Український овочевий сектор поступово переходить від моделі виживання до моделі керованої прибутковості, пише EastFruit. Попри війну, логістичні ризики, дефіцит робочої сили та нестабільність внутрішнього попиту, частина виробників демонструє системний підхід – поєднання диверсифікації виробництва, інвестицій у зберігання та розвиток переробки. Саме ця триєдина модель сьогодні формує фундамент продовольчої стабільності країни та стримує різкі цінові коливання.
Один із прикладів – сімейний агробізнес на Одещині, що працює під керівництвом Мурата Цхадая, співвласника підприємства «Факел». Господарство спеціалізується на вирощуванні овочів «борщового набору», має власне овочесховище та розвиває переробку через бренд солінь «Діана М».
Його підхід до ринку прагматичний і базується на простій, але часто ігнорованій економічній логіці:
«Овочевий бізнес в Україні може і має бути прибутковим. Водночас необов’язково ціни на овочі мають підніматися до неймовірних висот. Українські фермери і самі здатні забезпечити наповнення прилавків усіх магазинів різними овочами аж до нових урожаїв, отже, товари не доведеться закуповувати за кордоном».
Диверсифікація як страховка від нестабільності ринку
Український овочевий сектор традиційно тяжів до циклічних «цінових перегрівів», коли фермери масово переходили на одну культуру після сезону високих цін. Сьогодні дедалі більше виробників визнають обмеженість цієї моделі.
Мурат Цхадая відкрито говорить про ризики монокультурної стратегії:
«Не існує такої культури, яка була б прибутковою щороку. Це реалії нашого життя. Кожного сезону «вистрілюють» лише одна-дві позиції. Але щороку вони різні. Однак, якщо ти вирощуєш, скажімо так, весь «борщовий набір» овочів, у тебе більше шансів вижити у важких умовах, таких, як зараз в Україні щодо цінової політики.
Цього сезону більшість фермерів робили ставку на цибулю, проте на неї немає ціни. Картопля, на прибутковість якої багато хто розраховував, теж особливо не зросла в ціні. Трохи подорожчала капуста, та й то зі змінним успіхом. Морква і буряк – більш-менш прибуткові. Але ціна не дуже велика».
Фактично йдеться про перехід до портфельної моделі виробництва — підходу, який давно використовується в глобальному агробізнесі, але лише зараз системно закріплюється в Україні.
Новий фактор конкуренції — не тільки врожай, а й вигляд
Український споживач змінюється швидше, ніж виробничі моделі фермерів. Зростає роль фасування, зовнішнього вигляду продукції та зручності покупки.
Цхадая формулює це максимально практично:
«У наш час треба рухатись в ногу з часом. Зараз багато хто, приходячи до магазину, хоче мати можливість вибору. Тепер далеко не кожен хоче брати руками, скажімо, картоплю та набирати її у пакет. Виробники овочів повинні враховувати це та рухатися до того, щоб робити фасування овочів об’ємом один, два, три кілограми. Це необхідно для того, щоб утриматись на ринку».
Для українського овочевого сектору це означає перехід від «товарної маси» до продукту з доданою вартістю – навіть без складної переробки.
Переробка як інструмент стабілізації доходів
Другий рівень доданої вартості — переробка. Для сімейного бізнесу це не просто диверсифікація, а інструмент управління ризиками перевиробництва.
«Ми маємо переробку. Ми робимо соління, виходить непогано. Зараз ми активно освоюємо цю нішу, особливо у Києві. Вже зараз наша продукція надходить до магазинів «Сільпо» по всій Україні та столичної «Фори».
В умовах нестабільного попиту та сезонних перевиробництв переробка фактично перетворюється на фінансову подушку безпеки для фермерських господарств.
Сховища – основа продовольчої незалежності
Ключовий інфраструктурний елемент — сучасні овочесховища. Саме вони дозволяють вирівнювати сезонні ціни та мінімізувати імпорт.
«Закрити потребу України в овочах не лише влітку, а й увесь сезон допоможе наявність овочесховищ. При правильних температурах з правильним обладнанням овочі можуть зберігатися досить довго. Зазвичай, овочі збирають з поля у вересні – жовтні. Саме овочесховище потрібне для того, щоб вони зберігалися не лише до Нового року, а аж до травня-червня. Щоб Україна не потребувала овочів з-за кордону.
Усі їх можна вирощувати тут, в Україні та зберігати. Супермаркетам буде з ким домовлятися про обсяги постачання, а їхні полиці завжди будуть заповнені товаром з українських полів. Це дозволить уникнути сезонних стрибків цін, коли овочі певного моменту піднімаються в ціні до 40-50 гривень за кілограм тому, що їх просто немає в Україні».
Фактично йдеться про продовольчу безпеку через інфраструктуру, а не лише через площі вирощування.
Галузь шукає нову модель прибутковості
Український овочевий сектор входить у фазу структурної трансформації. Прибутковість дедалі менше залежить від удачі сезону і дедалі більше – від управління ризиками, інфраструктури та маркетингу.
Практичні кейси таких господарств формують новий стандарт для галузі — особливо в умовах післявоєнного відновлення та інтеграції до європейських ринків.
Де обговорюватимуть майбутнє овочевого бізнесу
Детальніше про ці підходи, економіку диверсифікації та практичні рішення для фермерів Мурат Цхадая розповість під час відкритої міжнародної конференції “ПРИБУТКОВИЙ АГРОБІЗНЕС 2026: СТРАТЕГІЇ. ІННОВАЦІЇ. ІНВЕСТИЦІЇ” в онлайн-форматі, яка розпочнеться о 9.00 10 лютого 2026 року.
Подію організовує агромедіа та PR-агенція Sapienza.media спільно з Українською плодоовочевою асоціацією (УПОА), профільними асоціаціями та міжнародними партнерами.
Участь у конференції безкоштовна за умови попередньої реєстрації.
- Дата: 10 лютого 2026 року
- Час: 9.00
- Подія: відкрита міжнародна онлайн-конференція “ПРИБУТКОВИЙ АГРОБІЗНЕС 2026: СТРАТЕГІЇ. ІННОВАЦІЇ. ІНВЕСТИЦІЇ”
