Останнім часом почастішали повідомлення про розорення великих вертикальних ферм або про перенесення їхньої діяльності на Близький Схід. Це не дивно, вертикальні ферми потребують значних інвестицій і доволі дорогі в експлуатації, адже якщо сучасні теплиці застосовують електродосвічування лише в періоди недостатньої природної освітленості, то в повністю замкнутих приміщеннях світити доводиться цілий рік. Нині у вертикальних фермах вирощують, головним чином, мікрозелень, салати та базилік – низькорослі рослини з коротким циклом вирощування. Одна проблема – ці продукти доволі швидко насичують ринок, адже хоч би якою корисною була мікрозелень, це не їжа, а так, приправа до салату чи бутерброду.
Останнім часом почастішали повідомлення про вирощування у вертикальних фермах шафрану – найдорожчої у світі спеції. Так, шафран дорогий, але скільки його треба? За умови збільшення пропозиції на ринку, ціна на нього швидко знизиться, це слід враховувати. Крім того, шафран вирощують із цибулин, а вирощування самих цибулин потребує значного часу, тому витрати на придбання посадкового матеріалу дуже сильно впливають на собівартість шафрану. Ну і витрати праці на збирання врожаю – тичинок квіток – теж дуже високі.
Багато власників вертикальних ферм з надією дивляться на суницю садову (полуницю) і це виправдано. Суниця низькоросла, має попит на ринку і потребує менших витрат енергії порівняно з огірком чи томатом, саме тому все більше сучасних тепличних господарств у всьому світі починають її вирощувати.
При традиційному вирощуванні суниці – у відкритому ґрунті, на високих лотках, у плівкових тунелях чи навіть сучасних теплицях – на її врожайність дуже сильно впливають погодні умови. Наприклад, цього року через теплу погоду восени та негоду взимку значно знизилася пропозиція іспанської суниці, циклони затопили суничні поля в Каліфорнії. Друга дуже значна проблема – брак робочих рук. При традиційному вирощуванні суниці потреба в ручній праці дуже сильно коливається, висадка розсади та роботи з догляду вимагають лише кількох людей на гектар, але при збиранні врожаю потрібні десятки людей на ту ж площу. У великих господарствах йдеться про сотні людей.
Вирощування в повністю закритому приміщенні насамперед дає змогу розв’язати проблему працевлаштування. За правильного підбору сортів і забезпечення оптимального режиму мікроклімату та харчування стає можливим щотижня збирати відносно стабільні кількості продукції протягом цілого року, тобто забезпечити постійною роботою відносно невелику кількість людей. Ну і не менш важливою є можливість регулярних поставок на ринок продукції стабільної якості, зокрема, стабільного смаку. Кількість цукрів у ягодах суниці залежить як від ефективності процесу фотосинтезу (освітлення, концентрація CO2, полив, живлення), так і від різниці денних і нічних температур. Сонячний день і прохолодна ніч роблять ягоди солодкими. Спекотні дні не дають ягодам набрати розмір і масу, спричиняючи передчасне і нерівномірне їх дозрівання. Це (перегріви) одна з основних проблем виробників суниці в Іспанії та Італії, а також у сучасних теплицях у континентальному кліматі. Сонячна погода за сильних морозів спричиняє перегріви в теплиці за недостатньої можливості їх провітрювати.
При вирощуванні суниці в сучасних комерційних теплицях дуже важливо забезпечити регулярні поставки продукції в мережі або в оптову торгівлю. Не випадково останніми роками дедалі більше уваги приділяють розробці програм, що дають змогу на основі аналізу знімків оптичних камер прогнозувати очікуваний врожай томатів і суниць (з перцем і огірком це зробити складніше, комп’ютеру важче побачити зелені плоди на зеленому тлі). Саме тому виробники тепличної суниці в Нідерландах і Бельгії здебільшого вирощують сорти короткого дня у два оберти – восени та навесні. Однак такий підхід вимагає великої кількості розсади із запрограмованою врожайністю (урожай суниці короткого дня закладається в період вирощування розсади, а в теплиці його залишається тільки отримати). У Південній Кореї, Японії, Канаді, РФ виробники тепличної суниці віддають перевагу сортам з нейтральною реакцією на тривалість світлового дня (так звані ПДВ), які плодоносять протягом кількох місяців. Однак цим сортам властива нерегулярна віддача врожаю – високий врожай у першу хвилю, потім провал, і згодом відносно невеликі хвилі протягом кількох місяців. Така нерівномірність спричиняється впливом погодних умов, а саме перегрівів, що впливають на закладку квіткових бруньок.
Отже, вирощування в повністю закритих приміщеннях дозволяє отримати стабільний, прогнозований урожай суниці протягом круглого року при стабільних трудовитратах та щодо невисоких енерговитратах (тривалість світлового дня близько 16 год, температури +20…22С днем та + 10…12С вночі). Для цього «лише» треба достатню кількість касетної розсади відповідного сорту, вирощеної в теплиці або теж у повністю закритому приміщенні. Тобто виходять два напрямки бізнесу – виробництво розсади та власне ягід. Традиційне виробництво розсади суниці ведеться вегетативним розмноженням у відкритому ґрунті. В останні роки все більше застосовується вирощування без контакту з природним ґрунтом, але в будь-якому випадку це вимагає кількох місяців та подальшого зберігання в холодильниках, але в результаті завжди є ризик занести з розсадою інфекції та шкідників (тлю, павутинного кліща, трипса). Вирощування із насіння у повністю контрольованих умовах дозволяє розв’язати ці проблеми.
