На перший погляд, це звучить абсурдно: як потужні промислові холодильні установки та цілі автопарки рефрижераторів можуть вважатися екологічно виправданим рішенням? Адже холодильне обладнання споживає електроенергію, а холодоагенти нерідко і є парниковими газами. Здавалося б, що менше техніки, то краще для екології. Але такий погляд упускає головне: справжнім кліматичним «злодієм» у секторі свіжої продукції є зовсім не холодильник, а метан, пише EastFruit.
Андрій Ярмак, економіст ФАО та керівник групи експертів з плодоовочевого спрямування спільної ініціативи ФАО та ЄБРР у галузі кліматичної та екологічної стійкості агропродовольчих систем (ACES), пояснює: «Коли фрукти та овочі гниють, вони не просто пропадають – вони розкладаються, утворюючи метан, парниковий ефект якого набагато вище ніж CO₂. У ланцюжках постачання без нормального холодового ланцюга втрати від псування досягають 20-40% – залежно від ринку. Ми провели детальний аналіз роздрібного товарообігу обсягом 110 000 тонн в одній із країн Центральної Азії та з’ясували: вклавши $12,5 млн у сучасний холодовий ланцюг, реально знизити втрати фруктів та овочів на 2-5 процентних пункти. Для клімату та для економіки ця величезна різниця».
Цифри говорять самі за себе. Енергія для холодильної інфраструктури додає в атмосферу близько 1,5-1,8 кілотонни CO₂-еквівалента на рік. Проте скорочення харчових втрат дозволяє уникнути викиду від 1,1 до 6,6 кілотонни CO₂-еквівалента щорічно. Іншими словами, майже в будь-якому розкладі користь від збереженого продовольства з лишком перекриває шкоду від його охолодження. При цьому в міру того, як енергосистеми переходять на відновлювані джерела та логістичні центри встановлюють сонячні панелі, витрати на охолодження тільки знижуватимуться, а вигода від скорочення втрат нікуди не дінеться. Холодовий ланцюг – це не навантаження на екологію, а технологія збереження ресурсів, без якої не обійтись ні в питаннях продовольчої безпеки, ні у боротьбі зі зміною клімату.
Читайте також: Як системно підвищувати прибутковість українського плодоовочевого сектора – головні меседжі Конференції «ПРИБУТКОВИЙ АГРОБІЗНЕС 2026»
Тим, хто вважає ці інвестиції непідйомними, варто подивитися уважніше на економіку. Тільки пряма економія на свіжій продукції, за середніх роздрібних цін на плодоовочеву групу в мережі, становить до $6 млн на рік. Але оскільки найдорожчі позиції, як правило, і найшвидше псуються, насправді цифра буде значно вищою. І це ще не все: якісний товар притягує платоспроможнішого покупця, швидше йде з полиць і збільшує загальну виручку магазину – а значить, і втрати скорочуються додатково. За розрахунками проекту, приріст продажів по всіх відділах може становити щонайменше $10 млн на рік.
«Є й інші технологічні рішення, які допомагають зменшити втрати, – каже Андрій Ярмак. – Наприклад, обробка препаратами на основі МЦП-1 для продукції тривалого зберігання, перехід на оборотні складані ящики чи створення централізованих розподільчих центрів для роздрібної торгівлі». Можливості існують – потрібно лише їх розглянути і знайти готовність працювати інакше, ніж звикли.
