Команда EastFruit продовжує аналізувати світовий ринок лохини. Після огляду глобальних тенденцій та ситуації у двох гігантах – Перу та Чилі, ми розглянули групу агресивних новачків ринку, а тепер повертаємось до найбільших гравців. Цього разу ми аналізуємо ситуацію та перспективи блакитної галузі двох найбільших експортних країн, які обслуговують два найбільші споживчі ринки: Мексика – постачає ягоду до США та Канади, та Іспанія – забезпечує лохиною Євросоюз.
Мексика: стрімке зростання на ринку Північної Америки
Мексика швидко стала одним із світових лідерів з експорту лохини, в основному поставляючи її на ринки США та Канади. У 2022 році експорт свіжої лохини з Мексики склав 71 509 тонн, що лише на 2% менше, ніж у попередньому році (Mexico: Blueberry Annual Voluntary | USDA Foreign Agricultural Service). До 2023 року виробництво досягло, за оцінками USDA, 74 800 тонн – зростання на 12% порівняно з попереднім роком завдяки новим посадкам та технологічним інноваціям, що підвищують урожайність. За оцінками того ж джерела, у 2024 році виробництво становило 81 000 тонн (зростання на 8%), хоча темпи зростання дещо сповільнюються через жорстку конкуренцію з Перу на світових ринках.
Перуанський експорт у зимові місяці почав перекривати традиційне ринкове вікно Мексики, яке раніше забезпечувало високі ціни на початку весни. Тим не менш, Мексика залишається незамінною, особливо для постачання свіжої лохини на ринок США в міжсезоння – взимку і навесні, до початку збору місцевого врожаю в США.
Близько 97% експорту лохини з Мексики прямує до Сполучених Штатів, що зумовлено географічною близькістю та сприятливими торговими умовами в рамках USMCA/NAFTA, хоча нові тарифи Трампа можуть суттєво погіршити ці умови. Мексиканські свіжі ягоди можуть потрапити на прилавки США за лічені дні (або навіть години для тих, що доставляються вантажівками до Техасу або Каліфорнії), що дає їм перевагу за свіжістю перед американськими ягодами, що транспортуються морем. Це дозволяє Мексиці утримувати міцні позиції як постачальника в сезон, в основному з січня по квітень та наприкінці осені.
В останні роки мексиканські експортери почали в обмеженому обсязі освоювати інші ринки – невеликі партії лохини були відправлені до Європи та Азії, – але США залишаться основним покупцем до 2030 року. Споживання лохини на душу населення в США продовжує зростати, надаючи Мексиці ринок, що розширюється. Примітно, що імпорт свіжої лохини в США з Мексики доповнює місцевий урожай; близько 20 000 тонн лохини імпортується в Мексику взимку, ймовірно, з Перу чи Чилі, що показує, що Мексика є не лише експортером, а й перевалочним пунктом.
Клімат і система виробництва в Мексиці дозволяють безперервно збирати врожай у деяких регіонах (наприклад, у центральних високогір’ях і на півострові Баха). Галузь інвестувала у захищене вирощування, таке як тіньові сітки чи нетхауси, тунелі чи «літні теплиці» без підігріву, а також субстратне вирощування, щоб продовжити сезон та захистити врожай від погодних катаклізмів. Проте доступність води залишається проблемою – посушливі умови створюють труднощі для виробників у деяких регіонах, хоча у 2023/24 роках води було достатньо для розширення врожаю.
Завдяки цим інвестиціям та природним перевагам виробництво в Мексиці, як очікується, помірно зростатиме щороку. Прогнози припускають, що до кінця десятиліття Мексика може досягти діапазону 90 000–100 000 тонн річного виробництва лохини, що може призвести до експорту обсягом 70 000–80 000 тонн, якщо внутрішнє споживання також дещо збільшиться.
Однією з перешкод для Мексики є глобальна цінова кон’юнктура. Зі збільшенням присутності Перу, що робить лохину більш доступною, темпи зростання експорту Мексики сповільнилися. Крім Перу, як ми писали раніше, на ринку з’являється багато нових постачальників, у тому числі і в регіоні Латинської Америки, посилюючи тиск на ціни лохини. Тим не менш, інновації та покращення якості залишаються центральними у стратегії Мексики. Галузь швидко впроваджує покращені сорти, часто у партнерстві з глобальними ягідними компаніями, такими як Driscoll’s, що призводить до покращення розміру та смакових якостей ягід. Післязбиральна доробка – ще один фактор. Завдяки короткій логістиці мексиканські ягоди приходять до споживачів максимально свіжими, що є найважливішою конкурентною перевагою.
У результаті, незважаючи на нові тарифи, запроваджені адміністрацією Трампа, Мексика залишиться в трійці найбільших світових експортерів та ключовим постачальником лохини в Північній Америці поза сезоном США. Хоча Мексика, можливо, не повторить експоненційне зростання Перу, її голубичний сектор перебуває на стійкому шляху зростання до 2030 року, підкріпленому сильним попитом у США.
Іспанія: провідний виробник Європи в умовах ринкових викликів
Іспанія, особливо провінція Уельва в Андалусії, є центром європейського виробництва лохини. За останнє десятиліття площі під лохиною та обсяги виробництва в Уельві стрімко зростали, що зробило Іспанію одним із провідних світових експортерів свіжої лохини. За даними на сезон 2024 року, площа посадок лохини в Уельві досягла близько 3 744 гектарів – зростання на 4% в порівнянні з попереднім роком. Лохина стала другою за значимістю ягідною культурою в Уельві (після суниці садової), що підкреслює її економічну важливість. В останні сезони виробництво лохини в Іспанії становило понад 60 000 тонн щорічно. Ймовірно, до 2023/24 року виробництво зросло ще більше завдяки збільшенню площ та покращенню врожайності.
Так, у перші 7 місяців 2024 року Уельва отримала рекордні €1,1 млрд євро від експорту ягід. Це вказує на значні експортні обсяги, оскільки ціни на лохину в Іспанії останнім часом перебувають під тиском.
Ринкове вікно та стратегія Іспанії відрізняються від експортерів Нового Світу. Іспанська лохина збирається з кінця зими до весни – перші невеликі обсяги з’являються в листопаді/грудні (з ранніх сортів під укриттями), але основний обсяг йде з березня по травень (GLOBAL MARKET OVERVIEW BLUEBERRIES).
Диверсифікація сортів дозволила Іспанії розпочинати збір раніше, «підвищуючи конкурентоспроможність порівняно з американськими постачаннями», які домінують у Європі взимку. Однак навесні Іспанія стикається з наростаючою конкуренцією з боку «третіх країн» – насамперед Марокко, а також меншою мірою Португалії та південної Італії. Сезон лохини в Марокко сильно перетинається з іспанською, і марокканський експорт до ЄС різко зріс. Марокко постачає ягоди з січня до квітня, з піком у лютому/березні.
Читайте також: З українських полів на світові ринки – українські виробники об’єдналися в Асоціацію «Виробники лохини України» попри війну
Цей перетин призвів до надлишку пропозиції лохини навесні 2022 року, коли збіг врожаїв з Іспанії, Марокко та інших країн викликав падіння середньої ціни продажу лохини з Уельви на 18%. Іспанські виробники гостро усвідомлюють ці ринкові виклики. Історично Іспанія отримувала високі ціни за лохину ранньою весною, але тепер рентабельність знизилася. Наприклад, на початку сезону 2024 року іспанська лохина надходила на ринок у невеликих обсягах за дуже високими цінами через обмежену пропозицію. Але як тільки Марокко та інші країни збільшили постачання, ціни нормалізувалися.
Щоб залишатися конкурентоспроможними, іспанські виробники роблять ставку на якість та продовження сезону. Фермери Уельви впровадили безліч нових сортів від міжнародних селекційних програм, орієнтованих на смакові якості та щільність ягід, які потрібні європейським супермаркетам. Також проводяться експерименти з технологіями та сортами для вічнозеленого вирощування у м’якому кліматі, щоб ще більше продовжити збирання врожаю у зимовий період. Однак, природні кліматичні обмеження означають, що основним сезоном залишиться весна.
На експортному фронті Європа є основним ринком для іспанської лохини – Німеччина, Великобританія, Франція, Нідерланди, Італія та ін. Німеччина та Великобританія – найбільші імпортери ягід з Уельви, причому попит Великобританії особливо високий після Brexit. Великобританія тепер імпортує більше з Іспанії, оскільки прямі постачання з ЄС стали складнішими.
Іспанська лохина в основному залишається в Європі, часто проходячи через Нідерланди. Трансатлантичний експорт незначний, оскільки Іспанія не може конкурувати на ринку Північної Америки через терміни та вартість. Однак новим обрієм стали азіатські ринки: з 2023 року Китай дозволив імпорт іспанської лохини, що в майбутньому може стати додатковим каналом збуту.
У майбутньому Іспанія прагне зберегти позицію провідного виробника Європи, але зростання може сповільнитися. Обмеження включають доступність землі та води в Уельві (регіон, що відчуває водний стрес) та згадану конкуренцію. У секторі відбулася деяка консолідація – кооперативні групи, такі як Onubafruit, лідирують у виробництві з десятками тисяч тонн (Onubafruit, перший berry producer in Spain – Blueberries Consulting). У період 2025–2030 років акцент буде зроблено на ефективність та контроль витрат. Зростання цін на робочу силу, енергію та добрива в Іспанії зменшило маржу, і виробники виступають за інновації для зниження витрат. Наприклад, виникає нестача сезонних робітників, оскільки їх приїжджає менше, тому тестується механізоване прибирання для пізньосезонної лохини.
Макроекономічний фон інфляції в Європі може у короткостроковій перспективі стримувати попит на преміальні ягоди. Тим не менш, споживання лохини в Європі стабільно зростає, і іспанські виробники добре позиціоновані для задоволення попиту за конкурентними цінами. Очікується, що виробництво Іспанії коливатиметься в діапазоні 60–70 тис. грн. тонн щорічно, а подальше розширення, ймовірно, буде зумовлене покращенням врожайності або вирощуванням лохини в північних регіонах, а не значним збільшенням площ у традиційному регіоні вирощування. Іспанія залишиться головним постачальником свіжої лохини в Європу щовесни, прагнучи втриматися на ринку на тлі зростаючої глобальної конкуренції.
