Сьогодні в Узбекистані проходить перший міжнародний В2В форум з диверсифікації експорту свіжої плодоовочевої продукції, на який команда проєкту ФАО та ЄБРР з підтримки розвитку плодоовочевого бізнесу регіону запросила виключно тих місцевих експортерів, які потенційно зможуть задовольнити вимоги найвибагливіших покупців овочів. У події також беруть участь місцеві мережі супермаркетів «Макро» та «Кошик». Імпортери – це великі міжнародні та іноземні компанії, які постачають свіжі овочі та фрукти до країн ЄС, Близького Сходу та Східної Європи.
Подію відкрив Андрій Ярмак, економіст інвестиційного департаменту ФАО, презентацією «Чи зможе Узбекистан стати Чилі Центральної Азії у сфері експорту фруктів та овочів?». Він зазначив, що і Чилі та Узбекистан мають багато спільного: це подібні за розмірами країни з унікальним кліматом та дефіцитом водних ресурсів, які достатньо ізольовані від інших країн світу і змушені постачати продукцію на великі відстані.
Однак, водночас Узбекистан має перевагу у вартості та наявності робочої сили, але у Чилі переваг більше. Чилі має доступ до світового океану, а Узбекистан одна з двох країн у світі, якій для доступу до океану чи моря потрібно перетнути кордони щонайменше двох інших країн. Крім того, головним ринком збуту для Чилі є США – набагато надійніший і багатший партнер, ніж росія, яка є головним ринком збуту для Узбекистану.Однак головною перевагою Чилі, на думку Андрія Ярмака, є більш сучасне розуміння питання якості продукції активних зусиль щодо просування експорту.
«Якісний фрукт, це не той, який сподобався експортеру до смаку. Якісний фрукт – це той фрукт, який доїхав до покупця без втрати свіжості та якості, сподобався покупцю в країні призначення та дозволив імпортеру та ритейлеру в цій країні заробити на його реалізації. Наприклад, покупцям у Німеччині або північних країнах Європи може не сподобатися смак фруктів з Узбекистану рівно з тієї ж причини, з якої він подобається узбецьким споживачам – вони будуть для них занадто солодкими. Тому змушений повторити банальну фразу, яка завжди актуальна – треба намагатися продавати не те, що вирощується, а вирощувати те, що добре продається», — каже Андрій Ярмак.
Він також зазначив, що середньорічні темпи зростання експорту плодоовочевої продукції з Узбекистану протягом останніх п’яти років становили 10%, проте експортні ціни майже постійно знижувалися. Останні два роки, попри зростання обсягу експорту, Узбекистан взагалі знизив обсяги експортної виручки від плодоовочевої продукції, що призвело до зниження доходів садівників та овочівників.
Майже половину експортних доходів Узбекистану за останні 5 років у сфері плодоовочевої продукції приносили три товари: виноград, сухофрукти та черешня. Однак для покупців з ЄС та Близького Сходу узбецький виноград не цікавий через невідомість місцевих сортів на цих ринках збуту та якісних параметрів.
З тих узбецьких товарів свіжого плодоовочевого сегмента, які можуть зацікавити імпортерів з країн ЄС та Близького Сходу, варто відзначити черешню, а також меншою мірою диню, цибулю та гранат. Однак тут необхідно попрацювати над якістю та пошуком ринкових ніш. На думку Андрія Ярмака, вирощування черешні в закритому ґрунті допомогло б Узбекистану розширити географію експорту цього товару завдяки більш ранньому дозріванню та вищій якості фруктів. Така черешня була б цікава не лише в ЄС, а й у Великій Британії, Китаї та країнах Південно-Східної Азії.
Говорячи про фізичні обсяги експорту, Андрій Ярмак відзначив дві найбільші позиції – столовий виноград та цибулю. Проте щодо винограду, а точніше щодо диверсифікації його експорту, є серйозні проблеми, про які ми писали у матеріалі «Рейтинг популярності сортів столового винограду Узбекистану – це вирок для галузі».
Низький рівень диверсифікації експорту плодоовочевої продукції Узбекистан експерт проілюстрував наступним слайдом.
За інформацією Андрія Ярмака, понад 90% плодоовочевої продукції експортується до країн СНД, причому переважно в Росію, в тому числі через сусідні країни, такі як Казахстан і Киргизстан. Те, що експортується за межі СНД – це переважно сухофрукти, а не свіжа продукція. Тому, за свіжими овочами та фруктами, майже 100% йде до країн СНД.
Водночас багатші країни можуть платити вищу ціну за свіжі овочі та фрукти, ніж Росія та СНД. Отже, треба вчитися у Чилі, країни, яка наголошує не на кількості, а на якості та цінності експорту.
«Щоб стати Чилі Центральної Азії, Узбекистану необхідно кардинальним чином переглянути сприйняття якості овочів та фруктів, диверсифікувати експорт та працювати над маркетингом у 10 разів більше, ніж Чилі. А те, що Узбекистан вміє працювати наполегливіше за багатьох інших, я не сумніваюся», — резюмує економіст ФАО.
