Головна › Плодоовочевий бізнес › Авторські блоги › Яблучний провал – чому обвалилися світова торгівля свіжими яблуками і чи є переможці?
Авторські блогиАктуальноЕксклюзивНовиниПлодоовочевий ринок

Яблучний провал – чому обвалилися світова торгівля свіжими яблуками і чи є переможці?

Світовий ринок свіжих яблук зазнав серйозних змін, які практично неможливо помітити, якщо дивитися лише на офіційну статистику міжнародної торгівлі у грошовому вимірі. Насправді ж із 2016 до 2025 року світовий експорт свіжих яблук скоротився приблизно з 9,0 до 7,1 млн тонн. Це падіння на 1,9 млн тонн, або на 21%! Щоб зрозуміти масштаб: це приблизно те саме, якби ми повністю прибрали зі світового ринку дві найбільші країни-експортери! Масштаби справді величезні!

Водночас номінальна вартість світового експорту свіжих яблук зросла із $7,19 млрд до $7,89 млрд, тобто на 9,7%. Цю, на перший погляд, суперечність значною мірою пояснює інфляція. За офіційними даними, споживчі ціни у США за цей період зросли на 34,1%. Якщо перерахувати вартість експорту в постійні долари 2016 року, то у 2025 році вона становила лише $5,88 млрд проти $7,19 млрд дев’ятьма роками раніше. Отже, у реальному грошовому вимірі світовий ринок скоротився на 18,2%, а у фізичному – на 21,3%.

Ще цікавіша ситуація із середніми експортними цінами. Номінально вони зросли із $796 до $1 110 за тонну. Але з урахуванням інфляції, у доларах 2016 року, підвищення становило лише з $796 до $827 за тонну, або 3,9% за дев’ять років. Це приблизно 0,4% щорічного реального зростання – величина, близька до статистичної похибки.

Так, правда полягає в тому, що світовий ринок свіжих яблук переживає непрості часи. На мою думку, одна з причин – це покращення доступу до інформації про технології вирощування яблук у країнах, які раніше були змушені імпортувати їх за високими цінами. Це допомогло наростити місцеве виробництво й негативно позначилося на міжнародній торгівлі.

Інша можлива причина – це зростання популярності лохини та інших новіших, привабливіших для молодих споживачів фруктів і ягід. Проте навіть за таких складних умов деяким країнам вдалося збільшити свою частку світового ринку. А це означає, що хтось інший цю частку втратив. Щоб відокремити довгострокові тенденції від коливань урожаю, я порівняв середньорічні обсяги експорту за два трирічні періоди: 2016–2018 та 2023–2025 роки.

Не дивно, що одним із найуспішніших великих експортерів стала Південно-Африканська Республіка. Середньорічний експорт яблук із ПАР зріс приблизно з 504 тис. до 653 тис. тонн. Це додаткові 149 тис. тонн, або зростання на 30%. За той самий час її частка у світовому експорті в натуральному вимірі збільшилася з 5,7% до 8,8%, тобто на 3,1 відсоткового пункта.

Цьому успіху сприяли стратегічне географічне розташування країни, яке допомагає зменшувати вплив логістичних потрясінь, а також протилежний до Північної півкулі сезон збирання врожаю, що дозволяє знизити конкуренцію та отримати кращі ціни. Більше того, згідно з індексом експортної вразливості (Export Vulnerability Index, EVI) для сектору свіжої плодоовочевої продукції, розробленим нашою командою ФАО/ЄБРР, ПАР очолює рейтинг країн із найвищою стійкістю плодоовочевого експорту.

Змінилася й географія експорту. Південна Африка активно нарощувала продажі до Азії, Африки та Близького Сходу, замість того щоб покладатися виключно на традиційних європейських покупців. Особливо важливим ринком стала Індія, зокрема завдяки покращенню фітосанітарного доступу. Ці напрямки традиційно забезпечували вищі ціни, що допомагає країні продовжувати експортну експансію.

Італія продемонструвала зовсім іншу модель успіху. Її середньорічний експорт збільшився приблизно з 923 тис. до 956 тис. тонн – лише на 33 тис. тонн, або на 3,6%. Зростання фізичних обсягів невелике, але на тлі скорочення світового ринку більш ніж на 20%, Італія наростила свою частку приблизно з 10,4% до 12,9%.

Цього виявилося достатньо, щоб закріпити позиції світового лідера з експорту яблук. Перевага Італії добре помітна й у вартості експорту з розрахунку на тонну. У 2024 році середній показник становив приблизно $1 202 за тонну. Країна робить ставку на преміальний сегмент, водночас постійно підвищуючи продуктивність і ефективність усього ланцюга створення вартості.

Частина успіху пояснюється організацією бізнесу. Італійські об’єднання виробників координують зберігання, сортування, калібрування, пакування, програми продажів і доступ до мереж супермаркетів. Організація Assomela представляє приблизно 75% виробництва яблук в Італії, що демонструє високий рівень координації галузі.

Італійські експортери також інвестують у клубні сорти, просування продукції за географічним походженням і диференційовані маркетингові програми.

Туреччина пропонує третю модель успіху. Її середньорічний експорт зріс приблизно зі 193 тис. до 271 тис. тонн, тобто на 78 тис. тонн, або на 40,4%. Частка у світовій торгівлі збільшилася з 2,2% до 3,6%.

Зростанню ринкової частки Туреччини сприяли великий сектор внутрішнього виробництва яблук, значний внутрішній ринок споживання, конкурентоспроможна собівартість, розширення потужностей холодильного зберігання та доступ до великих імпортних ринків. Особливо показовий приклад – Індія. Турецький експорт яблук до цієї країни зріс приблизно з 30 тис. тонн у сезоні 2018/19 до майже 130 тис. тонн у 2023/24.

Ще один цікавий приклад – Сполучені Штати Америки. Середньорічний експорт свіжого яблука з США скоротився приблизно з 872 тис. до 828 тис. тонн, тобто на 44 тис. тонн, або на 5%. Проте їхня частка світового ринку зросла з 9,8% до 11,2%. Інакше кажучи, США експортували менше яблук, але скорочення їхніх поставок було приблизно на 16 відсоткових пунктів меншим за загальносвітове падіння фізичних обсягів торгівлі. І це країна, де дуже високі витрати на робочу силу, а збирання ябука, як відомо, поки що автоматизувати ніяк не вдається!

Усі ці приклади показують, чому не можна оцінювати експортні успіхи лише за зростанням номінальної виручки в доларах.

ПАР збільшила фізичні обсяги експорту майже на 30%. Італія наростила частку світового ринку приблизно на 2,5 відсоткового пункта, збільшивши поставки лише на 3,6%. А США покращили свої відносні позиції, навіть скоротивши експорт на 5%.

Південна Африка демонструє значення інвестицій і географічної диверсифікації. Туреччина – потенціал цінової конкурентоспроможності та доступу до великих ринків завдяки торговельним угодам і логістиці. Італія – можливості нарощування вартості експорту завдяки стабільній якості, комерційній організації та правильному позиціонуванню продукції. На світовому ринку, де продають майже на два мільйони тонн яблук менше, ніж дев’ять років тому, саме конкурентоспроможність дедалі більше визначає, хто виживає, а хто продовжує зростати.

Ця стаття присвячена переможцям світової конкуренції на ринку яблук та причинам їхнього успіху. А наступна буде про країни, які втратили найбільшу частку світового ринку.

EastFruit

Використання матеріалів сайту припустимо за наявності прямого та відкритого для пошукових систем гіперпосилання на конкретну публікацію.

Головні новини та аналітика плодоовочевого ринку на Facebook и в Telegram – Підписуйтесь!

Вас також може зацікавити

Яблучний провал – чому Китай, Чилі, Франція та Польща втратили майже мільйон тонн експорту свіжих яблук?

Andriy Yarmak

Fruit Attraction 2026: стійкість стає новим фактором конкуренції у плодоовочевому бізнесі

EastFruit

Україна збільшила експорт яблук до понад 22 тис. тонн

EastFruit

Залиште коментар

This website uses “cookies” to improve your experience. You can instruct your browser to refuse all cookies or to indicate when a cookie is being sent. Accept Read More