитку спричинили посухи. Експерти підрахували, що збитки економіки Таджикистану від посухи становлять $5,4 млн і землетрусів – $3,3 млн.
З 2000 по 2016 роки економічний збиток від посухи в Центральній Азії перевищив $2 млрд.
Фахівці радять, щоб забезпечити стійкість сільськогосподарських секторів і знизити загрози важких наслідків посух, країнам регіону необхідно активніше впроваджувати агротехнології, що підвищують ефективність використання води, підтримують вологість ґрунту, переходити до вирощування адаптованих до посухи та засолення сільськогосподарських культур і захищати екосистеми.
5. Деградація земель
Посушливий характер клімату Центральної Азії сприяє деградації земель і розвитку процесів опустелювання.
Основними чинниками деградації ґрунтів є зростання населення в дельтах основних річкових басейнів і зміна клімату.
За даними міжнародних організацій, сьогодні деградовано понад 90 млн га земель у Центральній Азії, найбільше – в Казахстані (80 млн га або 36% від усіх сільгоспземель) і в Таджикистані (3,9 млн га, або понад 70%).
З них площа, порушена водною ерозією, становить понад 30 млн га. В Узбекистані до 80% сільськогосподарських земель порушені водною ерозією.
Посушливий клімат і посухи також посилюють процес засолення ґрунтів. Сьогодні загальна площа зрошуваних земель у регіоні досягла 8 млн га, з яких понад 60% засолено тією чи іншою мірою.
Площі засолення в країнах Центральної Азії різні, і засолення охоплює не тільки орні землі, а й пасовища і неорані землі.
